Педагогические науки/3.Методические основы воспитательного процесса

Викладач-стажист Денисенко А.А.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Патріотичне виховання. Теоретичний аспект

На сучасному етапі розвитку суспільства відбувається загострення питань патріотичного виховання дітей. Теоретичне осмислення патріотичного виховання характеризується різноманітністю змісту та багатоплановістю його досліджень різними педагогами та мислителями.

Патріотизм визначається В. Кольцовою і В. Сосніним як почуття цінності і необхідності для життя кожної людини її включення у велику цілісну індивідуальність народу і, з іншого боку, як інстинкт самозбереження народної індивідуальності та самобутності. Це та духовна сила, яка підтримує єдність народу – національну культуру і релігію, історичну традицію, недоторканність території. Тому згасання патріотизму виступає ознакою кризи соціуму, а його руйнування – це шлях знищення народу. Патріотизм – багатогранне явище, що являє складний комплекс властивостей і характеристик, по-різному проявляються на різних рівнях функціонування соціальної системи. На рівні ж окремої людини патріотизм може бути віднесений до області вищих почуттів і стійких особистісних особливостей (цінностей, переконань та ін.) [3, с.90].

Укладач «Українського педагогічного словника» дає наступне визначення поняття «патріотизм» – одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури. П. виявляється в практиній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів [2, с.249].

У книзі «Дошкільна педагогіка» пояснюється, що «патріотизм» – це любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу. Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства [4, с. 252].

Значну увагу проблемам виховання громадянина-патріота приділяли К. Ушинський, Г. Ващенко, С. Русова, І. Огієнко, Т. Врублевська, Л. Костенко, В. Кремень, В. Матещук, В. Постовий, В. Раєвська, О. Сухомлинська, К. Чорна та ін. Ідеям патріотичного виховання приділяли увагу мислителі різних епох, від стародавньої Греції до сучасності: Конфуцій, Платон, Макіавеллі, Фіхте, Гегель, Ф. Бекон, Д. Дідро, З. Бауман, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, Д. Донцов, І. Дзюба, В. Бех, Д. Дзвінчук, Л. Рижко, І. Стогній, Н. Крохмаль та ін.

На думку Я. Коменського патріотичне виховання має ґрунтуватися на ідеї народності, яка включає вимоги навчання рідною мовою, виховання людяності, гуманності, прагнення сформувати таку людину, яка вище за все ставить благополуччя своєї Батьківщини і готова пожертвувати собою заради її свободи і незалежності.

Інший відомий швейцарський педагог-класик Й. Песталоцці сутність патріотичного виховання вбачав у розвитку моральних почуттів, у формуванні здатності дітей та молоді пізнавати добро і творити його. На принципах гуманізму також ґрунтував своє розуміння патріотичного виховання німецький педагог А. Дістервег.

К. Ушинський вважав, що патріотичне виховання – це прищеплення молодому поколінню почуття обов’язку перед Батьківщиною, відповідальності, високої гідності. Зокрема, він писав: «Як немає людини без самолюбства, так і немає людини без любові до Батьківщини, і ця любов дає вихованню вірний ключ до серця людини і могутню опору для боротьби з його поганим» [6, с. 73].

Розглядаючи патріотичне виховання як одну із складових загальної виховної системи, А. Макаренко суть патріотичного виховання зводив до формування таких особистісних рис молодої людини, як воля, мужність, цілеспрямованість, почуття власної гідності, гордість за свій народ, честь.

В. Сухомлинський розглядав патріотичне виховання як вдосконалення світоглядної свідомості, участь вихованців у суспільно корисній праці у розвитку обов’язку і відповідальності перед Батьківщиною [5, с. 131].

І. Бех у змісті патріотичного виховання акцентує увагу на готовності особистості відстоювати громадянські ідеї (свободи, справедливості, патріотизму і громадянського обов’язку). Вчений зазначає, що такі ідеї мають стати особистісно значущими, обрости людськими пристрастями, втілитися у вчинках [1, с. 4-5].

Важливими є погляди сучасних вчених В. Вугрич, Т. Ільїної, Н. Мойсеюк, М. Прохорова, О. Сидорова, Б. Синюхіна щодо сутності поняття «патріотизм». Вони розкривають його як інтегровану єдність почуттів, переконань і діяльності. І саме в патріотичних почуттях відбивається ставлення особистості до себе, людей, Батьківщини, її минулого, майбутнього та сьогодення.

Література:

1. Бех І. Д. Виховання особистості: Сходження до духовності: Наук. Видання / І. Д. Бех – К. : Либідь, 2006. – 272 с.

2. Гончеренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко – К. : «Либідь», 1997. – 374 с.

3. Кольцова В.А., Соснин В.А. Социально-психологические проблемы патриотизма и особенности его воспитания в современном обществе // Психологисекий журнал. – 2005. – №4. – С. 89-98.

4. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка / Т.І. Поніманська. – К. : Академвидав, 2006. – 456 с.

5. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості : Вибрані твори: в 5 т. / В.О. Сухомлинський – К. : Рад. шк, 1976. – Т1. – С. 55-206.

6. Ушинський К.Д. Питання про народні школи : Твори: в 6 т. / К.Д. Ушинський – К. : Рад. шк, 1954. – Т1. – С. 67-93.