К. п.н. Балик Н.Р., к.б.н. Шмигер Г.П.

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Освітня модель підготовки майбутніх фахівців інформатики в університеті

Перехід від старої традиційної освітньої доктрини до інноваційної обумовлений, головним чином, зміною системи підготовки фахівців з інформатики. Сьогодні потрібні фахівці принципово іншої, інноваційної якості. Головною якістю цих фахівців нового типу є продуктивно-творча мислительна та сформована підприємницька компетентність.

В основу сучасної освітньої політики мають бути покладені такі підходи як відкритість освіти до зовнішніх запитів та запитів ринку праці, потреб громади, практикоорієнтованість, інноваційність, орієнтованих на формування у випускників навичок 21 століття та професійних компетентностей.

Одним із шляхів впровадження інновацій у сучасному виші є впровадження інноваційних педагогічних технологій. Зміст нового підходу до формування знань, умінь і компететностей та системи навчання в період «нового економічного часу», який часто характеризується як «економіка, заснована на знаннях» [2], «інноваційна економіка» [5] або «економіка постійного оновлення знань» [4], полягає у наступному:

1. Класичний підхід розглядає знання як інформаційні відомості, тобто «знаю що» або «що це». У інноваційній економіці, заснованій на знаннях, останні розглядаються як здатність до ефективної дії, тобто «знаю як» або «що працює».

2. Традиційний підхід до підготовки фахівців передбачає, що вони зможуть застосувати отримані знання та вміння на робочому місці. Сучасний підхід акцентує потребу у «працівниках, здатних оновлювати знання» або «працівниках, здатних навчатися», які будуть робити внесок у створення нових знань на робочому місці, а не лише використовувати вже отримане.

3. Традиційне розуміння терміну «навичка» має на увазі практичну здатність або технічне знання, що вимагається для певної діяльності. Сучасне розуміння «умілі фахівці» передбачає набір загальних і предметно-специфічних навичок та життєвих компетентностей. Тому очікується, що випускники університетів будуть ефективно застосовувати знання, отримані за різними освітніми дисциплінами і в різних професійних галузях діяльності, а також здатні вирішувати складні практичні завдання і реальні життєві проблеми. У доповіді міжнародної комісії з освіти в 21 столітті, підготовленій для ЮНЕСКО, йдеться про те, що найважливіші вміння в 21столітті включають уміння швидко вчитися, щоб знати, вчитися діяти, вчитися жити разом, вчитися бути [3]. Таким чином, розрив між навчанням і виконання завдань на підприємстві, і між знанням і практичною діяльністю має зменшуватися в умовах нової економіки. У цьому контексті сучасне навчання повинно стати більш сприйнятливим і відповідним вимогам робочого місця та сучасного ринку праці. Необхідно розробити освітні стратегії, які поставили б активне навчання у центр освітнього процесу.

Сучасна ІТ-освіта вимагає створення в університеті відповідного навчально-організаційного, науково-методичного та нормативно-адміністративного середовища, що забезпечувало б підтримку інноваційних підходів до освітнього процесу. Воно повинно бути орієнтованим на інтеграцію наукового та освітнього потенціалу вищого навчального закладу та встановлення партнерських зв’язків з роботодавцями. Інноваційна ІТ-освіта передбачає також використання можливостей міжнародного співробітництва та посилення творчої, самостійної і зацікавлено-відповідальної участі студентів у навчальному процесі.

Освітня модель підготовки майбутніх фахівців з інформатики Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка (ТНПУ імені В. Гнатюка) базується на використанні системного, проблемно-орієнтованого, проектного підходу, які визначають компетентності випускників, що володіють сучасними методами системного аналізу, навичками при вирішенні конкретних предметних завдань на основі застосування відповідних теоретичних знань і використання тих чи інших комп'ютерних систем або засобів. Креативний підхід формує у студентів усвідомлену самостійність і креативність у процесі оволодіння предметними знаннями і подальшій професійній діяльності.

Принципи освітньої моделі підготовки майбутніх ІТ-фахівців ТНПУ імені В. Гнатюка включають:

- фундаментальну університетську підготовку;

- сучасну професійну підготовку в галузі ІТ;

- відповідну мовну підготовку всіх студентів, що істотно підвищує їх культурно-освітній рівень;

- потужну інформаційну підтримку всього навчального процесу з метою навчання студентів високому рівню інформаційно-комунікаційних технологій.

Особливості IT-освіти в університеті передбачають навчання студентів виявленню та постановці прикладних предметних завдань, їх структуризації та формалізації, вмінню творчо здійснювати пошук розв’язку та оцінювати його результативність.

Створена модель навчання фахівців з інформатики, яка дає можливість поєднувати різні методи навчання, що не фокусуються на одному єдиному підході (так звана відкрита концепція): технологія проектного навчання, e-learning, collabotative learning. Вона включає вивчення як точних наук (інформатика, інформаційні системи і технології, математика, системний інжиніринг та ін.), так і гуманітарних наук (філософія, право, економіка, менеджмент та ін.). Важливим у процесі такого навчання є інтеграція цих напрямів з метою формування у студентів підприємницької компетентності

Найважливішу роль у моделі формування підприємницької компетентності у майбутніх фахівців з інформатики належить методу проектного навчання та формуванню проектної компетентності.

Викладачі направляють студентів при виборі проектів, або вони надають студентам можливість самостійно вибрати проект і стратегію його реалізації. З цієї точки зору [1] розрізняють три типи проектів: проект-задача, проект-дисципліна, проект-start-up.

На практиці ми використовуємо усі три типи проектів, але найчастіше з метою формування підприємницької компетентності фахівців з інформатики використовуємо проект-start-up.

Зрушення у бік активного навчання в університеті мало серйозні наслідки для студентів та викладачів. Необхідно було спонукати студентів змінити свій підхід до навчання, зосередитися на розвитку навичок самостійного навчання, взяти на себе відповідальність за навчання під керівництвом викладача. Студенти повинні були перейти від оволодіння знаннями до вироблення стратегій визначення цілей і завдань в кожній ситуації, застосовувати адекватні стратегії для досягнення цілей, розуміти, що потрібно на робочому місці, а також планувати і координувати ресурси найефективнішим способом.

Досвід впровадження проектного навчання показав, що інформаційні технології, незважаючи на всю привабливість, — не мета, а засіб сучасної вищої освіти. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розвитку моделі навчання ІТ бізнес-підприємця для майбутніх спеціалістів з інформатики. Проектна діяльність в університеті сприятиме формуванню у молоді уміння приймати рішення, використовувати знання на практиці, брати участь у підприємницьких та соціальних проектах.

Література:

1. De Graaf, E. at al, 2003. Characteristics of Problem-Based Learning. In International Journal of Engineering Education, Vol. 19 (5)

2.Employment and Growth in the Knowledge-based Economy, OECD, Paris, 1996.

3.Learning: the Treasure Within, Report to UNESCO of the International Commission on Education for the Twenty-first Century, 1996.

4.Lundvall, B.-Å., 2002. The University in the Learning Economy, Department of Business Studies, University of Aalborg, Danish Research Unit for Industrial Dynamics (DRUID) Working Paper.

5.Rouach D. & Saperstein, J., 2002. The Innovation Economy: How to Create Regional Wealth, Financial Times Prentice Hall.