Педагогічні науки/6. Соціальна педагогіка

Сапожкова А.Г.

Запорізький національний університет, Україна

Особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми з порушеннями зору

А.Г. Сапожкова. Особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми з порушеннями зору. У статті висвітлюється соціально-педагогічна робота з дітьми з порушеннями зору. Розглядаються соціально-педагогічні особливості таких дітей та проблеми їх реабілітації.

Аналіз останніх досліджень. Стрімкі зміни, які відбуваються економічній, політичній та соціальній сферах життя призводять до появи нових соціальних проблем та потребують нових підходів до їх вирішення. Серед них виділяють питання соціально-педагогічної роботи з дітьми з порушеннями зору.

Різні автори, серед яких І.Л. Башкірова, Л.В. Кузнєцова, В.І. Менделевич, В.Г. Клопота, А.Й. Капська досліджували проблему соціально-педагогічної роботи з дітьми з порушеннями зору[1].

Л. В. Кузнєцова, говорить про те, що сліпота та глибокі порушення зору викликають відхилення у всіх видах пізнавальної діяльності. Знижується кількість одержуваної дитиною інформації й змінюється її якість. Відбуваються якісні зміни системи взаємин аналізаторів виникають специфічні особливості в процесі формування образів, понять, мови, у співвідношенні образного й понятійного мислення, орієнтуванню в просторі.

В.Г. Клопота досліджуючи особливості переробки інформації й формування просторових уявлень в осіб з порушенням зору прийшов до висновку, що процес розпізнавання образів і обробки інформації у зрячих і тотально сліпих людей ідентичний. Однак, він відрізняється швидкістю й динамікою одержання інформації з навколишнього середовища. Незрячі діти перебувають як би на один крок до «стартової лінії», тобто їм потрібен додатковий час і енергетичні ресурси для розпізнавання й обробки інформації. Необхідно використовували аналізатори, що залишилися, а також тренувати їх.

На думку В. Менделевич, діти з порушеннями зору стають нерішучими, боязкими, залежними від близьких. У них нерідко формуються надцінні ідеї ущербності, що поєднуються з такими якостями особистості як принциповість, справедливість, високий рівень моральних вимог до себе й навколишніх [2].

Отже, аналіз наявної літератури з цієї проблеми доводить, що діти з порушеннями зору потребують соціально-педагогічної допомоги спеціалістів, які допоможуть дитині повноцінно інтегрувати у суспільство.

Метою даної роботи є аналіз особливостей соціально-педагогічної роботи з дітьми з порушеннями зору.

Виклад основного матеріалу. Зір відіграє провідну роль в процесі соціалізації дитини. За його допомогою сприймаються предмети: величини, розрізняються форми, кольори та світлотіні, відстані, розміри. Через візуальний канал дитина отримує уявлення по себе і світ.

Башкірова І.Л. розрізняє наступні причини порушення зору:

1. Вроджені: захворювання й аномалії розвитку органів зору: патологія судинної оболонки, захворювання рогової оболонки ока, вроджені катаракти, глаукоми, окремі форми патології сітківки і таке інше. Аномалії зору також можуть виникнути в результаті зовнішніх і внутрішніх негативних впливів, що мали місце в період вагітності: перенесені матір'ю вірусні захворювання, токсоплазмоз, краснуха й таке інше.

Набуті: неврити зорового нерва, глаукома (відшаровування сітківки), механічні травми ока, фізичні перевантаження і таке інше [3].

Розрізняють хворих з наступними порушеннями зору:

1. Незрячі – це люди з повною відсутністю зорових відчуттів, або ті, які мають залишковий зір або здатність до світловідчуття.

2. Абсолютно або тотально незрячі – люди з повною відсутністю зорових відчуттів.

3. Слабозорі – це люди, гострота зору яких дозволяє розрізняти предмети, контури яких вони бачать нечітко. Головна відмінність даної групи від сліпих: при вираженому зниженні гостроти сприйняття зоровий аналізатор залишається основним джерелом сприйняття інформації про навколишній світ і може використовуватися як провідний у навчальній, професійній та інших видах діяльності.

Залежно від часу настання дефекту Литвак А.Г. виділяє дві категорії дітей:

· сліпонароджені – це діти з уродженою тотальною сліпотою або осліплі у віці до трьох років. Вони не мають зорових уявлень, і весь процес психічного розвитку здійснюється в умовах повного випадання зорової системи;

· осліплі – діти, що втратили зір у дошкільному віці та пізніше [4].

Соціально-педагогічна реабілітація є найважливішим компонентом соціально-педагогічної діяльності, зміст якої полягає в посиленні позитивних і в нейтралізації негативних тенденцій у розвитку людини [1].

Для дітей з порушення зору в нашій країні існує система спеціальних закладів: дитячі садки, школи, школи-інтернати.

Діяльність соціального педагога з організації реабілітації дітей з порушеннями зору в умовах спеціалізованих закладів повинна здійснюватися в межах соціально-педагогічного підходу. Необхідно змінити відношення дитини до самої себе, до оточення, сформувати адекватні рівні спілкування і притягань.

Основними видами професійної діяльності соціального педагога у спеціалізованих школах є:

· соціально-педагогічний супровід дитини, з метою допомогти дитині забезпечити необхідний розвиток і виховний вплив;

· соціальний супровід родини. Він оснований на комплексному вирішенні базових проблем всієї родини з метою корекції та розвитку дитини;

· соціально-педагогічне консультування батьків дитини з порушеннями зору [5].

Система соціально-педагогічної реабілітації дітей з порушенням зору розглядає діяльність соціального педагога в таких напрямах: діагностика, корекція, консультування, профілактика з урахуванням специфічних задач, мети і динаміки розвитку на різних ступенях навчання.

Соціальний педагог проводить діагностику дітей, що мають порушення зору. При роботі з такими дітьми він повинен володіти комплексом психологічних, педагогічних , соціологічних та медичних методів дослідження. В результаті соціально-педагогічної діагностики розпізнаються соціально-психологічні характеристики виховного мікросоціуму, особливості педагогічного процесу й сімейного виховання, а також індивідуально-психологічні характеристики особистості, пов'язані з її соціальними взаємодіями.

На підставі результатів соціально-педагогічної діагностики соціальний педагог спільно зі спеціалістами та батьками складає індивідуальну програму для кожної дитини з вадами зору, де враховуються рівень їх можливостей, їх бажань й інтересів [2].

Соціальний педагог здійснює регулярний контроль над відповідністю обраної програми навчання реальним досягненням і рівню розвитку дитини. Діти з порушеннями зору потребують допомоги протягом всього свого життя, хоча з віком завдання процесу соціальної адаптації та корекції будуть мінятися.

Також соціальний педагог займається розробкою спеціальних тренінгів для підвищення рівня соціально-психологічної адаптивності дитини до негативних тенденцій і впливів суспільства, підготовки дитини до інтеграції в дитячі установи, трудовий колектив і т.д. Він організовує заходи, спрямовані на соціальну реабілітацію й адаптацію на рівні району, залучаючи до співпраці інші освітні установи.

Сукупність цих напрямків формує систему соціально-педагогічної роботи з дітьми з порушеннями зору. Адже тільки в результаті спеціально організованої та цілеспрямованої діяльності соціального педагога діти з порушеннями зору досягають відносно високих результатів в інтелектуальному розвитку, набувають позитивні риси особистості, необхідні для активної участі в житті суспільства [6].

Висновки. Таким чином, можна стверджувати, що головною метою соціально-педагогічної діяльності в роботі з дітьми з порушеннями зору – допомогти дитині пристосуватися до умов навколишнього середовища та повноцінно інтегрувати у суспільство. Соціально-педагогічний робота з дітьми з порушеннями зору являє собою складну систему реабілітаційних заходів, які спрямовані на підвищення соціальної активності, розвиток самостійності, закріплення соціальної позиції особистості та формування системи цінностей та розвиток інтелекту. Саме тому, специфіка такої роботи полягає у необхідності знань з соціальної педагогіки, дефектології та інших близьких дисциплін, що дозволить зрозуміти, як найкраще надати допомогу дітям з порушеннями зору.

Література

1. Богданова І.М. Соціальна педагогіка: навч. посіб. / І.М. Богданова - К.: Знання, 2008. - 343 с.

2. Капська А.Й. Соціальна робота: технологічний аспект./А.Й. Капська - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 352 с.

3. Башкирова И.Л. Взаимодействие педагога и семьи ребенка с нарушениями зрения: учеб.-метод. пособ./ И.Л. Башкирова - Минск: БГПУ, 2009. - 76 с.

4. Литвак А.Г. Психология слепых и слабовидящих: учебное пособие /А.Г.Литвак. – СПб, 2006. - 336 с.

5. Інтеграція молоді з обмеженими фізичними можливостями в суспільство: громадсько-правові, соціально-психологічні та інформаційно-технологічні аспекти: методичний посібник/ Є.А. Клопота, B.Г. Бондаренко, О.А. Клопота, С.А. Бондаренко. - Запоріжжя: ЗНУ, 2008. - 114 с.

6. Синьова Є.П., Тифлопедагогіка: підручник/ Є.П. Синьова, С.В. Федоренко — К., 2009. — 324 с.