Бондар О.Є.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

ВИПРАВЛЕННЯ ПОМИЛОК В ІНШОМОВНИХ ВИСЛОВЛЮВАННЯХ

Практика та досвід довели, що знання іноземної мови та вміння нею спілкуватися – це дві різні речі. Навіть дуже гарна мовна підготовка може залишитися мертвим вантажем, якщо людина не використовує її в мові. Заважає цьому психологічний бар'єр, коріння якого криються в надмірній старанності викладачів, що не дозволяють студентам говорити з помилками та виправляють їх на кожному кроці. Часто вчителі виправляють учнів настільки автоматично, що навіть не помічають цього за собою. Особливо погано, коли таке навчання починається ще на початковому етапі вивчення іноземної мови. На превеликий жаль, студенти часто вивчають іноземну мову як предмет для того, щоб здати його і отримати оцінку, а не для того, щоб спілкуватися. А багаторазове виправлення помилок призводить до того, що при говорінні вони думають не стільки про те, що сказати, скільки про те, як сказати. З метою запобігання формування психологічного бар’єру, треба передивитись ставлення викладачів до виправлення помилок у студентів.

Давайте більш детально зупинимось на класифікації помилок та ставленні до них. Існують три основні види помилок. Це – змістовні (лексичні), граматичні та фонетичні помилки. Ставлення до змістовних помилок має бути однозначним. Їх не можна ігнорувати, оскільки такі помилки запобігають взаєморозумінню. Щодо виправлення граматичних та фонетичних помилок існують різні погляди. Наприклад, російський методист та автор підручників з англійської мови В. Мещерякова вважає, що їх не можна виправляти в жодному разі. Так, вона пропонує реагувати на граматичну помилку у два етапи: прийняття та правильний варіант. Виправлення фонетичних помилок, на думку В. Мещерякової, «викорінює впевненість дітей у своїх здібностях вже на самому початковому етапі навчання мові». Щоб учні мали гарну англійську вимову, вона пропонує значну увагу приділяти аудіюванню.Прослушать

Слід зазначити, що питання аналізу помилок набуло поширення в 60-ті та 70-ті роки минулого століття. Це була також епоха, коли були закладені засади комунікативної методології. Треба зауважити, що немає єдиного підходу до коригування помилок, однак, будучи знайомим з різними існуючими поглядами на це питання, викладач іноземної мови може створити свою власну філософію, пов'язану з виправленням помилок.
В даний час існує велика кількість психолінгвістичних теорій, які намагаються пояснити вплив рідної мови на іноземну. Взагалі, існують дві точки зору. Перша вважає, що проблеми можуть виникати там, де дві мови аналогічні. З іншого боку, протилежна точка зору передбачає, що саме відмінності між двома мовами можуть бути джерелом труднощів під час вивчення іноземної мови. Можна сказати, що відповіді на ці питання не були знайдені. Проте більшість дослідників (Річардс, Оллер, Кордер та інші) переконана, що до виправлення помилок слід підходити обережно, так, щоб студенти не відволікалися від своєї відповіді через безперервне втручання вчителя. Слід пам’ятати, що помилки є невід'ємною частиною вивчення мови і, таким чином, вони повинні бути виправлені тільки в тих випадках, коли це необхідно.
Повсякденна практика свідчить, що студенти хочуть, щоб їхні помилки були виправлені. Помітивши помилку, вчитель повинен вирішити, виправляти її одразу, пізніше чи не зважати на неї взагалі. Які ж помилки потребують нашої уваги? Так, дослідник Д. Хендріксон (1980) пропонує поділ між глобальними і локальними помилками. Глобальні помилки перешкоджають комунікації та запобігають розумінню повідомлення. Локальні помилки не впливають на повідомлення, оскільки його зміст зрозумілий із контексту. Професор К. Бейлі (1985) вивчала питання аналізу помилок у світлі комунікативної методики, намагаючись зберегти баланс між швидкістю та точністю мовлення.

В межах кожного варіанту можливо розглянути такі особливості: 1) вказати на факт помилки; 2) вказати на її місцезнаходження; 3) надати можливість для нової спроби ; 4) запропонувати модель/зразок; 5) зазначити тип помилки; 6) зазначити спосіб усунення помилки; 7) зазначити поліпшення результату; 8) похвалити студента, який виправив помилку.
Таким чином, сучасні дослідники рекомендують приділяти увагу проблемам толерантного ставлення до помилок та їхнього виправлення. Слід зазначити, що пропонується гнучкий підхід до оцінювання помилок в залежності від ступеню відхилення від норми, частоти повторення помилки, характеру емоціонального ставлення студента до форми публічного виправлення помилок. Також рекомендується враховувати етап опанування іншомовним матеріалом. В тренувальних або підготовлених видах роботи помилки повинні контролюватися та виправлятися. В спонтанних та непідготовлених висловлюваннях виправлення незначних помилок може привести до переривання думки та спілкування студентів. Усунення таких помилок в іншомовних висловлюваннях треба проводити під час окремої корективної роботи. Ставлення викладача іноземної мови та студента до помилок повинно бути позитивним та конструктивним, адже в процесі оволодіння іноземною мовою помилки є цілком природними.