Пікалова А.О., Сосюк І.Г.

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

НІСЕНІТНИЦЯ ЯК СПЕЦИФІЧНА РИСА ПОЕТИЧНОГО МОВЛЕННЯ ЕДВАРДА ЛІРА

Значну роль в англійській літературі XIX століття зайняла дитяча література абсурду, оригінальне й неповторне явище. На перший погляд, випадаючи із загальної картини літературного розвитку, література абсурду, однак, має глибоких корінь у народній поезії й у класичній літературі, вона є новим способом осмислення світу.

Хоча явище нонсенсу у практично не систематизоване у світовій лінгвістиці, існує ряд пу блікацій, пов’язаних з цією проблематикою (Ю.Д. Апресян, Н.Д. Арутюнова, А.К. Байєр, Л. Бауер, М.М. Бахтін, С. Стюарт, С.П. Су , В. Тіггес, О.Д. Шмельов, Л.В. Щерба). Окремо нонсенс досліджувався в якості креативного прояву можливостей мовної системи (О.А. Пуліна, Т.Б. Радбіль, В.І. Шаховський).

Едвард Лір, поет, художник і мандрівник з повним правом може вважатися одним з основоположників англійської (і європейської) дитячої літератури у власному розумінні слова: його добутку із самого початку призначалися й для дорослих, і для дітей, і дитячий читач в Англії з величезною любов’ю поставився до творчості Ліра. У той же час Едвард Лір заклав основи нового напрямку в англійській літературі: він створив своєрідну гумористичну літературу абсурду.

Основна мішень поезії Ліра – відсталість людської думки, у якій би формі вона не проявлялася. Фантазія Ліра в основному спрямована на створення комічних персонажів із запаморочливими іменами, на гру словами. Наприклад: “Old Man in a tree” [3; с. 15], “Young Lady whose chin, Resembled the point of a pin” [3; с. 17] та ін.

Художній світ його пародійних творів продовжував будуватися за законами, притаманними нонсенсу: герої потрапляють в незвичайні обставини, де з буденної точки зору поводяться анормально, а сам автор часто робить нібито несподівані висновки. Так, героєм одного його вірша (що становить фрагмент поеми “How pleasant to know Mr. Lear”) стає англієць, який ходить в чужих країнах одягнутим в білий плащ, і, спостерігаючи це, іноземні хлопчаки кричать: "He's gone out in his night - Gown, that crazy old Englishman, oh!" [3; с. 48], з приводу чого англієць купує млинці та шоколадні креветки: "He weeps by the side of the ocean, He weeps on the top of the hill; He purchases pancakes and lotion, And chocolate shrimps from the mill" [3; с. 48].

Увесь цей фрагмент будується на низці нонсенсів, тобто парадоксальних ситуацій і незвичайних реакцій на них. По-перше, на фоні сильно узагальненої ситуації – «закордоном», виникає нібито вирвана з дуже конкретного і буденного контексту окрема деталь – у хлопців на вулиці білий колір одежі викликає "лікарняні" асоціації. При цьому вся ситуація навмисно занижена – одягнутий в біле асоціюється не з лікарем, а з хворим, та й ще з анормальним хворим – «що утік», і в цій фольклорно заниженій ситуації опиняється:

а) англієць, а про англійців всьому світові відомо, що вони – педанти;

б) співвітчизник, а над співвітчизниками не сміються. Більш звичною є ситуація, коли об’єктом глузувань стає носій чужої культури. Далі нонсенсом тут є реакція дорослої людини на дражнилки дітей, але не факт реагування сам по собі, а характер цього реагування: доросла людина ридає, що буває у стані крайнього відчаю.

І останнє: стає відомим, що цей сумний англієць тільки і знає, що ходить-бродить наодинці з собою, купуючи примочки – навіщо?, а також марципани, що характерно для поведінки, притаманній дитині. Так сміятися над собою – а це є сміх над всіма англійцями взагалі – може тільки прониклива і смілива людина. Сміх цей – не заради сміху; цей сміх – школа розуму, самокритики і гумору.

Гумор Е. Ліра виникає на межі двох мистецтв – літератури і живопису, а окремо взяте одне з них не дає повної уяви про талант поета. У своїх «нісенітницях» Е. Лір майже не використовує каламбурів і вишуканих словесних образів чи складних конструкцій. Е. Лір – майстер словесної гри: він обігрує фонологію і орфографію слів. Пізніше такий гумористичний прийом називатимуть "спунерізмом". Наприклад: B was once a little bat, Batsy, Watsy, Fatsy, Batsy, B umpy smacky Little bat! [3; с. 57]

Головний образотворчий прийом – побутова деталь у неймовірному повороті – змушує уяву рухатися далі. Гра розуму виходить за межі дитячого сприйняття, і те, що було вигадано для дитини, виявляється здатним зайняти увагу дорослого: There was a Young lady of Portugal, Whose ideas were excessively nautical; She climbed up a tree, To examine the sea, But declared she would never leave Portugal [3; с. 34].

Отже, у творчості Е. Ліра ми спостерігаємо наближення малюнку і поезії: його живопис виявляється настільки ж багатим з точки зору несподіваного повороту творчої думки, як і його поезія. Завдяки авторським малюнкам, які за своєю мовою і добором художніх засобів нагадають дитячу творчість, поетика художнього світу набуває неповторності і розширює свої горизонти. Українське видання поезії Е. Ліра містить в собі його дійсно оригінальні, повні яскравої творчої потенції ілюстрації. Гербарій Нісенітної ботаніки полюбився читачам у такій же мірі, як і його вірші. Здивований читач з радістю спостерігає малюнки «поросятії пірамідальної», «взутії корисної», «тигролілії жахливої», тощо, услід за автором вчиться мислити якщо не парадоксально, то творчо.

Література:

1. Арнольд И. В. Стилистика английского язика/ И. В. Арнольд. – М. : Просвещение, 1990. – 301 с.

2. Шаховский В.И. О лингвистике эмоций// Язык и эмоции. – Волгоград: Перемена. – 1995. – 250 с.

3. Lear E. The Book of Noncense / E. Lear/ – Penguin Books Ltd., 2004. – 121 p.