Філологічні науки/3. Теоретичні і методологічні проблеми

дослідження мови

Біла О.Р.

Буковинський державний медичний університет, Україна

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ПОЛЯ ДІЄСЛІВ

У ІV КНИЗІ «ІСТОРІЇ» ГЕРОДОТА

Багато вчених до цих пір досліджують лексико-семантичні поля дієслів різних мов. Наприклад, у підручнику М. Л. Васільєва «Семантика російського дієслова» аналізується структура широкого поля дієслів у сучасній російській літературній мові. У вступі подається коротка характеристика особливостей сучасної лінгвістичної семантики, її основних понять і термінів, принципів класифікації дієслівної лексики [2, с. 3].

У монографії Ю. Д. Апресяна «Експериментальне дослідження семантики російського дієслова» розглядаються предмет і методи сучасної лінгвістичної семантики і подається докладний виклад результатів дослідження семантики російського дієслова на основі його синтаксичних (дистрибутивних і трансформаційних) властивостей [1, с. 8].

Семантика знаходиться зараз у центрі уваги світового мовознавства. Це зумовлено перш за все тим, що без розробки семантичного аспекту мови не можливе глибоке розуміння її природи, закономірностей її функціонування і розвитку, її зв’язку з мисленням і поведінкою людини. Без знання семантичної системи мови не можливе також ані її науково обґрунтоване викладання, ані свідома боротьба за культуру мовлення, культуру мислення. Отже, вивчення семантичної системи мови має виключно важливе теоретичне і практичне значення.

Об’єктом нашого дослідження є дієслівна лексика у ІV книзі «Історії» Геродота, предметом – лексико-семантичні та функціональні особливості цих дієслів.

Проблематика семантичного поля виявляється, зазвичай, або в оригінальних теоретичних працях, або в функціональних оглядах, які передують емпіричному дослідженню і мають вторинний характер. За винятком цієї вторинної літератури число теоретичних робіт по даній проблематиці стає цілком доступним для огляду. Типологія теоретичних досліджень проблем семантичного поля може бути побудована на різних принципах, наприклад, на визначенні змісту поняття «семантичне поле», на таксономії типів семантичних полів, на джерелах розвитку теорії поля, на загальній оцінці внеску основоположників і відношенні до основних положень їхньої концепції. По-різному ці принципи проявляються в конкретних оглядах, поєднуючись один з одним і з хронологічним принципом, який ніде не дотримується до кінця, навіть у ранніх публікаціях, які поклали початок дискусії, наприклад, в працях С. Емана, М.М. Гухмана, А.А. Уфімцевої, К. Ройнінга, Х. Кронасера та ін. [3, с. 11]

У семасіології панує, як відомо, системний підхід до вивчення лексики: дослідженню підпадають не окремі слова, а цілі лексико-семантичні мікросистеми. Хоч у деяких працях різноманітні види мікросистем позначаються одним загальним терміном «семантичне поле», більш детальний розгляд лексичних угрупувань показує, що їхня структура, склад, способи ідентифікації не співпадають. Перш за все слід відрізняти власне «лексико-семантичне поле» від лексико-семантичної групи (ЛСГ). Елементи семантичного поля об’єднані перш за все спільністю позамовних зв’язків і відношень, елементи ЛСГ – внутрішньомовних відношень [5, с. 152].

Семантика, в широкому сенсі слова – аналіз відношення між мовними висловлюваннями і світом, реальним або уявним, а також саме це відношення і сукупність таких відношень. Дане відношення полягає в тому, що мовні висловлювання (слова, словосполучення, речення, тексти) позначають те, що є в світі, – предмети, якості (або властивості), дії, способи дії, відношення, ситуації і їх послідовність. Термін «семантика» утворений від грецького кореня, пов’язаного з ідеєю «позначення». Відношення між висловлюванням природної мови і дійсним чи уявним світом досліджує лінгвістична семантика, яка є розділом лінгвістики. Семантикою називається також один із розділів формальної логіки, який описує відношення між висловлюваннями штучних мов і їх тлумаченням у певній моделі світу [3, с. 21].

Одним із центральних напрямків сучасного мовознавства є розробка питань, пов’язаних із систематизацією лексики.

Семантичне поле – термін, який застосовується в лінгвістиці найчастіше для позначення сукупності мовних одиниць, об'єднаних якоюсь загальною (інтегральною) семантичною ознакою; іншими словами – що мають певний загальний нетривіальний компонент значення. Для семантичного поля характерна наявність загальної семантичної ознаки, яка об’єднує всі одиниці поля і виражається лексемою з узагальненим значенням.

Найбільш простий різновид семантичного поля – поле парадигматичного типу, одиницями якого є лексеми, що належать до однієї частини мови та об'єднані спільною категоріальною семою в значенні.

Прикладом мінімального семантичного поля парадигматичного типу може бути синонімічна група, наприклад, деяка група дієслів мовлення. Це поле утворюють дієслова говорити, розповідати, базікати, бесідувати та ін. Елементи семантичного поля дієслів мовлення об'єднані інтегральною семантичною ознакою «говоріння», але їх значення не тотожне. Одиниці цього семантичного поля розрізняються диференційними ознаками, наприклад, «взаємне повідомлення» (розмовляти), «одностороннє повідомлення» (повідомляти, доповідати). Крім того, вони розрізняються стилістичними, узуальними, дериваційними і конотативними компонентами значення. Наприклад, дієслово «лаяти», крім семи «говоріння», володіє також додатковим конотативним значенням – негативною експресивністю.

Польова модель ґрунтується на розумінні мови як системи підсистем, між якими відбувається взаємодія і взаємопроникнення.

За цією моделлю мова відображається як функціональна система, якій властива постійна перебудова елементів та відношень між ними. У процесі польового структурування розкриваються діалектичні зв’язки між мовними явищами і поза мовною дійсністю, а також механізм цього зв’язку та його закономірності, виявляються особливості мовного пізнання, розкриваються його національно-специфічні риси.

У дієслові особливо широко розвинена взаємодія лексики і граматики, і лексико-семантичні поля представляють собою один із яскравих проявів такої взаємодії. Багато явищ дієслівної морфології, дієслівного словотвору неможливо зрозуміти без звертання до типової лексичної семантики, яка знаходиться в основі семантичних груп. Особливо важливим є в цьому плані синтаксичний аспект, оскільки дієсловам у складі речення належить особлива роль: певні структурно-семантичні види речень пов’язані з певними класами предикатів.

Парадигматика структурує лексику за групами, між якими немає непрохідних кордонів, оскільки багато слів, взятих в одних і тих же значеннях, виступають одночасно членами кількох парадигм. Парадигматичні зв'язки слів зумовлені співвідношенням загального і часткового у лексичному значенні, що об'єднує і відрізняє слова один від одного.

Використовуючи лексико-семантичну класифікацію словника лексико-семантичних груп російських дієслів [4], було розглянуто всі дієслова, які зустрічаються у тексті IV книги «Історії» Геродота, у межах трьох лексико-семантичних полів: лексико-семантичне поле дії, лексико-семантичне поле стану, лексико-семантичне поле відношення. В основу класифікації покладена категоріально-лексична семантика дієслів.

Здійснивши класифікацію дієслів і проаналізувавши їх за лексико-семантичними групами у IV книзі «Історії» Геродота, чітко можна побачити, що найуживанішими дієсловами є дієслова, які відносяться до лексико-семантичного поля дії. Загалом у тексті IV книги зустрічаються дієслова 94 лексико-семантичних груп, 58 з яких належать до лексико-семантичного поля дії. Найуживанішою ЛСГ цього поля є лексико-семантична група мовного повідомлення, до якої належать 19 дієслів, які позначають сам процес мовлення, передачу інформації, а саме: розповідати: απαγγέλλω (153), αφηγέομαι (38, 145), είρω (1, 12, 16, 36, 82); повідомляти: σημαίνω (127), δηλόω (129); радити: παραινέω (163), συμβουλεύω (135); присягатися, обіцяти: ορκίζω (172), επιορκέω – фальшиво присягати, υποδέχομαι – обіцяти (119, 148), ευχομαι – давати обітницю (76), ομνυμι – підтверджувати клятвою (172, 105), εμπεδορκέω – бути вірним клятві (201); пророкувати, передбачати що-небудь, прорікати: θεσπίζω (155); присвячувати; призначати, адресувати або підносити в дар щось кому-, чому-небудь: ανατίθημι (162, 81, 88); вказувати; звертаючи увагу на що-небудь, пояснювати, розкривати його сутність: φράζω (113); заперечувати; не погоджуватися з ким-, чим-небудь у чомусь, висловлювати протилежну думку або доказ проти чогось: αρνέομαι; відмовлятися; наводити які-небудь докази, часом вигадані, щоб не виконати прохання, наказ: λείπομαι; проклинати; клясти, лаяти, осипати прокльонами кого-, що-небудь, виражаючи різкий осуд, відчай, обурення, ненависть: καταράομαι (184).

ЛСГ буття-існування в певному просторі лексико-семантичного поля стану найчастіше зустрічається у IV книзі, вона представлена 16 дієсловами, які мають різне значення (жити, розташовуватися, стояти та ін.).

У лексико-семантичному полі відношення найхарактернішою ЛСГ є група передачі об’єкта, яку складають 12 дієслів зі значеннями: передавати; віддавати що-небудь своє, від себе в чиєсь володіння; передоручати кому-небудь свої справи, повноваження, обов'язки; віддавати в розпорядження кого-, чого-небудь; давати; передавати від однієї особи до іншої; надавати в чиєсь користування; наділяти чим-небудь; доручати; покладати на когось виконання чого-небудь, віддавати кого-, що-небудь у повне розпорядження когось; відплачувати, віддячувати за послугу, добре ставлення; мститися за вчинене зло; навчати, передавати кому-небудь знання, уміння, досвід.

Найчастіше Геродот вживає такі дієслова ποιέω, χράομαι, λέγω, καλέω, ειμί, γίγνομαι, οικέω, νέμω. Спостерігаємо велику кількість синонімів, у деяких розділах може бути по кілька синонімів, автор це робить для того, щоб уникнути повторів одних і тих самих слів, і щоб наповнити свій твір різним забарвленням. Проаналізувавши дієслівну лексику, можна з впевненістю сказати, що головним способом словотвору дієслів виступає префіксальний. Префікс κατα- вказує на рух, переміщення вниз, протидію, підсилення; επι- означає знаходження на чомуcь, послідовність, рух проти чогось; προσ- - суміжність, добавлення, напрям; περι- - рух, переміщення довкола, навколо; ανα- - рух вверх, підсилення, зворотна дія; εν- - всередині; εκ- вказує на віддалення, походження; υπο- вказує на місце (під чимось) і на поступовість; παρα- позначає рух мимо чогось, когось, передачу об’єкта.

Проаналізувавши дієслівні лексеми у тексті IV книги «Історії» Геродота, можна побачити, що автор використовує дуже багато дієслів, і що одному значенню може відповідати велика кількість синонімів. Кожне лексико-семантичне поле представлене різноманітними прикладами.

Література

1. Апресян Ю.Д. Експериментальное исследование семантики русского глагола / Ю.Д. Апресян – М. : Наука, 1967. – 256 с.

2. Васильев Л.М. Семантика русского глагола / Л.М. Васильев – М. : Высшая школа, 1981. – 184 с.

3. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика / Л.М. Васильев – М. : Высшая школа, 1990. – 176 с.

4. Кузнецова Э.В., Бабенко Л.Г., Боровикова Н.А. Лексико-семантические группы русских глаголов: Учеб. слов.-справ. / Под общ. ред. Т. В. Матвеевой. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1988. – 152 с.

5. Левицький В.В. Семасиология / В.В. Левицький – Винница : Нова книга, 2006. – 512 с.