Чернецька В. С. Коропатніцька Т. П.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

Норма ознаки в ментальності і у мові

Анотація.

В даній статті розглянута норма як філософська та лінгвістична категорія, здійснено порівняльну характеристика параметричної й аксіологічної норм.

Ключові слова: норма, параметрична норма, аксіологічна норма

Summary.

In the present paper is norm as a philosophical and linguistic category considered, comparative characteristics of parametric and axiological norms are accomplished.

Keywords:norm, parametric norm and axiological norm

Як філософська категорія норма трактується в такий спосіб: це поняття, що позначає межі, у яких речі, природні й суспільні явища зберігають свої якості, функції, форми відтворення. Поняття норми конкретизується в поняттях правил, зразків, розпоряджень. Крім того, норма може розглядатися як сердня величина. Норми можуть бути представлені в безпосередньо речовій формі - у вигляді зразків і еталонів; у вигляді правил, зафіксованих у знакових системах і в якості схем діяльності й спілкування, "вбудованих" у поведінку людських індивідів. Норми можуть відноситися до зовнішніх для людини об'єктів, до певних ситуацій соціальної взаємодії, до індивідуального розвитку особистості (Современный философский словарь, 1996). Сприйняття об'єктів навколишнього світу припускає констатацію їх ознак через відношення до норми. Насамперед норма - це уявлення, з яким співвідноситься реальна ознака реального предмета, це також колективно-суб'єктивне уявлення про нейтральне, первинне, звичайне [Шрамм 1979: 18; Колесникова 1999: 89; Геккина 1999: 127].

Метою цієї роботи є характеристика ролі норми у процесі сприйняття дійсності та визначення прагматичної цінності параметричної й аксіологічної норм.

Загальновідомо, що прикметники позначають ознаки, властиві певним предметам. Як правило, ці предмети характеризуються постійною кількістю й набором ознак. Ця кількість або набір ознак є нормою для кожного класу предметів. Очевидно, що така норма носить екстралінгвістичний характер та знаходить висвітлення в мові. Існують кілька типів норм, які розуміємо як «поняття нормативності». Завдяки своїй фіксованості у свідомості комунікантів норми являють собою базу для уявної операції порівняння [Eichbaum 1985:93]. Поняття нормативності фіксує норма, що позначає звичайне, постійне (до нечисленних слів, які порівнюються з такою нормою, відносяться kahl, leer, nackt і інші). До норм, для яких важливою умовою є їхня абсолютність або релятивність, відносяться норми для прикметників розміру. У наукових дослідженнях із природознавства, хімії, математики й ін. виявляються постійні абсолютні норми, для яких такі прикметники як weiß, vertikal, nass виявляють постійні якості, які легко встановити й підтвердити за допомогою обчислень, виміру вологості, спектроскопа.

Характер норми безпосередньо зв'язаний зі специфікою ознаки, що градуюється. Так, для ознак, що сприймаються органами почуттів, існує три різновиди норми (пор. Федяева 2003):

1) у свідомості існує еталон для даної ознаки щодо даного класу предметів; така норма існує для лінійних і вагових ознак, при цьому вона може не позначатися, але в мові є антоніми, що позначають полярні прояви відповідної якості;

2) у свідомості існує набір уявлень про колірні й смакові ознаки, при цьому кожний еталон співвіднесений зі звуковим комплексом - ці еталонні уявлення формуються на основі асоціацій;

3) еталон заміщає уявлення про деякі можливості предмета мати властивості із серії однотипних; наприклад, у конфігураційних ознак немає антонімії, але є виразна градація.

Для ознак, що не сприймаються безпосередньо органами почуттів, існує особлива процедура формування у свідомості уявлень про них. Ця процедура включає кілька етапів:

· сприйняття органами почуттів деяких ознак;

· їхнє співвіднесення один з одним;

· порівняння отриманої комбінації з наявним еталоном;

· висновок про наявність тієї чи іншої ознаки [Шрамм 1981: 40-45].

Нормативні уявлення одночасно стійкі (консервативні, традиційні, стабільні) і мінливі (динамічні). Епоха, країна, національність, релігія й багато чого іншого - фактори, зміна яких може викликати зміну норми, у той же час у межах епохи, стану, держави і т. д. норми досить консервативні.

Поняття норми формує ідеалізовану картину дійсності, причому нормативна оцінка може бути застосована практично до всіх сфер життя: "явищ природи, , механізмів, погоди, соціальних явищ, поведінки людей і їх дій, економіки, науки, мови й мислення, ігор, спорту й ін." [Арутюнова 1987: 8].

Нормативні уявлення про дійсність – це одночасно й об'єктивна, і суб'єктивна основи для градуювання й оцінки, інакше кажучи, норма може бути орієнтована як на середню частину шкали, так і на її полюси, що залежить від специфіки ознаки, що градуюється. У цьому зв'язку традиційно виділяють два типи норм: параметричну, що формує уявлення про кількісні характеристики об'єкта, і аксіологічну, що формує уявлення про ціннісні властивості [Арутюнова 1999: 67-68; Апресян 1995: 295-296; Вольф 1985: 51-53].

Параметрична норма властива таким якостям, які традиційно не оцінюються за принципом "добре-погано", тобто в більшості випадків нейтральні для оцінки. Антоніми, що позначають полярні прояви таких якостей, характеризуються контрарним відношенням, при якому заперечення одного з опозитивів означає не твердження іншого, а норму ознаки. У цьому випадку норма розташовується в середній частині шкали градації й може бути розглянутий як нульовий ступінь якості: groß - mittelgroß - klein, hoch- mittelhoch - niedrig і ін.

Аксіологічна норма реалізується там, де ознака не тільки називається, але й оцінюється. У цьому випадку полярні прояви ознаки пов'язані відношенням "норма - не норма", відповідно один полюс шкали символізує норму, другий - відхилення від неї: розумний - дурний, гарний -негарний і ін.

Однією з особливостей аксіологічних нормативів є збіг норми з позитивним полюсом шкали оцінок, що обумовлене специфікою ідеалізованої моделі світу, з якої вилучені негативні явища. Зіставляючи дійсність із ідеалізованими уявленнями про неї, людига називає гарним те, що відповідає ідеалізованій моделі світу, поганим - те, що не відповідає. Таким чином, повсякденні, масові уявлення про норму щодо оцінної діяльності людини базуються не на усередненому ступені якості, а на позитивних величинах: нормально бути добрим, чесним, шляхетним та ін. [Трипольская 1999: 195].

Особливе значення для розгляду проблеми має питання про прагматичну цінність параметричної й аксіологічної норм. Параметрична норма, яка може бути зведена до усередненого ступеня прояву якості й розташована в середній частині шкали градації, рідко стає змістом висловлення. Відзначимо, що однією з особливостей сприйняття світу є його фокусування на тому, що відхиляється від середньостатистичного стандарту, і відсутність інтересу до звичайного, нормального. Результатом цієї властивості сприйняття світу можна вважати той факт, що параметрична лексика насамперед фіксує відхилення від норми, у той час як засоби номінації середнього нечисленні й не містять експресивних і оцінних сем [Арутюнова 1999: 65-67]. Аксіологічна норма, що збігається з позитивним полюсом шкали оцінок, навпаки, нерідко стає темою висловлення, причому для мовців актуально виразити як збіг певної якості об'єкта, що оцінюється, з нормою, так і відступ від неї. У лексичній системі мови відображенням цього явища служить поляризація емотивно-оцінного лексикону, у якому практично немає одиниць, що відбивають середній ступінь аксіологічних якостей.

Результати порівняльної характеристики параметричної й аксіологічної норм подаємо в таблиці 1.

Таблиця 1. Порівняльна характеристика параметричної й аксіологічної норм

	Параметрична норма	Аксіологічна норма
Семантичне наповнення шкали	Параметрична ознака, що характеризується за кількісним показником	Аксіологічна ознака, що об'єднує кількісний і оцінний аспекти
Співвідношення із середньою частиною шкали градації	Збігається із крапкою відліку, що розташована в центрі шкали градації	Збігається не із середньою частиною шкали градації, а з одним з полюсів
Характер опозитивів	Фіксують відхилення від норми в протилежні сторони	Один фіксує збіг з нормою, інший – відхилення від неї
Прагматична цінність	Рідко стає змістом висловлення	Регулярно є темою повідомлення
Мовне втілення	Нечисленні квазінаукові слова, застосовні до всіх об'єктів і не виділяються оцінкою й експресією	Лексика полюсів дуже різноманітна й характеризується оцінним змістом

Результати та перспективи дослідження. Таким чином, залежно від характеру ознаки можна виділити два типи норм - параметричну й аксіологічну. Згідно низки характеристик ці норми протипоставлено одна одній; важливою є характеристика щодо співвідношення зі середньою частиною шкали градації (збіг - у параметричній нормі, розбіжність - в аксіологічній).

Для градуювання семантичного простору певної ознаки необхідно мати уявлення про усереднений і нормативний її прояви. У параметричних якостях ці прояви збігаються, в аксіологічних - норма збігається з одним з полюсів шкали градації, а усереднений ступінь прояву ознаки сприймається як абстрактний, штучно отриманий показник. Установлюючи співвідношення з нормою суб'єкт, що градуює, апелює до ідеалізованої моделі світу, таким чином, будь-яке градуальне ( у тому числі й оцінне) значення є по своїй суті реляційним. Одним з наслідків постійного співвіднесення дійсності з ідеалізованими уявленнями про неї є регулярне співпадіння норми ознаки з позитивним полюсом шкали оцінок.

Отже, можна зазначити, що охарактеризувати якість об'єкта неможливо без співставлення її з нормативними уявленнями про дану якість, отже, когнітивна категорія норми відіграє провідну роль у процесі сприйняття дійсності. Поняття норми необхідно не тільки для опису процесу сприйняття окремих об'єктів навколишнього світу, але й для характеристики особливостей усієї картини світу. Оскільки, завдяки своїй фіксованості у свідомості комунікантів норми являють собою базу для операції порівняння, вважаємо за необхідне розглянути в наступному дослідженні порівняння згідно параметричної і аксіологічних норм.

Література:

1. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Избранные труды. Т. 2. Интегральное описание языка и системная лексикография. М.: Школа "Языки русской культуры", 1995. - С. 348 - 389.

2. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений: Оценка, событие, факт / Отв. ред. Г.В. Степанов, АН СССР. Ин-т языкоз. - М.: Наука, 1998. - 388 с.

3. Арутюнова Н.Д. Аномалии и язык (К проблеме языковой "картины мира") // Вопросы языкознания. 1987. - № 3. - С. 3 - 20.

4. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. -228с.

5. Геккина Е.Ж. Семантико-функциональные изменения прилагательных в современном русском языке к. 80-х 90-х гг. XX в. - Дис. . к. филол. н. - СПб, 1999.-226 с.

6. Колесникова С.М. Категория градуальности в современном русском языке: автореф. … канд. филол. наук : 10.02.01. – Москва, 1999. – 29 с.

7. Трипольская Т.А. Эмотивно-оценочная лексика в антропоцентрическом аспекте. Дисд.филол.н. - СПб, 1999. - 437 с.

8. Шрамм А.Н. Очерки по семантике качественных прилагательных. Л.: Издательство ЛГУ, 1979. - 134 с.

9. Современный философский словарь / Под ред. В.Е. Кемерова. М., Бишкек, Екатеринбург: Одиссей, 1996. - 608с.