Петрова Т.О.

Національний Технічний Університет України «КПІ», м.Київ

Жанр медична інструкція в оригіналі та перекладі

Важливе місце у перекладі наукових текстів займають медичні тексти, точність передачі яких іншою мовою є дуже важливою, адже від цього залежить здоров’я та життя людей. У різних мовах медичні тексти набувають власних особливостей, які інколи складно передати засобами мови перекладу. До жанрово-стилістичних особливостей текстів-інструкцій відносять поєднання у них ознак наукового та офіційно-ділового стилів. Офіційно-діловий стиль має певну мету комунікації, має свої, властиві для цього стилю закономірності та мовні характеристики. Особлива риса наукового стилю – вживання медичної термінології.

Основна мета інструкцій із застосування медичних засобів – надати адресату вичерпну інформацію про конкретний медичний засіб і порадити, як його правильно вживати. Оскільки адресатом є, зазвичай, не фахівець-фармаколог, то повинні бути дібрані відповідні комунікативні тактики і стратегії, зрозумілі нефахівцеві, а також – повідомити пацієнтові інформацію щодо правильного вживання засобу та можливих дій у випадку нестандартної реакції на засіб.

З одного боку, в медичних інструкціях наявний медичний аспект (опис патологічних станів організму, характерних симптомів певних захворювань, рекомендації щодо застосування), з іншого – фармацевтичний (відомості про склад, фармакологічні властивості, особливості зберігання і відпуску ліків).

Структура медичних інструкцій різних фармацевтичних компанії має своє розроблене оформлення відповідно до стандартів. В інструкції, перш за все, вказується назва компанії, назва самого препарату, активні речовини та форма препарату. Головна інформація, на яку слід звернути увагу, виділяється жирним шрифтом. Додатковим матеріалом є наочні зображення, що дають можливість досконаліше зрозуміти особливості використання ліків.

Текст інструкції ніколи не має підпису автора, але в ньому завжди вказують фірму виробника товару, міністерство чи відомство. Ці інстанції і є фактичним джерелом інструкції, але складають вони її за суворими правилами мовного жанру, регламентованим спеціальними правовими документами.

Франкомовні та україномовні медичні інструкції мають однакову форму відтворення – зазвичай це листок-вкладиш, що наявний в упаковці будь якого медичного препарата. Як було зазначено, їх структура в обох мовах збігається.

Згідно з Н. Лещенко [2], комунікативна стратегія привертання уваги є найважливішою у побудові тексту медичної інструкції, адже адресат повинен обов’язково ознайомитися з усіма пунктами документа. Оскільки інструкція є друкованим текстом, найефективнішим засобом мовленнєвого виділення інформації є графічне оформлення. За словами дослідниці подібний вибір є звичним для такого типу медичного дискурсу. Зокрема, це стосується розміру шрифту, способів його виділення (курсив / жирний), інтервалу, кольору: Indications thérapeutiques, COMPOSITION, DATE DE PÉREMPTION, ACICLOVIR.

Отже, характерним прийомом подачі інформації у франкомовних медичних інструкціях є абзацне членування, що супроводжується нумерацією, а також послідовне розташування складових частин тексту. В україномовних текстах медичних інструкцій також спостерігаємо послідовне розташування складових, проте в україномовних інструкціях нумерація абзаців відсутня.

Слідом за ученим А. В. Боцманом [1], було проаналізовано структурний аспект франкомовного тексту медичної інструкції, зокрема його поділ на інформаційні зони: інтродуктивно-дескриптивну, регламентативно-директивну, зону попереджень та референціальну. Розуміння і правильна інтерпретація кожної зони є важливим на шляху до правильного перекладу інструкції.

Як було зазначено, інтродуктивно-дескриптивна зона презентує предмет повідомлення, а саме ̶ медичний препарат. У інтродуктивно-дескриптивній зоні переважає вживання номінативних речень, як у заголовках так і в основному текстів розділів: Comprimés pelliculés; Traitement symptomatique des maux de tête.

Референціальна зона містить інформацію про особливості застосування медичного препарату пацієнтами різного віку та статі, а також інформацію про умови зберігання препарату.

Регламентативно-директивна зона має на меті представити вказівки, щодо використання медичного препарату.

Мета повідомлення у зоні попереджень полягає у передачі змістовно-концептуальної інформації адресатові та встановленні причино-наслідкових зв’язків. Отже, зона попереджень та регламентативно-директивна демонструють пацієнту особливості вживання медичного препарату, що виражається за допомогою дієслів у наказовому способі та інфінітивних конструкцій.

Отже, завдання перекладача – використати всі знання теоретичних основ перекладу для передачі комунікативної функції оригіналу, адже знання теоретичних основ перекладу та екстралінгвістичних реалій необхідна умова адекватності перекладу.

Література:
1. Боцман А. В. Структурно-семантичні та прагматичні особливості фармацевтичних текстів (на мат. англомовних інструкцій до вживання лікарських препаратів) автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Андрій Васильович Боцман, Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2006. – 20 с.

2. Лещенко Н. О. Комунікативно-прагаматична організація інтернет-інструкцій із уживання медичних засобів (комнікативні стратегії і тактики) / Наталія Олександрівна Лещенко. – Львів: Вісник Львівського у‑ту. Серія філологічна, 2011 – С. 230–241.