Филологические науки

Кривенець І.В.

Національний технічний університет України «КПІ»

Стилістичні функції синонімів та аналіз їх перекладу (на матеріалі роману Гюстава Флобера “Пані Боварі”)

Художня література відрізняється великою кількістю виражальних і зображувальних можливостей словесного мистецтва. Звертаючись безпосередньо до уяви читача, автор художнього тексту здатний відтворити і рухи, і їх пластику, і звуки, і психологію героя, і його внутрішній світ та світосприйняття, тобто всю складність людського життя та почуттів у найрізноманітніших формах їх прояву.

Синонімії, яка є першочерговою проблемою стилістики, присвячено безліч робіт багатьох лінгвістів. Г. Флобер – чудовий стиліст, який ретельно підходив до проблеми підбору вдалих синонімів у своїх творах загалом та у романі “Пані Боварі” зокрема.

Якості синонімів проявляються тільки в їх взаємозв’язках. І, як правило, між двома синонімами існують складні, багатогранні відносини, що виявляють їх різні якості. Найбільш загальні функції парних синонімів – це посилення і уточнення. Але використовуючи синоніми для створення ефекту посилення ми часто маємо справу зі складанням додаткових відтінків, при уточненні навпаки ми маємо щось нашкалт віднімання. Два слова накладаються одне на одне і частково одне одного покривають, тому особливо яскраво виступає другий синонім. Один з різновидів уточнення – конкретизація першого синоніма другим. Така конкретизація, характерна для людського сприймання вцілому, допомагає читачу повторити той поступовий шлях, яким проходить знайомство героїв Флобера з різними речами та явищами. Синоніми допомагають підкреслити, виявити головну лінію образу. Головне в образі Емми Боварі – це її пошуки кохання, щастя, пристрасті. У цьому вона бачить сенс життя. Синонімічні пари amour-passion, bonheur-félicité супроводжують образ мадам Боварі протягом всього роману. Використовуючи прийом синонімії Г. Флоберу вдається дуже точно передати почуття героїні, її душевний стан, переживання.

Коли у відносно невеликому відрізку, де описуються переживання Емми через від’їзд з Йонвіля Леона, єдиної приємної їй людини, нам зустрічається і chagrin, і mélancolie, і désespoir, і douleur – читача переповнює смуток, який переживає Емма. Але це найпростіший випадок. Зазвичай Флобер більш тонко використовує синоніми для розкриття людських почуттів. Участь синонімів у створенні комічного ефекту може бути дуже різноманітною за формою. Цей ефект досягається в багатьох випадках зіставленням різностильових синонімів. Як засіб гострого жарту над Оме письменник використовує синоніми, один з яких належить до спеціальної лексики, а другий – до розмовної:

Binet lui demanda une demi-once d’acide de sucre.

– Acide de sucre? fit le pharmacien dédaigneusement. Je ne connais pas, j’ignore ! Vous voulez peut-être de l’acide oxalique ? (4, 188).

Біне попрохав іще пів-унції цукрової кислоти.

– Цукрової кислоти? – перепитав аптекар з презирством. – Не знаю, що це за звір такий. Може, ви хотіли сказати – щавлевої кислоти? (2, 167).

Протиставляючи ці два синоніми, Флобер показує в смішному вигляді претензію аптекаря на показ своїх глибших знань ніж у його співрозмовника. Це враження посилюється і завдяки двом іншим синонімам – je ne connais pas, j’ignore, які доповнюючи один одного, енергійно виражають презирство Оме до простих людей. Проте якщо розглянути переклад цих синонімів, можна помітити, що перекладач використав спосіб генералізації: Не знаю, що це за звір такий. Комізм досягається тим, що аптекар вживає термінологію своєї професії в зовсім непідходящих ситуаціях.

Чим більше синонімів нагромаджує герой в своєму мовленні, намагаючись створити для свого співрозмовника ілюзію переконливості, тим менше піддається цьому ефекту читач. Родольф, щоб зачарувати, запевнити, завоювати Емму, насичує свою мову великою кількістю синонімів:

Vous sentez le besoin de faire à cette personne la confidence de votre vie, de lui donner tout, de lui sacrifier tout ! Enfin, il est là, ce trésor, que l’on a tant cherché, là, devant vous, il brille, il étincelle. Cependant on en doute encore, on n’ose y croire… (4, 162).

І ти відчуваєш потребу довірити цій людині все своє життя, все віддати, всім пожертвувати! Ось він, нарешті, той скарб, якого ви так довго шукали! Ось він, перед вами – блищить, грає, міниться! І все-таки ще сумніваєшся, ще не наважуєшся вірити… (2, 141).

Читачу добре видно, що всі ці синоніми ніяк не розкривають справжніх почуттів, а лише прикривають їх відсутність. За допомогою таких яскравих синонімів Флобер й розкриває характер Родольфа. Аналізуючи переклад цих синонімів, ми бачимо, що перекладач використав прямі еквіваленти цих слів, винятком є лише il étincelle – грає, міниться. Перекладач додав ще один синонім, переклавши одне дієслово двома синонімічними, не використовуючи пряме значення цього слова – блищати, іскритися, тим самим ще більше підсиливши основну мету використання такої кількості синонімів Г. Флобером.

Типовими є й такі приклади синонімів та їх перекладу:

on se laisse entraîner par ce qui est beau, charmant, adorable (4, 175) – лишається віддатися у владу прекрасного, чарівного, божественного (2, 152) – і мимоволі захоплює те, що гарне, чарівне, чудове (3, 143);

sans remords, sans inquiétude, sans trouble (4, 182) – без докорів сумлінняб без тривоги, без турботи (2, 158) – без гризоти сумління, недбало, безтурботно (3, 150).

Отже, надмірне нагнітання синонімів в мові діючих осіб є одним з важливих лексико-стилістичних прийомів, яке може водночас викликати й ефект марнослів’я. Основним принципом дослідження способів перекладу синонімів використаних у романі “Пані Боварі”, було зіставлення двох україномовних перекладів роману, виконаних М. Лукашем та О. Бубликом-Гордоном, а основними способами передачі синонімів при перекладі є використання часткового еквіваленту та описовий спосіб.

Література:

1. Наливайко Д. С. Великий майстер художньої прози: літературний портрет Г. Флобера. – К.: Веселка, 2004

2. Флобер Г. Т. І. Пані Боварі; Саламбо: Романи. Перекл. з фр. М. Лукаш. – К.: Дніпро, 1987. – 587 с.

3. Флобер Г. Мадам Боварі. Перекл. з фр. О. Бублик-Гордон. – Харків: Книгоспілка, 1930. – 332 с.

4. Gustave Flaubert. Madame Bovary. – Édition en langues étrangères, 1958