Теорії конфліктології та їх значення

Фещенко Д.В

Економічний факультет

2 курс, 6 група

Науковий керівник :

Сєкунова Ю.В

Ключові слова: конфліктологія, діалектична теорія конфлікту, конфліктний функціоналізм, методологічний індивідуалізм, конфліктна парадигма.

Keywords: Conflictology , dialectical conflict theory , conflict functionalism, methodological individualism , conflict paradigm.

Анотація

Конфліктологія — вчення про конфлікт, його генезу, протікання, наслідки тощо; розділ соціології, а саме політичної соціології, та психології.

У сучасній конфліктологічній теорії використовуються різні схеми причин і факторів конфліктності. Виділяють дві її гілки: діалектичну теорію конфлікту, і конфліктний функціоналізм. сформульовані вихідні тези, які є основою конфліктного підходу, зводяться до таких положень:

— в усіх соціальних системах можна знайти неоднаковий розподіл обмежених у кількості цінних ресурсів;

— нерівність закономірно й неминуче породжує конфлікти інтересів різних частин системи;

— такі конфлікти інтересів рано чи пізно спричиняють відкрите зіткнення між тими, хто володіє, і тими, хто не володіє цінними ресурсами.

Annotation

Conflict - teaching about the conflict, its origin, course, effects, etc; section of sociology, namely political sociology, and psychology.

In the modern theory of the conflict, various schemes of causes and factors of conflict. There are two of its branches: dialectical theory of conflict, and conflict functionalism. weekend formulated theses that are the basis for conflict approach, are the following provisions:

- In all social systems can be found in the uneven distribution of the limited number of resources;

- Inequality naturally and inevitably gives rise to conflicts of interests of different parts of the system;

- Such conflicts of interest will sooner or later cause open clash between those who have and those who do not have valuable resources;

Вивчення конфліктології стає все більшою необхідністю для сучасного суспільства, тому що дає практичні навички попередження конфліктів або їх розв'язання, якщо вони все-таки виникли. Стрімке ускладнення різних відносин у сучасному суспільстві поставило перед людством складну парадигму - зберегти людину і природу в гармонійній єдності.

Конфліктологія - відносно молода наука, у завершеному вигляді вона з'явилася лише в середині ХХ століття. Однак конфлікти існували завжди, тому перші спроби їх осмислення ми можемо побачити вже в античну епоху, тому що з'явилася необхідність виявити причини соціальної диференціації та розподілу суспільства на прошарки. Конфліктологія — вчення про конфлікт, його генезу, протікання, наслідки, тощо.

У сучасній конфліктологічній теорії використовуються різні схеми причин і факторів конфліктності. Виділяють дві її гілки: діалектичну теорію конфлікту, що коріниться у концепціях К.Маркса, і конфліктний функціоналізм, що надихається ідеями Зіммеля, з наголосом відповідно на революційних або еволюційно-реформістських засобах розв'язання конфліктних явищ.

Проте сформульовані вихідні тези, які є основою конфліктного підходу, зводяться до таких положень:

— в усіх соціальних системах можна знайти неоднаковий розподіл обмежених у кількості цінних ресурсів;

— нерівність закономірно й неминуче породжує конфлікти інтересів різних частин системи;

— такі конфлікти інтересів рано чи пізно спричинять відкрите зіткнення між тими, хто володіє, і тими, хто не володіє цінними ресурсами;

— ці конфлікти спричинюватимуть реорганізацію соціальної системи, створюючи нові види нерівності, що, у свою чергу, слугуватиме поштовхом для нових конфліктів та змін тощо.

На цій основі розроблено свого роду конфліктологічну "універсальну модель" політологічної структури та відносин, де влада і власність, панування й боротьба є сутнісними ознаками (Дж. Рекс, Р. Коллінз). Найбільшим внеском у політологічне теоретизування нашого часу вважаються: конфліктне розуміння соціального порядку, суспільних відносин людей; конфліктне бачення громадських інститутів; аналіз конфліктних процесів — їх причин, факторів, інтенсивності, тривалості, нарешті, соціальних функцій; дослідження ролі конфліктів у соціальній динаміці, суспільно-історичному розвитку.

Найвиразніше конфліктний підхід виявився у таких сферах, як конфронтації класових культур, статевих та вікових страт, боротьба у виробничих сферах й торгівлі, нарешті, в міжнаціональних напруженостях та геополітичному протистоянні. У конфліктологічній площині простежується головна тенденція трансформації конфліктних змагань від класових та міжнаціональних протиборств (або економіко-політичних) у галузь культурних моделей життєдіяльності, морально-ціннісних уподобань, у царину "комунікативної дії" (або в духовний світ). Помітний слід в історії соціологічної думки прихильники теорії конфлікту залишили своєю критикою недоліків позитивістської соціології, особливо концептуальних побудов Т. Парсонса. Конфліктне бачення соціального життя спонукало їх до нових досліджень форм соціальної організації, влади, виробництва, бюрократії, засобів масової комунікації, до широкого застосування в соціологічному аналізі таких понять, як панування, нерівність, напруження, групова боротьба, конкуренція тощо.

Долаючи "методологічний індивідуалізм", притаманний мікро-рівневим, психологічним тлумаченням взаємодій у суспільстві, конфліктна теорія зосередила свою увагу переважно на аналізі макромасштабних соціальних об'єктів, де суб'єктами конфліктних відносин є великі спільноти, громадські інститути, партії, корпорації, нації, держави. Змінилася також роль прихильників цього підходу в межах дисципліни: вони вже не тільки головний опонент функціоналізму, що досі домінував, а й рівноправний партнер, складова "провідного струменя" соціологічного теоретизування.

Отже, основні задачі , цілі конфліктології полягають в :

· дослідженні всіх конфліктів, які виступають об'єктом науки, інтенсивний розвиток конфліктологічної теорії;

· створенні системи конфліктологічної освіти в країні, пропаганда конфліктологічних знань у суспільстві;

· організація в країні системи практичної роботи конфліктологів з прогнозування, попередження та врегулювання конфліктів.

Таким чином, конфліктологи вже не стільки критики, скільки учасники творчого діалогу, причетні до вирішення актуальних питань політологічного пізнання. Лідери цієї впливової течії в сучасній політологічній теорії (Р. Коллінз, Мішель Манн та ін.) не заперечують, що до первісних тез конфліктології було додано нові важливі аргументи, залучено емпіричні докази з нових дослідницьких сфер, а це сприяло оновленню конфліктної парадигми.

Список використаної літератури:

1. Берлач А.І. Конфліктологія: Навчальний посібник для дистанційного навчання.-Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". - К.: Університет "Україна", 2007. - 203 с.

2. Дуткевич Т. Конфліктологія з основами психології управління: Навчальний посібник.- Мін-во освіти і науки України, Кам’янець-Подільський державний ун-т, Ін-т соціальної реабілітації та розвитку дитини . - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 455 с.

3. Конфліктологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. юрид. спец.- Національна юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х.: Право, 2002. - 253 с.