Солодовнік Ельвіра Едуардівна

магістрант спеціальності «Правознавство»,

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля

Відсутність на законодавчому рівні порядку забезпечення позову у господарському процесі

За останній проміжок часу питанням застосування заходів забезпечення позову у господарському процесі розглядають в різних аспектах вчені та тому воно стає все більш актуальним. Оскільки  судова практика доводить нам про існування великої кількості господарських спорів, підставою яких є порушення прав суб’єктів господарювання, їх несвоєчасне відновлення та недосконалість механізмів попередження господарських правопорушень, що негативно впливає на розвиток господарської діяльності. Права та інтереси суб’єктів господарювання потребують гарантій їх захисту при розгляді та вирішенні таких спорів.

 Статтею 42 Конституції України зазначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом та у випадку посягань на таку діяльність має право на захист своїх законних прав та інтересів у суді [1].

Розглядаючи Закон України «Про господарські товариства», можна прийти до того, що товариство є власником майна, яке йому було передано відповідно до статуту такого товариства, а отже його права та інтереси захищаються у випадку порушення зобов’язань судом [3].

Тому, коли постає питання про захист порушених прав, суб’єкт господарювання після досудового врегулювання спору звертається до господарського суду.

Відповідно до статті 43-1 Господарського процесуального кодексу України особа, яка має підстави побоюватись, що подання потрібних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим або існує реальна загроза порушення її прав, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову [2].

Законодавець докладно нам описує процедуру подання заяви про вжиття запобіжних заходів та тільки посилається на те, що коли позовна заява подана до господарського суду та тоді, коли суд виносить ухвалу про відкриття провадження по даній справі  запобіжні заходи діють у виді заходів забезпечення позову. Це означає те, що при умові якщо позивач не скористався своїм правом на запобіжні заходи, то він не позбавлений можливості здійснити забезпечення позову в порядку статті 66 Господарського процесуального кодексу України.

Але при розгляді мною розділу 10 Господарського процесуального кодексу України, було відзначено, що в даному розділі відсутній чіткий порядок на забезпечення позову, що в деяких аспектах ускладнює уявлення осіб щодо того, як даний вид захисту інтересів позивача може реалізуватися, які скори подачі та виконання такої заяви існують. Тому даний вид захисту законних прав та інтересів позивача опирається лише на практику суду та загальний порядок подання процесуальних документів до суду.

Доречно зазначив в своїх працях юрист-практик В. Москаленко, який вказує на те, що коли стороною готується заява про забезпечення позову, стороні слід брати до уваги той факт, що застосування заходів забезпечення позову повинні бути:

- насправді необхідними і не приводити до ускладнення діяльності відповідача;

- взаємопов’язані з предметом, який вказаний в позовній заяві;

- відповідають пропорційності позовних вимог [4].

Також в розділі 10 Господарського процесуального кодексу України є стаття 67, яка містить види заходів забезпечення, але на мою думку вищевказана стаття викладена не в повній мірі обґрунтування стосовно реалізації таких заходів.    

У разі коли, заяву про забезпечення позову було відхилено, то можливий варіант подачі такої заяви повторно, але тільки за умови, якщо змінились обставини, що дають підстави для забезпечення позову.

 Існує така можливість, як подання заяви про забезпечення позову на стадії апеляційного або касаційного перегляду справ і перегляду справ за ново виявленими обставинами, та також на стадії виконання рішення [4].

    Як доводить нам практика розгляду справ господарським  судом, подача заяви про забезпечення позову взагалі подається разом із позовною заявою чи вже після відкриття провадження на будь-якій стадії судового процесу по даній справі та така заява, що надійшла разом з позовною заявою, розглянута може бути під час підготовки справи до розгляду, але практики для трактування цього питання недостатньо, тому до цього часу залишається дискусійним та повинно вирішуватись на законодавчому рівні питання щодо внесення змін до Господарського процесуального кодексу України відповідних змін та доповнень.

Література:

1.  Конституція України: офіційний текст: прийнята на п’ятій сес. Верховної Ради України 28.06.1996 р. : із змін., внес. Згідно із Законом №  742-VII від 21.02.2014 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: //zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

2.  Господарський процесуальний кодекс України: офіційний текст: з останніми змін., внес. Згідно із Законом № 192-VIII від 12.02.2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1798-12.

3.  Про господарські товариства Закон України № 1576-ХІІ від 19 вересня 1991 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1576-12.

4.  Москаленко В. Про проект Господарського процесуального кодексу україни/ В. Москаленко [Електронний ресурс] Юридичний журнал «Юстініан» – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=551.