Мельник Надія Володимирівна

Мельник Надія Володимирівна

Львівський державний університет внутрішніх справ

Вплив інститутів громадянського суспільства на органи державної влади

Розвинуте громадянське суспільство є невід’ємною складовою всіх демократичних правових держав світу. В умовах демократії держава поступається частиною своїх повноважень в державній та управлінській сферах соціальної життєдіяльності самоорганізуючим та самоуправляючим структурам, які його утворюють. Очевидно, що сильна держава неможлива без розвиненого громадянського суспільства, яке стає дієвим чинником державотворення за умови конструктивного та соціально відповідального діалогу з державою в межах правового поля.

Вплив інститутів громадянського суспільства на органи державної влади особливо яскраво проявляється в переломні моменти історії. Наприклад, є історичні факти, які свідчать про вплив громадянського суспільства на розгортання процесу політичної роздробленості [7, с. 61]. Метою інститутів громадянського суспільства є спільні дії, спрямовані на просування або захист власного, і разом з тим колективного, інтересу у законослухняний та підзвітний суспільству спосіб.

У законодавстві України немає чіткого визначення поняття «інститут громадянського суспільства». Перелік таких інститутів наведений у деяких Указах Президента України та постановах Кабінету Міністрів України [2, 3, 4, 5]. Попри незначні відмінності у різних актах, до цього переліку включено: громадські об’єднання; благодійні організації; професійні і творчі спілки; організації роботодавців; саморегулюючі організації та організації, які здійснюють професійне самоврядування; релігійні організації; органи самоорганізації населення; недержавні засоби масової інформації; інші непідприємницькі товариства і установи, легалізовані відповідно до законодавства.

Держава і суспільство існують у безупинному процесі взаємодії і взаємовпливу, характер і спрямованість яких значною мірою залежать від рівня розвиненості громадянського суспільства та його інститутів. Конфронтація інтересів держави і громадянського суспільства є показником неефективності державного управління і самого механізму держави. Оптимальною умовою їх компромісу слугує встановлення гармонійного єднання приватних і публічних інтересів з метою забезпечення прав людини [6].

Згідно роз’яснення міністерства юстиції України щодо взаємодії держави та інститутів громадянського суспільства [1], то на сьогодні дана взаємодія відбувається у таких правових формах:

1. Участь інститутів громадянського суспільства у нормотворчій діяльності держави, яка забезпечується участю у розробленні та обговоренні проектів нормативно-правових актів.

2. Участь інститутів громадянського суспільства у правозастосовній діяльності держави, яка забезпечується шляхом: передачі повністю повноважень державних органів; передачі часткової повноважень державних органів; громадського контролю.

3. Участь інститутів громадянського суспільства у правоохоронній діяльності держави, яка забезпечується шляхом: реалізації права складати протоколи про адміністративні правопорушення; участі інститутів громадянського суспільства у діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення охорони громадського порядку; реалізації права вживати спільно з працівниками міліції заходів щодо припинення адміністративних правопорушень і злочинів; участі інститутів громадянського суспільства з органами Державної прикордонної служби України в охороні державного кордону.

Таким чином, громадянське суспільство, і держава функціонують для задоволення потреб та інтересів людини. Одна з головних цілей демократичних перетворень в Україні полягає в тому, щоб стимулювати розвиток громадянського суспільства. Основну роль у цьому має відіграти налагоджений механізм правового регулювання [6].

Однак, на сьогодні в час формування громадянського суспільства в Україні, після Євро-майдану та революції «гідності» в деякій мірі самоврядні організації мають більш вагоміший вплив на суспільство, а ніж державні органи. Наочним прикладом є згуртування людей для самооборони майдану в час революції, формування добровільних батальйонів для захисту суверенітету України, а також миттєве створення волонтерських рухів для підтримки військових, які перебувають в зоні анти-терористичної операції. Загалом, ці інститути випереджають державні інститути, тому завдяки їм формується свідоме громадянське суспільство.

Отже, дослідивши вплив інститутів громадянського суспільства на органи державної влади, можна стверджувати, що цей вплив особливо яскраво проявляється в переломні моменти історії. Громадянське суспільство і держава не можуть існувати одна без одної, тому що держава здійснює вплив на суспільство, гарантуючи та закріплюючим законодавчу, виконавчу і судову гілки влади та забезпечуючи права людини та народу. В свою чергу громадянське суспільство, з одного боку, відстоює матеріальну та духовну незалежність людини від держави, домагається правової гарантії такої незалежності, захищає приватні і суспільні інтереси людей та активно сприяє процесам демократизації держави.

Література.

1. Взаємодія держави та інститутів громадянського суспільства : Розяснення від 03.02.2011 р. / Міністерство юстиції України. – (Офіційний сайт міністерства юстиції України). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.me.gov.ua.

2. Питання сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні : Указ Президента України від 25.01.2012 №32/2012. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.

3. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики: Постанова Кабінету міністрів України від 03.11.2010 р. № 996. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

4. Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади: Постанова Кабінету міністрів України від 05.11.2008 р. № 976. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

5. Про стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації: Указ Президента України від 24.03.2012 №212/2012. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.

6. Скакун О. Ф. Теорія права і держави: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pidruchniki.ws/1019020943040/pravo/gromadyanske_suspilstvo_yogo_politichna_sistema_derzhava#457.

7. Субтельний О. Україна: історія [Текст] : [наук. вид.] / О. Субтельний ; пер. з англ. Ю. І. Шевчука ; вст. ст. С. В. Кульчицького ; ред. Ю. Г. Медюк. – 2-ге вид. – К. : Либідь, 1992. – 512 с.