Адміністративні правопорушення у сфері телекомунікацій

Шелепа А.С., студентка

Науковий керівник:

Меліхова О.Ю., к.ю.н., доцент

Запорізький національний університет

Стрімкий розвиток сфери комунікацій у сучасних умовах розглядається як один із основних напрямків науково-технічного прогресу, який розширює можливості людей та виступає як один із факторів підвищення життєвого рівня населення. Революція в засобах телекомунікацій зумовила такі глобальні зміни, яких не відбувалося протягом усіх попередніх технологічних революцій і стала основою виникнення єдиного інформаційного простору, що не має національних меж.

Одним з найважливіших засобів реалізації державної політики у сфері телекомунікацій є створення належної ефективної нормативно-правової бази, спроможної забезпечити правопорядок у цій сфері. Це передбачає дослідження проблематики охорони відносин, які виникають у сфері телекомунікацій, адміністративно-правовими засобами, серед яких особливе місце посідає адміністративна відповідальність. Вона являє собою систему заходів реагування уповноважених державних органів на протиправні посягання, урегульованих нормами адміністративного права.

Актуальність теми зумовлена також тим, що у зв’язку із внесенням змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме доповненням його статтями 144 – 148-5, а також з прийняттям Закону України «Про телекомунікації» постає необхідність розмежування одних правопорушень від інших, а також можливість у подальшому уніфікації правопорушень у даній сфері та виділенні їх в окрему главу Кодексу про адміністративні правопорушення.

До того ж, деякі важливі питання стосовно адміністративної відповідальності за порушення у сфері телекомунікацій не знайшли однозначного вирішення і наразі залишаються дискусійними.

У своїх наукових працях досліджували питання щодо правової охорони та відповідальності у сфері телекомунікацій, характеристики правопорушень такі відомі вчені-адміністративісти, як:  В.Авер’янов, Л. Коваль, В. Колпаков, С. Скворцов А. Шергін, М. Саввін, Є. Павлова, М. Масленніков І. Голосніченко, Т. Кравцова.

Відносини в даній сфері регулюються такими нормативними актами, як Закон України «Про телекомунікації»  від 18.11.2003 р., «Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг» від 11.04.2012 р.

Перш за все, телекомунікації – це передання, випромінювання та / або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводовими, оптичними або іншими електромагнітними системами [1].

Слід зазначити, що єдиного критерію для класифікації адміністративних проступків не існує, насамперед, у зв’язку із їх розмаїттям. У чинному законодавстві критерієм для класифікації можна визначити зміст суспільних відносин, що охороняються.

Отже, зупинімося на правопорушеннях, що вчиняються у сфері телекомунікацій.

До них віднесені проступки, що містяться в чинному КУпАП у Особливій частині, а саме: обладнання та експлуатація установок проводового мовлення без належної реєстрації або дозволу (ст.144); порушення умов і правил, що регламентують діяльність у сфері телекомунікацій, поштового зв’язку та користування радіочастотним ресурсом України, передбачену ліцензіями, дозволами (ст.145); порушення правил виготовлення, придбання, реалізації, встановлення, будівництва та експлуатації радіоелектронних засобів і використання радіочастот (ст.146); порушення правил охорони ліній і споруд зв’язку (ст.147); пошкодження таксофонів (ст.148); порушення правил надання та отримання телекомунікаційних послуг (ст.148-1); порушення порядку та умов надання послуг зв’язку в мережах загального користування (ст.148-2); використання засобів зв’язку з метою, що суперечить інтересам держави, з метою порушення громадського порядку та посягання на честь і гідність громадян (ст.148-3); використання технічних засобів та обладнання, що застосовувалися в мережах зв’язку загального користування, без документа про підтвердження відповідності (ст.148-4); порушення правил про взаємоз’єднання телекомунікаційних мереж загального користування (ст.148-5) [2].

Аналіз даних правопорушень має важливе значення для правильності кваліфікації діянь та при призначенні того чи іншого виду покарання за конкретне правопорушення. Слід зазначити, що зв'язок та телекомунікації є пріоритетною галуззю в Україні, адже вона забезпечує життєдіяльність усього населення, безперервну роботу органів державної влади, місцевого самоврядування та інших структур. «Зв’язок – це складова господарської і соціальної інфраструктури країни. Вона функціонує як системний виробничо-господарський комплекс, призначений для задоволення потреб населення, органів державної влади щодо господарюючих суб’єктів та інших юридичних осіб у послугах електричного (мережі і засоби, що забезпечують телефонний, телеграфічний, факсимільний зв'язок, передачу даних, включаючи і обмін між ЕОМ, а також телевізійне, звукове, радіо- і проводове мовлення) та поштового зв’язку (єдина технологічна мережа підприємств зв’язку і транспортних засобів, що забезпечують приймання, перевезення та доставку поштових відправлень, а також організовують на договірній основі експедиторську службу, доставку та розповсюдження періодичної преси)» [3, с. 161].

Склад адміністративного правопорушення, як і будь-якого іншого виду, в сфері телекомунікацій містить в собі чотири важливі елементи, які є його «внутрішньою» структурою. Це суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна сторона та об’єктивна. Відсутність хоча б одного елемента свідчить про відсутність в діях особи самого проступку.

Суб’єктами адміністративних правопорушень в сфері телекомунікацій можуть виступати тільки посадові особи (оператори, провайдери) та окремі громадяни, які досягли 16-річного віку. 

Оператор телекомунікацій відповідно до Закону України «Про телекомунікації» – суб’єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж. При цьому провайдер телекомунікацій – суб’єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій, але вже без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку [1]. 

Об’єктом правопорушень в сфері телекомунікацій виступають суспільні відносини, що виникають в сфері зв’язку та нормальна безперебійна її робота.

Суб’єктивна сторона даних правопорушень характеризуються як прямим умислом, так і необережністю. Адміністративне правопорушення визнається здійсненим навмисно, якщо особа, яка його вчинила, розуміла протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх чи свідомо допускала настання таких наслідків [2]. Для вирішення питання про визначення виду юридичної відповідальності, відповідно і для визначення стягнення за вчинення правопорушення важливе місце посідає встановлення, як саме діяв правопорушник: умисно чи з необережності. Характеризуючи адміністративні правопорушення в сфері телекомунікацій, можна відзначити, що загалом дані проступки учиняються з прямим умислом. Лише в ст.147, 148, 148-2 КУпАП можливе вчинення адміністративного правопорушення як з умислом, так і з необережності [4].

Наступним елементом є об’єктивна сторона – зовнішня сторона адміністративного правопорушення і вона включає в себе дію або бездіяльність, суспільно-шкідливі наслідки та причинний зв'язок між дією та наслідками. Наприклад, ст.147 КУпАП – порушення правил охорони ліній та споруд зв’язку. Об’єктивна сторона даного правопорушення виражається в дії, а саме в порушенні правил охорони ліній зв’язку і споруд зв’язку; в пошкодженні кабельних, радіорелейних, повітряних ліній зв’язку, проводового мовлення або споруд чи обладнання, що входять в їх склад як посадовими особами, так і громадянами України. Щодо ч. 1 ст. 148-1 КУпАП – порушення Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг – дуже важливим є наслідок вчинення правопорушення, що виражається у зниженні якості функціонування телекомунікаційних мереж та причинний зв'язок між діянням та негативним наслідком.

Таким чином, проаналізувавши склад правопорушень в сфері телекомунікацій, можна зробити висновок на основі окремих статей про те, що дані проступки вчиняються шляхом певних дій з боку особи, яка розуміє та усвідомлює протиправний характер своїх діянь, а також передбачає настання шкідливих наслідків (в деяких статтях визначаються обов’язковим елементом).

Пропонуємо внести зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення з метою виділення в окрему главу правопорушення у досліджуваній сфері.

Література

1. Про телекомунікації: Закон України вiд 18.11.2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1280-15.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.

3. Коломієць Т.О. Адміністративне право України: навч. посібник / Т.О. Коломієць, Г.Ю. Гулєвської. – К.: Істина, 2007. – 216 с.

4. Сухоребра Т.І. Види та склад адміністративних правопорушень у сфері телекомунікацій / Т.І. Сухоребра [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uchebnik-online.net/book/46-visnik-xarkivskogo-nacionalnogo-universitetu-vnutrishnix-sprav-visnik-komzyuk-at/30-vidi-ta-sklad-administrativnix-pravoporushen-u-sferi-telekomunikacij.html.