Науковий керівник: Верлос Н.В., к.ю.н., ст. викладач
Запорізький національний університет, Україна
ВИЗНАЧЕННЯ ПРЕДМЕТА МУНІЦИПАЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО ПРАВА
Формування
муніципального права як самостійної галузі права України відбувається на основі
відродження місцевого самоврядування як принципово нової системи організації
публічної влади на місцях. Сьогодні муніципальне право – це галузь права, яка,
хоча й вкрай суперечливо, але динамічно розвивається.
Незважаючи на те, що
дана галузь права є відносно молодою, вона стала предметом досліджень таких
відомих науковців, як Погорілко В.Ф.,
Фрицький О.Ф., Любченко П.М., Баймуратов М.О., Батанов О.В., Бондар М.С.,
Кравченко В.В., Буряк Т.М., Дробуш І.В., Пітцик М.В. та інші.
Досить складним є
питання про
правову природу муніципального права. Деякі науковці взагалі
розглядають його як підгалузь конституційного права, не визнаючи самостійною
галуззю. Але, все ж таки, більшість науковців схиляється до визначення
муніципального права України як самостійної галузі права. А однією з основних
ознак будь-якої самостійно галузі права є, насамперед, її предмет. Під предметом галузі права розуміють
ті групи суспільних відносин, на врегулювання яких спрямовуються норми цієї
галузі. Тож, предмет
правового регулювання є матеріальним чинником виділення будь-якої
галузі права, у тому числі й муніципального права України.
На сучасному етапі
розвитку муніципального права в Україні є дискусійним питання щодо визначення
предмета його правового регулювання. Певні спроби у вітчизняній юридичній науці
визначити предмет правового регулювання муніципального права, розкрити, які
саме групи суспільних відносин регулює та охороняє ця галузь, уже були. Тож,
існують різні підходи до вирішення даного питання.
Так, Погорілко В.Ф.,
Фрицький О.Ф., Баймуратов М.О. у першому в Україні підручнику з муніципального
права предметом його правового регулювання розглядали місцеве самоврядування -
відносно самостійний вид суспільних відносин, пов’язаний з організацією і
здійсненням місцевої влади, тобто публічної влади, влади народу в межах
відповідних адміністративно-територіальних одиниць [1].
Деякі дослідники,
такі, як В.В. Кравченко та М.В. Пітцик, з таким твердженням не погоджуються.
Вони вважають, що такий підхід не зовсім коректно відображає семантику терміна
«муніципальний», а також не дозволяє достатньо чітко відокремити групу
суспільних відносин, що становлять предмет самостійної галузі права. Дослідники
зазначають, що, по-перше, термін «місцева влада» не має законодавчого
визначення і в юридичній літературі вживається досить довільно, наприклад, для
позначення різних суб’єктів влади на регіональному та місцевому територіальних
рівнях – як органів місцевого самоврядування, так і місцевих органів виконавчої
влади. По-друге, «місцева влада» – це публічна влада, що здійснюється на
місцевому й регіональному рівнях, а участь у її здійсненні, з урахуванням
наявної в Україні системи територіальної організації влади, беруть як
територіальна громада, органи місцевого самоврядування, органи самоорганізації
населення, так і органи виконавчої влади. Стосовно ж органів виконавчої влади, то їх діяльність регламентується, насамперед, нормами конституційного та адміністративного, а не
муніципального права і таке тлумачення предмета муніципального права може
призвести до його невиправданого
розширення [2, 12].
Тож, з огляду на
зазначене, В.
В. Кравченко, М. В. Пітцик вважають, що «предмет муніципального
права охоплює лише суспільні відносини, які
формуються
у зв’язку з організацією і здійсненням місцевого самоврядування
(відносини місцевого самоврядування), що дозволяє характеризувати
муніципальне право як право місцевого самоврядування [2, 12].
Загалом, наведений
підхід, на нашу думку є найбільш обґрунтованим.
О. В. Батанов
трактує предмет муніципального права як суспільні відносини, що виникають у
процесі визнання, становлення, організації та здійснення муніципальної влади, а
також реалізації та захисту муніципальних прав особистості [3]. Слід зазначити,
що такий підхід не повною мірою відображає специфіку муніципального права, адже
він не охоплює відносини, що складаються в процесі самоорганізації та
самоуправління територіальних громад.
У підручнику
«Муніципальне право України» 2009 року видання М.О. Баймуратов предметом правового регулювання
муніципального права визначає місцеве самоврядування як відносно самостійний
вид суспільних відносин, пов’язаний з організацією та здійсненням влади
територіальними громадами [4, 13].
З даним твердженням
погоджується і П.М. Любченко. У своєму підручнику він не тільки розкриває
поняття предмету муніципального права, а і його систему. Так, основними складниками цієї системи Любченко визначає відносини, що пов'язані
з діяльністю:
а) представницьких органів місцевого
самоврядування (рад) та депутатів
місцевих рад;
б) виконавчих органів місцевого самоврядування
та муніципальних службовців;
в) сільських, селищних, міських голів;
г) органів самоорганізації населення;
ґ) уповноважених суб'єктів щодо організації та
проведення місцевих
виборів, референдумів та відносини, що складаються в процесі інших форм
безпосереднього волевиявлення територіальних громад; а також відносини органів
місцевого самоврядування з
органами державної влади, іншими органами місцевого самоврядування,
об'єднаннями громадян та підприємствами, установами, організаціями [5].
Тож, підводячи підсумки, треба зазначити, що
муніципальне право України є самостійною галуззю права, а отже, як і будь-яка
інша галузь права, має свій предмет правового регулювання. Єдиного підходу, як
бачимо, до визначення предмета правового регулювання муніципального права
України не сформувалось. Тому, актуальним завданням науковців є пошук основної характеристики предмета даної галузі.
Ми ж, як і більшість
вчених сьогодні, схиляємося до
визначення предмету муніципального права як суспільних відносин, що виникають в
процесі реалізації територіальною громадою права вирішувати питання місцевого
значення. Це визначення ми вважаємо найбільш правильним, адже дана галузь
регулює і охороняє суспільні відносини в сфері реалізації права на місцеве
самоврядування, а, відповідно до ст.140 Конституції України, місцеве
самоврядування є правом територіальної громади [6].
Література:
1.
Муніципальне право України : [підруч.] / [В.Ф.
Погорілко, О.Ф. Фрицький, М.О.
Баймуратов та ін.] : за ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
2.
Кравченко В. В. Муніципальне право України : [навч. посіб.]
/ В.В. Кравченко, М.В. Пітцик. – К. :
Атіка, 2003. – 672 с.
3.
Батанов О. В. Муніципальне право України [Текст] : підручник О. В. Батанов. - X . : Одіссей, 2008. -
С. 17.
4.
Муніципальне
право України : [підруч.] / Погорілко В.Ф., Баймуратов М.О., Бальций Ю.Ю. та
ін.] ; за ред. М.О. Баймуратова. – [2-ге вид., допов.]. – К. : Правова єдність,
2009. – 720 с.
5.
Любченко
П.М. Муніципальне право України : навч. посіб. / П.М.Любченко. – Х. : ФІНН,
2012. – 496 с.
6.
Конституція
України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР (редакція від 15.05.2014 р.) [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80