Чернова Ю.С.

Запорізький національний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Алімов К.О.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ВИЗНАННЯ ОСОБИ ПОМЕРЛОЮ

 

Смерть фізичної особи тягне за собою певні юридично значущі наслідки: припинення всіх її прав (крім певних винятків, зокрема, права інтелектуальної власності), припинення обовязків, крім тих, що можут переходити у порядку правонаступництва. Фактична смерть визнається законодавцем не єдиною підставою настання таких наслідків. Поряд з таким юридичним фактом може мати місце оголошення особи померлою [1].

Проблемам, пов’язаним з порядком визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою, було присвячено наукові праці таких вчених, як Попов Ю. О., Блажеєва В. В., Бобко В. Г. та інші. Проте дослідження  науковців проводились тривалий час тому, і зі змінами цивільного та цивільно-процесуального законодавства проблема потребує більш ретельного дослідження.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду при оголошенні особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Законодавство виділяє ряд підстав, за наявності яких громадянин може бути оголошений померлим:

·        відсутність громадянина в місці постійного проживання протягом трьох років з дня отримання останніх відомостей про нього, а в деяких випадках, визначених законодавством, - протягом шести місяців;

·        неотримання відомостей про місце перебування фізичної особи протягом визначеного законодавством часу;

·        неможливість встановити, чи є живою фізична особа [1]

Фізична особа може бути оголошена померлою лише в судовому порядку. Такі справи розглядаються судами в порядку окремого провадження. Заява про оголошення особи померлою подається до суду:

·        за місцем проживання заявника

·        за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме

·        за місцезнаходженням її майна [2]

В такій заяві повинно бути обов'язково зазначено мету, задля якої необхідно оголосити фізичну особу померлою, а також послатися на обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Цивільний кодекс України встановлює три строки для оголошення фізичної особи померлою:

·        загальним є строк у три роки

·        за певних обставин законодавство встановлює строк у шість місяців

·        строк у два роки у випадку, коли фізична особа зникла у зв'язку із воєнними діями [1]

При оголошенні фізичної особи померлою обчислення строків здійснюється за правилами, які встановленні для строків визнання фізичної особи відсутньою. Так, якщо неможливо встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи, початком перебігу строку для оголошення особи померлою вважається перше число місяця, наступного за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. [2]

Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. [3]

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили відповідним рішенням суду за загальним правилом. З цього правила є лише один виняток: фізична особа, яка зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Для оголошення фізичної особи померлою законодавство не вимагає попереднього визнання її безвісти відсутньою. [3] В той же час слід звернути увагу на те, що в порядку окремого провадження також передбачено розгляд справ про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Такий вид справ слід відрізняти від оголошення фізичної особи померлою. Основною відмінністю цих двох видів справ є те, що оголошення громадянина померлим базується на презумпції його можливої смерті і відсутності яких-небудь доказів щодо цього, а встановлення факту смерті - на доказах його смерті. [3]

На підставі рішення суду про оголошення громадянина померлим орган РАЦСУ видає свідоцтво про смерть. Оголошення громадянина померлим тягне за собою ті самі наслідки, що і смерть фізичної особи, зокрема відкривається спадщина, відбувається перехід майна до правонаступників.

Список використаної літератури:

1.     Бобко В. Г. Судочинство у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. Г. Бобко. – К., 2006. – 20 с.

2.     Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. – [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 .

3.     Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 – [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/anot/1618-15.