к.психол.н. Петренко І.В.
Інститут соціальної та політичної психології НАПН
України, м. Київ, Україна
Технологія SWOT
та її використання
у процесі організації
соціального діалогу
в освітньому
середовищі
Використаний у дослідженні
метод SWOT-аналізу, винайдений дослідниками
Стенфордського університету (автор –
Альберт Хамфрі [1]), дав змогу визначити комунікативні інтенції
суб’єктів спілкування в процесі їх діалогічної партиціпації й змоделювати напрями розв'язання актуальних в освітньому середовищі проблем.
Метод SWOT-аналізу застосовано у нашому дослідженні як технологію з метою організації
соціального діалогу для вивчення змістових особливостей і тенденцій розвитку
освітнього закладу та узагальнення значного обсягу діагностичних даних щодо його
функціонування. Цей метод використано для співставлення даних аналізу
внутрішнього і зовнішнього середовища установи, її позитивних і негативних
характеристик. Технологія SWOT-аналізу передбачає,
передусім, виявлення сильних (Strengths) і слабких (Weaknesses) сторін, можливостей (Opportunities) і загроз (Threats), встановлює
взаємозв'язки між цими елементами, що дозволяє сформулювати ментальні
інтегровані моделі дій для досягнення цілей організації взагалі або реалізації
особистісних стратегій суб’єктів діалогічної взаємодії зокрема.
Принципи подібного аналізу є такими:
ü оцінка сильних і слабких
сторін освітньої установи у різноманітних умовах;
ü усвідомлення можливостей,
перспектив, що з’являються;
ü розуміння небезпек, ризиків,
що виникають у змінюваних обставинах.
Сутність елементів SWOT:
ü переваги (S)
– позитивні внутрішні елементи, що дають можливість пристосовуватись і
конкурувати, додають навчальному закладу чи суб’єкту додаткових пріоритетів.
ü слабкості (W)
– негативні внутрішні елементи, що вказують на недостатність внутрішніх
ресурсів та не дозволяють використовувати можливості й протидіяти загрозам,
ставлять навчальний заклад або суб’єкта спілкування у несприятливі умови їх функціонування.
ü можливості
(O) – позитивні зовнішні елементи, чинники зовнішнього середовища, що
стимулюють розвиток, надають можливості до впровадження інновацій.
ü
загрози (T) – негативні зовнішні чинники, що
перешкоджають розвиткові навчального закладу або суб’єкта лишають їх суттєвих
конкурентних переваг [1].
Досліджуваних в ході проведення SWOT-аналізу чинників зовнішнього і
внутрішнього середовища може бути чимало, але з них обираються лише ті, що
найбільше характеризують діяльність освітньої установи і впливають на її
співробітників. Прорахунки в процесі аналізу, або недооцінка будь-якої з
аналізованих складових, можуть у подальшому негативно вплинути на реалізацію
плану дій і стратегій з трансформації закладу чи окремих суб’єктів спілкування. Оскільки SWOT-аналіз не містить економічних категорій,
його можна застосовувати до будь-яких організацій, груп чи окремих суб’єктів з
метою побудови стратегій їх розвитку в найрізноманітніших сферах діяльності. Наприклад, якщо йдеться про аналіз роботи школи, то
з'ясування сильних і слабких елементів (S–W) стосуватиметься всього, що
належить до організації внутрішнього шкільного життя (організація навчального
процесу, питання управління, взаємин у колективі, трудової й навчальної
дисципліни тощо). Якщо йтиметься про елементи О–Т (можливості – загрози), то це
матиме відношення до зовнішніх чинників (освітні стандарти і програми,
підручники, загальнонаціональна освітня політика, освітня економіка, ситуація у
суспільстві тощо).
За допомогою процедури SWOT-аналізу проаналізовано особливості
функціонування загальноосвітнього середнього закладу, що виявляються у процесі
діалогічної партиціпації суб’єктів спілкування. Це дало змогу визначити комунікативні інтенції учасників
соціального діалогу в
системі «учитель – шкільна освіта»; розкрити чинники ефективної/неефективної діяльності навчального закладу;
з’ясувати можливості, що стимулюють його розвиток; окреслити причини, що заважають
прояву його суттєвих конкурентних переваг; знайти нові сприятливі умови для розв'язання організаційних проблем.
Переваги, що надають
навчальному закладу можливість конкурувати і мати додатковий пріоритет:
високий професійний рівень
вчителів (творчі
педагоги-професіонали, багато вчителів мають вищу кваліфікаційну категорію,
педагоги регулярно відвідують курси підвищення кваліфікації, учителі
користуються предметними сайтами для збагачення власного досвіду тощо);
навчання, центроване на учневі
(школярі
спрямовуються до самовдосконалення й особистісного зростання; приділяється
багато уваги до постійного розвитку учнів; талановиті учні – призери учнівських
олімпіад);
статусність навчального закладу
(найстаріший
навчальний заклад з усталеними традиціями, заслужена висока репутація, сучасний
державний навчальний заклад);
інноваційний супровід (сучасне матеріально-технічне
забезпечення, співпраця з науково-дослідними інститутами та вищими навчальними
закладами);
надання якісних освітніх послуг (поглиблене вивчення
предметів природничого циклу; вивчення іноземних мов; функціонування гуртків,
спортивних секцій; факультативи з предметів базових дисциплін та курсів за
вибором).
В процесі діалогічної
партиціпації визначено «слабкі стороні» навчального закладу, що ставлять його у
несприятливі умови функціонування:
жорстка регламентація
навчально-виховного процесу (неможливість самостійно обирати навчальні плани,
програми);
переважання традиційних або
застарілих підходів до навчання (застарілі навчальні програми; у педагогів виявляється
звичка працювати за сталою моделлю у подачі навчального матеріалу, побоювання
експериментувати);
недостатні зв’язки з
соціальними партнерами (відсутня взаємодія з позабюджетними організаціями,
комерційними установами для активації можливостей і пошуку нових ресурсів; не
відчувається повноцінної підтримки з боку батьківської ради; слабкі
взаємозв’язки з іноземними партнерами за програмами обміну і стажування);
низька мотивація праці педагогів (обмежені фінансові
можливості вчителів і школи, «ефект професійного вигорання»).
В ході ситуативного аналізу виявлено чинники,
що стимулюватимуть розвиток освітнього закладу:
інноваційний розвиток (використання
інтернет-технологій, впровадження інноваційних технологій з розвиваючого
навчання, розвиток дистанційного навчання);
надання нових якісних освітніх
послуг (відкриття
нових профілів і напрямків навчання, розширення кількості гуртків за
інтересами);
підвищення кваліфікаційного рівня
вчителів (засвоєння ними нових методів, технологій навчання);
соціальне партнерство (можливість приймати
участь у програмах міжнародного обміну і стажування; залучення соціальних
партнерів до вирішення питань, пов’язаних з розвитком школи; залучення
сторонніх фахівців і консультантів для збагачення досвіду, активації
можливостей, пошуку нових ідей і ресурсів).
Визначено зовнішні негативні чинники, що
перешкоджають ефективному функціонуванню школи зокрема і освітньої галузі
взагалі:
поглиблення кризових явищ у суспільстві (тотальна
нестабільність у державі; нестабільне фінансування, побоювання скорочень,
безробіття, невиплат заробітної плати або її урізання; несприятливі
демографічні зміни; загострення криміногенної обстановки; поглиблення
глобальної екологічної кризи);
агресивне зовнішнє соціальне
середовище (воєнна агресія, анексія, окупація територій, терористичні акти; негативний
вплив засобів масової інформації);
зміни у базових цінностях і
стилі життя (зниження попиту на освітні послуги через зміну потреб і смаків; зміни у
стилі життя, високий рівень розшарування населення);
соціальна незахищеність освітян
(відсутність
урядових соціальних програм захисту педагога; існування соціального стереотипу
«бути вчителем – непрестижно»);
недостатність соціального
діалогу (введення
не завжди доречних, недостатньо аргументованих нормативно-правових регулятивних
актів з боку державної законодавчої та виконавчої влади; незацікавленість у
співробітництві з боку громадських і благодійних організацій).
Отже, соціальний діалог
досліджено нами як зовнішньо детермінований процес, що визначається внутрішньою
готовністю особистості до партиціпації і здійснюється у формі міжсуб’єктної
комунікативної взаємодії з метою трансформації суспільного середовища.
Показано, що діалогічна
партиціпація як механізм формування соціальної активності
суб’єктів спілкування реалізується на особистісному, організаційному,
соціальному рівнях. Простежено особливості діалогічної партиціпації в системі «учитель
– шкільна освіта» за допомогою методичної процедури SWOT, в ході якої визначено інтенції учасників соціального діалогу, що
розкривають чинники соціальної та особистісної комунікативної ефективності/неефективності
суб’єктів спілкування в шкільному середовищі.
Література:
1.
SWOT-анализ: полное
руководство [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://landmarketing.ru/polnyj-swot-analiz-predpriyatiya-primery-voprosy-tablitsy-shablony/.