ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ – СКЛАДОВА КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ ЗДОРОВ’Я

Воліваха П.О.

Національний університет харчових технологій

Фізичний розвиток є однією з важливих складових оцінки стану здоров’я населення, здебільшого, дитячого. За класифікацією ВООЗ, дітьми вважаються особи від 0 до 18 років (у т.ч. підлітки - 14-18 років). Отже, студенти 1-2 курсів, вчорашні учні шкіл та гімназій, власно, ще діти.

Для оцінки фізичного здоров’я відповідно до існуючих уявлень використовуються такі критерії [1]:

•   рівень фізичного розвитку, ступінь його гармонійності;

•   рівень функціонування основних систем організму;

•   рівень фізичної підготовленості;

•   ступінь опору організму несприятливим впливам (кількість і тривалість перенесених гострих захворювань);

•   наявність чи відсутність хронічних захворювань.

На теперішній час в Україні склалася критична ситуація зі станом здоров’я молоді. Майже 90 % дітей, учнів та студентів мають відхилення в стані здоров’я, понад 50 % – незадовільну фізичну підготовку, мають низький та нижчий за середній рівні фізичного здоров’я в 61 % молоді у віці 16–19 років, 67,2 % – у віці 20–29 років. Нервово-емоційна й розумова напруженість у студентів, яка часто супроводжується недотриманням режиму навчання та відпочинку, нераціональним харчуванням, погіршенням екологічної обстановки й іншими факторами, поглиблюється недостатнім рівнем рухової активності. Усе це негативно відображається на стані здоров’я студентів, їхньому фізичному розвитку та рівні фізичної підготовленості [2].

За даними досліджень [3], рівень фізичного розвитку учнів гімназій і шкіл – низький: біля 60% мають дисгармонійний розвиток за морфологічними і 68-84% - за окремими функціональними ознаками; у 40% учнів суттєво знижені силові можливості, у 15% учнів нижча за вікові нормативи життєва ємність легень; у 30-70% учнів знижені функціональні можливості серцево-судинної системи (за інтегральними показниками – індекс подвійного добутку, коефіцієнти економізації кровообігу і витривалості, вегетативний індекс, показник якості реакції на фізичне навантаження).

Контрольні вправи, що визначали стан фізичної підготовленості населення України протягом останніх 12 років, у 2008 р. були скасовані, до чого підштовхнула, на жаль, велика кількість нещасних випадків на заняттях з фізичної культури у навчальних закладах. Відсутність переліку тестових процедур значно ускладнює контроль фізичної підготовленості учнів і студентів по закінченні кожного навчального заняття та негативно впливає на складання навчальних планів та програм з фізичного виховання.

Для спостереження за станом здоров’я і оцінки впливу систематичних занять фізичними вправами необхідний лікарський контроль. Основне призначення медичного огляду (лікарського контролю) у тім, щоб визначити стан здоров’я студентів і розподілити їх за медичними групами: основною, підготовчою, спеціальною, що поєднує осіб, які мають значні відхилення в стані здоров’я, та яким показана тільки лікувальна фізична культура. Тільки впродовж останніх п’яти років на 41 % збільшилася кількість учнівської та студентської молоді, віднесеної за станом здоров’я до спеціальної медичної групи [4]. Тому усе більшого значення набуває проблема обґрунтування рівнів фізичних навантажень і тривалості етапів занять з фізичного виховання відповідно до рівня фізичної підготовленості й функціонального стану студентів, які віднесені до спеціальних медичних груп. Необхідна побудова фізіологічної кривої під час академічних і самостійних занять, моделювання рівнів фізичних навантажень та режим їх поетапної регламентації.

Необхідність регулярних занять фізичними вправами вже давно доведена, проте існує низка чинників, які цьому перешкоджають: це і особливості емоційно-вольової сфери особистості, відсутність відповідальності за своє здоров’я, низький рівень знань про позитивний вплив занять фізичними вправами, переоцінка значення звичайної рухової активності для здоров’я, нераціональне використання вільного часу, наявність шкідливих звичок тощо.

Важливим є підвищення мотивації до занять фізичною культурою й спортом у студентської молоді. За результатами досліджень, тільки 30,7% студентів відвідують спортивні секції та фізкультурно-оздоровчі заняття, при цьому більшість студентської молоді (64,7%) надає перевагу груповим формам, а саме: оздоровчим видами гімнастики (52,3%), заняттям у воді (34,0%), ігровим видам спорту (22,3%), нетрадиційним видам фізичних вправ (21,3%) тощо [5].

Способи розв’язання окреслених проблем полягають у проведенні моніторингу стану здоров’я студентської молоді, який покладається на студентські поліклініки. Проте, саме студентські поліклініки, не зважаючи на перевантаження, знаходяться під загрозою закриття. Тому, актуальним лишається питання самоконтролю за станом свого здоров’я, фізичним розвитком, фізичною підготовленістю та їхніми змінами під впливом занять фізичними вправами і спортом. Самоконтроль доповнює лікарський контроль, має виховне значення, привчає свідоміше ставитися до занять, правил особистої гігієни, раціонального розпорядку дня, режиму навчання, праці, побуту та відпочинку, дозволяє вчасно виявити несприятливий вплив надмірних фізичних навантажень на організм.

Таким чином, система здоров’яформуючої і здоров’язбережувальної освіти в умовах навчального закладу може зменшити негативний вплив навчальної діяльності і гігієнічних умов навчання на стан здоров’я, забезпечити ефективну соціально-фізіологічну адаптацію до навчального процесу, сформувати особистісні настанови на здоровий спосіб життя, потребу у фізичній культурі, поліпшити об’єктивні критерії стану здоров’я і фізичної працездатності як запоруки успішності навчання при збереженні здоров’я студентів.

Література:

1. Карпова І.Б., Корчинський В.Л., Зотов А.В. Фізична культура та формування здорового способу життя: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. С. 34 - 49.

2. Попрошаєв О.В. Нормативно-правове обґрунтування наявності лікаря на кафедрі фізичного виховання / О.В. Попрошаєв, С.Г. Зінченко // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 15: Науково педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). – 2011. – Вип. 13. – С. 478 - 481.

3. Поташнюк І.В. Фізична працездатність і фізичне функціонування учнів старших класів гімназії //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2005. - № 23. – 62-65.

4. Верблюдов І. Б. Оптимізація індивідуальної тренувально-оздоровчої програми для студентів вищих педагогічних навчальних закладів: автореф. дис... . канд. наук. з фіз. вих. та спорту : 24.00.02 / І. Б. Верблюдов ; Харк. держ. акад. фіз. культури. – Х., 2007. – 20 с.

5. Сутула  В.О.  Формування  фізичної  культури  особистості  - стратегічне завдання фізкультурної освіти учнів загальноосвітніх навчальних закладів / В.О. Сутула, Т.С. Бондар, Ю.В. Васьков / Слобожанський науково-спортивний  вісник, 2009. – № 1. – С. 15-21.