Економічні науки / 13. Регіональна економіка

К.ф.н., доцент Бойко В.І.

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Україна

СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА ДІЯЛЬНІСТЬ У СИСТЕМІ РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Перспективним підходом до вивчення особливостей розвитку українського суспільства в сучасних умовах стає його розгляд як соціально-економічного явища в контексті модернізації. Модернізація здійснюється за допомогою переходу країни до інноваційної економіки, що в умовах глобалізації обумовлює значимість забезпечення механізмів міжрегіональних зв'язків. Тому неодмінною умовою розвитку регіонів країни в постіндустріальній економіці й інформаційному суспільстві є використання інноваційних підходів в управлінні. Для подолання невиправдано великої міжрегіональної економічної, соціальної й культурної диференціації, підвищення конкурентоспроможності країни з метою забезпечення стійкого розвитку акцент в управлінні робиться як на матеріальних, так і на нематеріальних чинниках розміщення діяльності, у тому числі різних видів культурної діяльності, реальних і віртуальних культурних послуг.

Для підвищення рівня життя населення державою встановлюються й регулярно уточнюються стратегічні пріоритети соціальної політики. Культурна діяльність, спрямована на збереження й збільшення культурного потенціалу країни, зміцнення духовних і моральних цінностей населення, є однією з найбільш важливих компонент соціальної політики. В останні роки в Україні спостерігається деяке зміщення акценту в системі централізованого управління культурною діяльністю.

Наслідком цього виступає ослаблення вертикальних зв'язків, перенесення центру ваги рішення завдань культурної політики з державного на регіональний рівень, передача ряду об'єктів культурної спадщини з державного рівня у ведення регіонів, скорочення обсягу державного фінансування сфери культури [2, с. 65]. У той же час спостерігається яскраво виражена різнорідність культурного, соціального й економічного простору України, загострення таких соціальних проблем, як зниження життєвого рівня населення, поглиблення майнової диференціації, зниження ступеня доступності культурних благ. Це вимагає цілеспрямованої діяльності держави по координації взаємин між державним, регіональним і муніципальним рівнями управління культурою, по стимулюванню розвитку інноваційних підходів в управлінській практиці в сфері культури, по виробленню стратегії й тактики економічного, соціального й культурного розвитку регіонів країни.

Сформоване до теперішнього часу положення в сфері культури Україні вимагає інноваційних підходів до управління культурною діяльністю як на рівні країни в цілому, так і на рівні регіонів. Оскільки сфера культури піддається прямому й непрямому державному регулюванню, завданням держави є формування адекватної сформованим умовам моделі культурної діяльності, націленої на збереження культурної спадщини й розширене відтворення й споживання культурних благ [1, с. 9]. В цій обстановці саме регіон стає найбільш перспективним рівнем управління суспільним і культурним розвитком в умовах інноваційної економіки, а культурна сфера є необхідним чинником для реалізації моделі управління, спрямованої на економічне освоєння території й стійке підвищення якості життя в умовах інноваційної економіки.

Важливим чинником економічного розвитку території виступає використання культури як “важеля” для активізації різних видів діяльності з метою одержання мультиплікативного ефекту. Для України цей підхід у рамках реалізації культурної діяльності особливо перспективний, оскільки регіони країни мають найбагатший культурний потенціал. Особливо значимим є вивчення ролі й місця сучасних інформаційних технологій у формуванні культурно-інформаційного простору регіонів і країни. Вирішення таких завдань культурної політики, як забезпечення доступності широкого спектра культурних благ для різних соціальних категорій населення й збереження локальної культурної автентичності в умовах глобальної й масової культур, зокрема, обумовлюється тим, наскільки активно й цілеспрямовано на різних рівнях управління культурою використовується один з перспективних інструментів культурної діяльності – Інтернет-технології [3, с. 310].

Регіоналізація є складним явищем, що, з одного боку, спрямоване, на посилення відособленості територій, а, з іншого боку, сприяє розвитку широкого спектра міжтериторіальних зв'язків, має на меті забезпечення швидкого й адекватного реагування на прогресивні зміни в соціально-економічній і культурній сферах для забезпечення модернізаційного розвитку нашої країни. Регіоналізація є перспективною в умовах сучасної Україні тенденцією суспільного розвитку, що актуалізує проблематику формування регіональної культурної політики в контексті процесів модернізації й інноваційного типу розвитку.

Література:

1. Вітченко А. Модернізація освіти в Україні: стратегія прориву чи його імітація (критичний аналіз заходів щодо реалізації державної політики в освітній галузі) / А. Вітченко // Університет. – 2010. – № 1. – С. 5-13.

2. Гальперіна Л.П. Організаційно-економічний механізм реалізації стратегії розвитку соціально-трудового потенціалу в глобальному середовищі / Л.П. Гальперіна // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). – К. : НАУ, 2011. – № 2. – С. 62-67.

3. Царик І.М. Соціальна відповідальність бізнесу та її державне регулювання як складова стратегії сталого розвитку / І.М. Царик // Економічний простір : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ : ПДАБА, 2010. – № 40. – С. 300-313.