Экономические науки/1. Банки и банковская система.
Каракджи А. Х.
Харківський національний економічний університет ім.
С. Кузнеця, Україна
Особливості формування кредитної
політики банку
Ретельно
розроблена кредитна політика, схвалена і цілком підтримувана вищим керівництвом
банку, донесена до всіх службовців, залучених у кредитну діяльність, є
найважливішим чинником успішного функціонування системи управління кредитним
ризиком [1].
0
Рис. 1. Напрямки
кредитної політики банку
З рис 1 видно, що в основу оцінки
кредитної заявки покладено різні критерії, серед яких можна виділити такі, як
репутація (відносини позичальника з кредиторами, клієнтами та постачальниками),
з’ясування платоспроможності, наявність власного капіталу, поточний стан
економіки або галузі та забезпечення (застава, гарантія або страхування).
Структура кредитного портфеля не лише
відображає особливості кредитної політики того чи іншого комерційного банку, а
й віддзеркалює загальний стан економічного здоров’я держави. Тож проаналізуємо
структуру і динаміку кредитування комерційними банками вітчизняних суб’єктів
господарювання та фізичних осіб, тобто кінцевих споживачів кредитних ресурсів.
Кредитний портфель – це сукупність усіх
позик, наданих банком з метою одержання прибутку [2]. Розмір кредитного
портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі
прострочених, пролонгованих, сумнівних. У структурі балансу банку кредитний
портфель розглядається як єдине ціле та складова частина активів банку, котра
має свій рівень дохідності і відповідний рівень ризику.
Ґрунтовна оцінка якості кредитного
портфеля та її динаміки дає змогу мати надійні кількісні показники на будь-яку
дату та за періодами.
Для кількісної оцінки якості кредитного
портфеля і визначення тенденцій у її змінах пропонуємо використовувати
коефіцієнт якості кредитного портфеля
[25].
Якщо коефіцієнт якості дорівнює 1, це означає,
що половина кредитного портфеля належить до стандартної кредитної
заборгованості, а друга половина – до нестандартної заборгованості. Чим більше
показник виходить за межі 1, тим краще якість кредитного портфеля, оскільки
його стандартна складова перевищує нестандартну. Цей показник дозволяє
аналізувати стан кредитного портфеля у будь-якому періоді і у будь-якій
сукупності, наприклад у розрізі територіальних підрозділів банку (управлінь,
відділень, філій тощо).
Динамічні характеристики кредитного портфеля
можна оцінювати з використанням індексного методу, розраховуючи базові або/і
ланцюгові індекси зміни показника Кя. Розрахунки зазначених показників подано у
табл.1.
Таблиця
1
Розрахунок показників якості кредитного портфеля
|
Період |
Питома вага груп кредитів,
% |
Кя |
Індекси Кя |
|||
|
Стандартні, під контролем |
Субстан-дартні, сумнівні, безнадійні |
Разом |
Базові |
Ланцюгові |
||
|
2014 р.: 01.01 01.04 01.07 01.10 2015 р.: 01.01 01.04 01.07 01.10 2016 р.: 01.01 |
56,8 52,7 57,9 59,4 73,6 35,6 33,5 50,5 53,2 |
43,2 47,3 42,1 40,6 26,4 64,4 66,5 49,5 46,8 |
100 100 100 100 100 100 100 100 100 |
1,31 0,98 0,73 0,68 2,79 0,55 0,50 1,02 1,14 |
0,87 1,34 0,56 0,52 2,13 0,20 0,18 0,37 0,41 |
1,19 0,75 0,75 0,93 4,10 0,20 0,91 2,04 1,12 |
Як видно з табл. 1, на початок 2014 р. показник якості портфеля був вище 1,0. Але
у другому кварталі почалося погіршення структури кредитного портфеля. Порівняно
з початком 2015 р., тобто за два роки, його якість погіршилася у 1,1 рази.
Отже, формування кредитної політики та
управління кредитними ризиками вимагає високої кваліфікації банківських
фахівців, які повинні не тільки володіти основами сучасного фінансового
аналізу, але й мати високу професійну інтуїцію.
Таким чином, врахування особливостей
використання різних методів управління кредитним ризиком, дозволить кожному
банку розробити власний обґрунтований підхід до побудови ефективної системи
фінансового менеджменту.
Література:
1. Алексєєв А. Оптимізація операцій комерційного банку /
А. Алексєєв, Н. Колесніченко // Банківська справа. – 2008. – № 6. – С. 26- 28.
2. Бакстер Н. Банковское дело. Стратегическое руководство: Пер. с англ. /
Н. Бакстер.; под ред. В. Платонова. – М.: Консалтбанкир, 2008. – 432 с.