Экономические науки/2. Управление трудовыми ресурсами

Шепетюк В.В

Національний університет харчових технологій

Продуктивність праці, її сутність і значення на підприємстві

Продуктивність праці – один із основних факторів організації виробництва, який спрямований на отримання позитивного результату діяльності підприємства. Продуктивність праці є найважливішим економічним показником, що служить для визначення плодотворності трудової діяльності працівників – головної продуктивної сили суспільства. Його застосування дозволяє оцінити ефективність праці як окремого працівника, так і колективу підприємства [1, с.70].

Праця частіше ніж будь-який інший фактор використовується для вимірювання продуктивності. Основна причина прерогативи продуктивності праці над іншими показниками вимірювання продуктивності полягає в тому, що витрати праці значно легше виміряти, ніж будь-які інші витрати. Тому у практиці господарювання саме продуктивність праці часто вважається головним показником ефективності виробництва [2, с.107]. Однак вважаємо, що не можна ототожнювати продуктивність праці із визначальним критерієм, оскільки натуральні показники прибутку від виробничої діяльності можуть дати підприємстві значно більші можливості для подальшого розвитку. При цьому не применшуємо значення продуктивності праці для оцінки ефективності господарювання.

З’ясовуючи економічний зміст продуктивності праці, треба мати на увазі, що праця, яка витрачається на виробництво певної продукції складається з:

- живої праці, яка витрачається в даний момент безпосередньо в процесі виробництва даної продукції;

- минулої праці, уречевленої у раніше створеній продукції, яка використовується тією чи іншою мірою для виробництва нової продукції (сировина, матеріали, енергія – повністю: машини, споруди, тощо – частково) [3, с.23].

Значний вклад у дослідження категорії продуктивності праці здійснив основоположник класичної школи Адам Сміт. Основні його ідеї викладені у праці „Дослідження про природу і причини багатства народів”. На думку А. Сміта зростання продуктивності праці внаслідок її спеціалізації зумовлюється:

1) збільшенням вправності робітника;

2) збереженням часу, який витрачається в процесі переходу від одного виду праці до іншого;

3) винаходом і застосуванням механізмів, які полегшують працю і дають змогу одному робітникові виконувати працю кількох [4, с.583].

В економічній думці склалось уявлення про те, що зростання продуктивності праці завжди має для підприємця позитивне значення, оскільки це дієвий чинник у конкурентній боротьбі. Реальне життя засвідчує, що це не відповідає дійсності. Не рідко підприємець змушений піти на скорочення обсягів виробництва, а значить і на зниження продуктивності праці при незмінній чисельності виробничого колективу, бо це приносить йому більший прибуток (така ситуація характерна під час економічної кризи).

За своїм змістом продуктивність праці характеризує ефективне та раціональне використання як природних, матеріальних, грошових, так й трудових ресурсів при виробництві продукції. Тому проблема підвищення продуктивності праці – головне завдання ведення ефективної діяльності підприємства. Дана обставина обумовлюється такими положеннями [5, с.8]:

- відповідний рівень продуктивної праці забезпечує конкурентні переваги підприємства;

- величина показника «продуктивність праці» залежить від організації виробництва, охорони праці та безпеки трудової діяльності;

- рівень продуктивності праці на окремому підприємстві відображає якість життя населення країни.

Зростання обсягів виробленої продукції на одного робітника не завжди означає, що відбувається зниження затрат на виробництво одиниці продукції. Виробіток може збільшуватись і в результаті негативних факторів: погіршення якості продукції, що виробляється, нераціонального використання сировинні матеріалів тощо. Тому для народного господарства важливий показник, який характеризує ефективність суспільної праці. Зростання продуктивності праці тісно пов'язане з підвищенням ефективності живої праці, економією уречевленої праці, впровадженням засобів і предметів праці. Конкретно воно полягає в тому, що частка живої праці на одиницю продукції має зменшуватись, а уречевленої – збільшуватися, однак загальна величина затрат праці в товарі зменшується.

Від її рівня і динаміки залежить чисельність працівників, рівень і фонд оплати праці, обсяг випуску продукції тощо. Продуктивність праці є динамічним показником, тобто постійно змінюється під дією різної кількості чинників. Вся сукупність факторів по різному впливає на зміну рівня та динаміки показника продуктивності праці, крім того, впливають різноманітні об’єктивні та суб’єктивні причини.

На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва.

Рівень екстенсивного використання праці показує ступінь її продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втрат робочого часу і чим триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивного використання праці і відповідно продуктивності праці. Однак зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивних характеристик має чіткі межі: законодавчо встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня. Якщо протягом законодавчо встановленої тривалості робочого часу останній цілком витрачається на продуктивну працю, то це і є верхня межа рівня екстенсивного використання праці.

Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості і визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також має свої межі, а саме: фізіологічні та психічні можливості людського організму. Нормальна інтенсивність праці означає таку витрату життєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна повністю поновити до початку наступного робочого дня при реально доступній для цієї людини якості харчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо [6, с.239].

Література:

1. Буряк П. Ю. Економіка праці й соціально-економічних відносин : навч. посібник / П. Ю. Буряк, Б. А. Карпінський, М. І. Григор'єва. - Київ : Центр навчальної літератури, 2004. - 440 с.

2. Чернушкіна О. О. Продуктивність праці:тенденції та перспективи зростання / О. О. Чернушкіна // Економічний форум. - 2013. - № 4.

3. Янковий Р. В. Шляхи підвищення продуктивності та результативності праці на підприємстві / Р. В. Янковий, Т. С. Харченко // Економіка: реалії часу. - 2013. - № 1.

4. Юхименко П.І. Історія економічних вчень: навч. посіб. / П.І. Юхименко, П.М. Леоненко. – К.: Знання-Прес, 2011.

5. Польова О. Л. Методологічні підходи до оцінки продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах / О. Л. Польова // Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики. - 2016. - № 3.

6. Іванілов О. С. Економіка підприємства: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. С. Іванілов — К.: Центр учбової літератури, 2009