Экономические
науки / 6. Маркетинг и менеджмент
Д.е.н., професор Тараненко І.В., Юренчик М.В.
Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля
МІЖНАРОДНА МАРКЕТИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ
ГЕОГРАФІЧНОЇ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ЕКСПОРТУ
До сучасних тенденцій
розвитку економіки і суспільства належить, насамперед, глобалізація. Україна належить до країн, економіка яких
значною мірою залежить від експорту: частка експорту в ВВП протягом останніх 10
років коливалась навколо рівня 50%. За даними НБУ, в 2005 р. частка експорту в
ВВП України становила 51,5%, в 2007 р. 44,8%, в 2011 р. 53,8%, а в 2014 р. 49,2%
[1]. Значний вплив на обсяги, товарну і географічну структуру експорту
спричинило те, що вітчизняні виробники, починаючи з 2014 р., змушені радикально
змінювати ринок збуту. Переорієнтація на ринки країн Європи має компенсувати
для України втрату ринків ЄЕП, зокрема Росії.
З огляду на географічну близькість та
перспективність привабливим видається саме європейський ринок. Вихід на ринки
країн ЄС для українських підприємств в умовах економічної кризи та істотного
зниження платоспроможності споживачів на внутрішньому ринку є актуальним
питанням. Утім за даними Державної служби статистики, обсяг експорту товарів з
України в країни ЄС у січні-жовтні 2015 року становив $10,472 млрд, або 33,4%
від загального обсягу експорту, і зменшився порівняно з відповідним періодом
2014 на 28,4%. Імпорт товарів з країн ЄС склав $12,547 млрд, або 40,5% від
загального обсягу, і зменшився порівняно з 10-ма місяцями 2014 року на 27,9%. В
цілому зниження українського експорту товарів за вказаний період склало 31,8% -
до $ 31,34 млрд, імпорту - 32,2%, до $ 30,96 млрд [2].
Нестача фінансових коштів, незадовільний стан
основних засобів, невідповідність продукції міжнародним стандартам, застарілість
технологій перешкоджають широкому виходу підприємств на закордонні ринки.
З огляду на специфіку розвитку та ключові
чинники успіху різні товарні ринки у ЄС вимагають від українських підприємств
різних маркетингових зусиль та виробниичо-збутових пріоритетів. На жаль, у
багатьох випадках вітчизняні підприємства самостійно не в стані подолати
бар’єри входу на зарубіжні ринки не стільки з огляду на низьку якість самих
товарів/ послуг, а швидше через невміння адаптуватись до вимог цих ринків, насамперед
стандартів ЄС.
Надати потужний імпульс взаємній торгівлі закликана Угода про поглиблену і
всеосяжну зону вільної торгівлі (ЗВТ+) між Україною та Європейським Союзом, яка
набула чинності 1 січня 2016 року. Це – широкомасштабна торговельна угода, спрямована
на взаємну лібералізацію торговельного режиму, забезпечення вільного руху
товарів і послуг та взаємного недискримінаційного ставлення до компаній,
товарів і послуг на території України та ЄС. Угода передбачає зменшення та
скасування тарифів, які застосовуються щодо товарів, лібералізацію доступу до
ринку послуг, а також приведення українських правил та регламентів, що
стосуються бізнесу, у відповідність правилам та регламентам ЄС. Як зазначає
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, ЗВТ усуває 97% тарифів
на українські товари і передбачає зниження середнього тарифу на український
експорт з 7,6% до 0,5%. Подальше спрощення умов торгівлі України і ЄС
відбуватиметься протягом наступних десяти років [3].
Вихід на міжнародний
ринок, особливо продукції промислового призначення, вимагає величезної
попередньої підготовки, чималих коштів на просування товарів на ринку, де вони
поки невідомі, ретельну організацію збуту. Перед виходом на закордонні ринки
виробник повинен знати, чи є на зовнішньому ринку товари, подібні його, хто їх
виробляє, хто є продавцями і покупцями на ринку [4]. Розробка ефективної маркетингової стратегії виходу
підприємства на зовнішні ринки знижує потенційні ризики, пов'язані з проникненням
і підвищує свої шанси на успіх.
При виході на
зовнішній ринок компанії необхідно враховувати фактори міжнародного середовища
та велику кількість ризиків, до яких відносяться:
1.
Політичні
ризики;
2.
Економічні
ризики;
3.
Валютні
ризики;
4. Соціально-культурні
ризики;
5. Науково-технічні,
демографічні, природно-географічні та інші.
Основні проблеми, з
якими стикаються вітчизняні підприємства при виході на ринки ЄС:
- внутрішня політична
та економічна нестабільність;
- брак інвестицій;
- невідповідність
продукції стандартам ЄС;
- відсутність необхідного досвіду діяльності на
зарубіжних ринках;
-
недостатня обізнаність зарубіжних споживачів, недовіра до української
продукції.
З огляду на особливості та структуру споживацького попиту, опанування
ринків ЄС вимагає значних маркетингових зусиль та зміни виробничо-збутових
пріоритетів. Часто вітчизняні підприємства не здатні самостійно подолати
бар’єри входу на зарубіжні ринки як з огляду на низьку якість товарів/ послуг,
так і через невміння вчасно адаптуватись до вимог цих ринків. Тому основними
напрямами маркетингового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності
українських підприємств на європейському ринку є: забезпечення належного
співвідношення «ціна-якість»; створення системи інтегрованих маркетингових
комунікацій; адаптація до стандартів ЄС.
ЛІТЕРАТУРА:
1.
Платіжний баланс і зовнішній борг України, 2014 рік: [Електронний ресурс]. –
Національний банк України. Режим доступу:
http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=58128.
2. Офіційний сайт Державної служби статистики України:
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.
4. Анурин
В.Ф. Маркетинговые
исследования потребительского рынка: пособие для студ. вузов / В.Ф. Анурин, И.И. Муромкина, Е.В. Евтушенко – СПб.: Питер, 2014. – 269 с.