Экономические науки/6. Маркетинг и менеджмент

Барчук С.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Визначення та оцінка моделей ефективності процесу децентралізації в Україні

З метою забезпечення ефективності процесу децентралізації в Україні на сьогоднішній день необхідна активізація зусиль органів державної влади щодо реформування системи місцевого самоврядування та територіальної організації влади.

Як вже зазначалось, координаційною радою з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України був розроблений проект Концепції реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. З одного боку, здійснення децентралізації є необхідним кроком з огляду на євро інтеграційний зовнішньополітичний курс держави. З іншого боку, трансформація державного устрою може створити нові виклики для українського суспільства, особливо у процесі здійснення адміністративно-територіальної реформи та на перших етапах функціонування нової системи організації публічної влади.

Концепцією визначено також мету, шляхи і способи здійснення процесу децентралізації в Україні. Метою Концепції є:

- визначення напрямів, механізмів та строків формування ефективного місцевого самоврядування спроможного максимально забезпечити надання якісних та доступних публічних послуг;

- задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній території;

- узгодження інтересів держави та територіальних громад [1].

Не зважаючи на досить велику кількість протиріч, складність та недосконалість процесу децентралізації влади в Україні, перетворення в системі функціонування органів місцевого самоврядування вже розпочато. На сьогоднішній день в радах різних рівнів проводиться роз’яснювальна, підготовча робота по створенню об’єднаних територіальних громад та досягнуто перших результатів. Аналізуючи процес об’єднання громад в Україні на даний час можна дійти висновку про те, що реформування відбувається досить повільно.

На нашу думку повільні темпи реалізації процесу децентралізації влади в Україні пов’язані з існуванням певних ризиків впровадження реформи. З метою підвищення ефективності процесу децентралізації в Україні необхідно врахувати основні групи ризиків.

1. Ризики, пов’язані з необхідністю перегляду меж адміністративно-територіальних одиниць (з метою забезпечення їх фінансової спроможності). Укрупнення, скоріше за все, очікує територіальні громади та, можливо, адміністративні райони.

- недостатність механізмів, передбачених проектом Закону «Про об’єднання територіальних громад», для здійснення адміністративно-територіальної реформи. Зокрема, добровільний характер такого об’єднання не гарантує систематичного застосування відповідних норм;

- можливий політичний спротив локальних еліт, із перспективою залучення на свою підтримку широкої громадськості. Соціальна база спротиву може розширитися через побоювання мешканців чинних адміністративно-територіальних одиниць втратити статус та інфраструктурні переваги;

- можлива активізація та радикалізація політичних об’єднань, які представляють інтереси меншин, що мають компактний характер проживання.

2. Послаблення державного контролю органів місцевого самоврядування на регіональному та субрегіональному рівнях за реалізацією повноважень, які будуть передані виконавчим органам місцевих рад, в умовах слабкості інститутів громадянського суспільства поза межами великих міст. Негативним наслідком цього може стати зростання порушень українського законодавства (включаючи посягання на права і свободи громадян) у процесі діяльності органів місцевого самоврядування.

3. Ризики для бюджетної системи країни:

- загроза зриву фінансування повноважень органів місцевого самоврядування. Особливо гостро дана проблема постане в разі, якщо фінансування розширених повноважень органів місцевого самоврядування буде збільшене за рахунок скорочення дотацій вирівнювання, враховуючи дотаційність більшості навіть обласних бюджетів.

- аналогічна небезпека поглиблення диспропорцій економічного та соціального розвитку територій у разі скорочення субвенцій у межах політики регіонального розвитку;

- з іншого боку, децентралізація бюджетного процесу (зокрема, через вилучення у обласних державних адміністрацій повноважень щодо розробки бюджетів областей, а також впровадження системи «бюджетного федералізму») у вітчизняних умовах може призвести до розбалансування всієї системи бюджетоутворення в Україні, оскільки залишається високо імовірним закладання в місцеві бюджети заздалегідь нереальних витрат.

4. Ризик зниження якості місцевого управління та легітимності прийнятих рішень. Цьому можуть посприяти такі чинники:

- загальний низький рівень компетентності службовців місцевого самоврядування;

- недосконала система добору до депутатського корпусу місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів.

5. Зростання партикуляристських тенденцій в областях – тобто, легітимізація у суспільній свідомості претензій регіонів на правосуб’єктність щодо тих політичних інтересів, які суперечать загальнонаціональним. Відповідний ризик може виникнути внаслідок дії таких чинників:

а) децентралізація під час процесу формування української політичної нації сприятиме посиленню серед населення регіональних ідентичностей, у тому числі в регіонах із найбільш специфічними соціокультурними рисами;

б) можливе поглиблення соціальної дистанції між територіальними спільнотами через: отримання регіональними елітами розширеної ресурсної бази для здійснення цілеспрямованих політичних заходів у бік соціокультурної уніфікації всередині соціумів відповідних областей; поглиблення диспропорції показників економічного і соціального розвитку областей;

в) утворення територіальних комплексів із відносно високим потенціалом економічної самодостатності в разі укрупнення областей відповідно до меж соціально-економічних районів;

г) активізація боротьби між політичними елітами різних рівнів адміністративно-територіального поділу навколо бажаного обсягу повноважень та матеріальної основи врядування;

д) при цьому збереження інерції щодо покладання суспільством відповідальності за негативні явища в економічному та політичному розвиткові країни на головний центр впливу, який вбачається у центральних органах державної влади, при реальному обмеженні впливу останніх на політичний процес[2].

Викладений вище матеріал засвідчує, що найбільші потенційні ризики передбачуваної політики децентралізації адміністративно-територіального устрою пов’язані з процесом регіоналізації системи влади в Україні, і дещо менші – із переданням повноважень органам місцевого самоврядування субрегіонального та локального рівнів. З метою нейтралізації їх негативного впливу необхідним є вжиття заходів.

- у галузі реформування адміністративно-територіального поділу;

- у галузі державного контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування;

- реформа виборчої системи місцевих рад та сільських, селищних, міських голів;

- у галузі вдосконалення правового регулювання політичної участі громадян;

- у галузі вдосконалення системи міжбюджетних трансфертів.

Отже, з метою підвищення ефективності процесу децентралізації, в основу правового регулювання функцій та повноважень місцевого самоврядування в Україні має бути покладено принцип субсидіарності, що є визнаним на загальноєвропейському рівні. Його виникнення пов’язане із формуванням поняття публічної адміністрації - єдиної системи публічного урядування, за якої місцеві органи влади, місцеві інтереси, місцеве самоврядування загалом не протиставляються державним, а навпаки, інтегровані в єдиний управлінський механізм, діяльність якого спрямована на комплексне вирішення завдань, що постали перед суспільством у цілому [3].

Таким чином місцеве самоврядування – це управління справами, найбільш наближене до громадян. А згідно із принципом субсидіарності все, що може бути вирішене на місцях, не повинно передаватися на вищий рівень влади. Зрозуміло, що при цьому органи місцевого самоврядування в Україні повинні мати відповідні ресурси: економічні, фінансові та інфраструктурні. Втім, органи місцевого самоврядування одного й того ж рівня через нерівність умов (ресурсів) не можуть на сьогоднішній день однаковою мірою забезпечувати розв’язання відповідних проблем. Тому за принципом субсидіарності фінансово слабкі місцеві громади мають бути захищені шляхом створення механізмів фінансового перерозподілу.

Література:

1. Роман В. Ф. Особливості децентралізації та деконцентрації влади: теоретичний аспект / В. Ф. Роман // Ефективність державного управління. – 2014. – Вип. 38. – С. 92-98.

2. Правові засади державного управління економікою України : навч. посіб. / [Ю.І. Крегул, P.O. Банк, О.В. Сердюченко та ін.] ; за ред. Ю.І. Крегула. – К.: Київ. нац. торг.- екон.ун-т, 2013. – 664 с.

3. Матей Б. Пропозиції щодо нової адміністративно-територіальної організації / Б. Матей, Х. Штірбець // Всесвітня служба Радіо Румунія. / Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.rri.ro/art.shtml?lang=12&sec