Экономические науки/ 7. Учет и аудит

К.е.н. Жученко Д.Б.

Уманський національний університет садівництва, Україна

ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ БДЖІЛЬНИЦТВА

Виробничі витрати в сучасних умовах господарювання сільськогосподарських підприємств є найважливішим об’єктом управління. У господарській діяльності витрати виступають каталізатором розвитку та обмежуючим фактором прибутковості. В сучасних умовах розвитку ринку продукції бджільництва виникає необхідність у виробництві конкурентоспроможної продукції, що забезпечується збільшенням якісних характеристик та зниженням виробничих витрат.

Інституційні недоліки регулювання обліку виробничих витрат бджільництва в Україні полягають в наступному: відсутність чітких рекомендацій з розподілу витрат між продукцію та послугами (запилення), біотрансформаційні процеси пов’язані з нарощуванням бджолосімей, невизначеність у методиці визначення витрат незавершеного виробництва та вартості перехідних кормових залишків.

До документів, що формують нормативну основу з інституцій обліку виробничих витрат в бджільництві належать: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005р. № 790; Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 тощо.

Згідно ключових принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності обачності та історичної (фактичної) собівартості, визначених в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV в бухгалтерському обліку доцільним є застосування таких методів оцінки, які б запобігати заниженню витрат, а пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Згідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» чітко визначено, що облік витрат ведеться за окремими об’єктами, які мають відповідати об’єктам обліку біологічних активів, до яких віднесено сім’ї бджіл, на рахунку обліку виробництва. Проте, Законом України «Про бджільництво» від 22.02.2000р. № 1492-III дещо розширено перелік об’єктів бджільництва: робочі бджоли, бджолині матки, трутні, бджолині сім’ї, яких розводять на племінних і товарних пасіках.

Відповідно Положення (стандарту) 16 «Витрати» до виробничої собівартості продукції слід відносити: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Поза увагою залишено питання віднесення частини витрат на запилення сільськогосподарських ентомофільних культур. Відсутня чітка методика розподілу та визначення витрат на запилення культур. Положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств № 473 визначено лише, що певна частина витрат на утримання бджіл повинна бути віднесена на роботи із запилення сільськогосподарських культур, а у разі використання більшої кількості бджолосімей, ніж передбачено нормами, витрати бджільництва, віднесені на запилювальні культури, не збільшуються.

Інструкцією щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 50-сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» визначено, що за кодами 0201 і 0204 показують витрати на бджільництво. Витрати бджільництва, віднесені на запилення культур і собівартість іншої продукції, яка не відображена за кодом 0201, показують за кодом 0204 «інша продукція бджільництва», що унеможливлює визначення дійсних витрат, що були віднесені на запилення ентомофільних сільськогосподарських культур.

В процесі біологічних перетворень протягом виробничого циклу бджолосім’ї схильні до росту, що повинно враховуватись і коригуватись стосовно об’єкту обліку. Облік бджолиних сімей та їх продуктивності ведеться за результатами осінніх і весняних перевірок у встановленому порядку. До складу витрат, пов’язаних з біологічними перетвореннями, належать: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати протягом звітного (календарного) року відображаються за статтями калькулювання, перелік і склад яких установлюється підприємством. Загальновиробничі витрати розподіляються в кінці звітного року на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу, установленої підприємством.

Отже, виникає необхідність в розробці чітких методичних інструкцій з обліку витрат в бджільництві, оскільки існуюча нормативно-правова база в більшості випадків регулює лише загальні питання, що не враховують технологічні особливості галузі бджільництва.

Література:

1. Афанасьєва К. Ю. Розвиток калькулювання собівартості продукції бджільництва в Республіці Білорусь: теорія і практика / К. Ю. Афанасьєва // Облік і фінанси. - 2015. - № 2. - С. 8-14.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи»: Наказ Міністерства фінансів України від 18.11.2005 № 790 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1456-05

3. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13