Микитюк О.П.

Вищий державний навчальний заклад України

«Буковинський державний медичний університет», Україна

Роль самостійної роботи студентів під час вивчення пропедевтики внутрішніх хвороб

Підготовка фахівців у галузі медицини вимагає забезпечення неперервної освіти – постійної творчої роботи у підготовці фахівців.

Навчальна робота у вищій школі повинна забезпечити опанування значними обсягами професійно орієнтованої інформації, яка дасть змогу вільно орієнтуватися у проблемах і завданнях обраної спеціальності, а також сприяти розвитку потреби постійного самовдосконалення, поповнювання запасу знань та умінням взаємодіяти із значним інформаційним потоком. Тому на передній план виходить не просто накопичення знань, вмінь та навичок, а здатність самостійно, систематично, активно і швидко опановувати нове, оперувати засвоєним матеріалом для вирішення навчально-пізнавальних завдань, формувати судження, приймати професійні рішення, діяти у потрібній ситуації творчо і рішуче, а також розвиватися всебічно. Ці складові ефективно формуються в процесі реалізації самостійної роботи студента - специфічного виду діяльності, яку особистість здійснює добровільно з метою задоволення пізнавальних потреб чи покращення своїх особистісних якостей або здібностей. Будь-який вид занять, що створює умови для зародження самостійної думки, пізнавальної активності студента, пов'язаний із самостійною роботою. Тому її характеризують як сукупність самостійних діяльностей в умовах аудиторії або поза її межами, в контакті з викладачем чи за його відсутності. Часто самостійну роботу студентів трактують як навчальну діяльність, здійснювану за межами аудиторії в час, вільний від обов'язкових навчальних занять. Тому самостійна робота – це діяльність студентів, яка полягає в самостійному визначенні мети, завдань, засобів їх досягнення на основі пізнавальних потреб та інтересів; виборі власного пізнавального шляху; аналізі результату.

Пропедевтика внутрішніх хвороб незважаючи на технологічний прогрес і впровадження нових методів діагностики не втрачає своєї актуальності. Значну кількість інформації можна отримати лише за безпосереднього спілкування із хворим, при розпитуванні щодо скарг і анамнезу, а також максимально задіюючи всі органи чуття і спостережливість у процесі фізикального обстеження. Для майбутнього лікаря важливо не лише помітити і зібрати необхідну інформацію, але й уміти провести її аналіз та синтез, постановити вірний діагноз, призначити певну інструментально-лабораторну діагностику.

Ознайомлення з результатами підготовки студентів, з досвідом роботи молодих лікарів дало змогу виявити відсутність психологічної і теоретичної готовності до самостійної пізнавальної діяльності. Тому підготовку майбутніх фахівців слід спрямовувати на формування здатності до самостійної діяльності на всіх етапах процесу навчання: цільовому, процесуальному, результативному;

При вивченні пропедевтики внутрішніх хвороб самостійну, індивідуальну та самоосвітню роботу будують у 2-х наступних основних напрямах.

1. Інтенсифікація самостійної роботи в процесі аудиторних занять. З цією метою використовуються методики і форми організації аудиторних занять, які забезпечують формування високого рівня самостійності студентів. Основною формою роботи на занятті стає не просто опитування, технічне відпрацювання практичних навичок чи відвідування профільних відділень лікарні з демонстрацією тематичного хворого, оскільки при такій формі організації заняття працює лише певна найактивніша частина аудиторії. Тому використовуємо варіанти активізації всієї академічної групи, такі як робота на результат (діагностичний висновок вірний чи ні); швидкість отримання результату (стимулює студентів працювати командно і тренуватися заздалегідь) та повнота залучення учасників до навчального процесу (кожен із учасників «команди» повинен вміти пояснити, чому зроблені ті чи інші висновки).

Однією з ефективних форм самостійної роботи для практичних занять є ділова гра, тематика якої зазвичай пов'язана з конкретними науковими чи практичними проблемами, моделюванням ситуацій «хворий-пацієнт». Мета цієї роботи - завдяки імітаційним умовам забезпечити студенту можливість відчути себе в ролі фахівця, який повинен вміти виокремити суть проблеми хворого, швидко оцінити отриману інформацію і скеровувати діалог у правильне русло. За такого підходу змінюється ставлення як до необхідності вивчення теорії заздалегідь, так і до набуття практичних навичок, включаючи комунікаційні, оскільки без належної підготовки вдома неможливо успішно виконати поставлені перед студентом завдання на практичному занятті.

2. Самостійна робота в позааудиторний час.

До основних видів позааудиторної самостійної роботи студентів належать: підготовка і написання рефератів, доповідей, тез та інших письмових робіт (з правом вибору теми і форми звітності); виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань (добір і вивчення літературних джерел з певного розділу медицини, розробка і побудова логічних діаграм); написання академічної історії хвороби; підготовка до семінарських і практичних занять, участь в науково-теоретичних конференціях, олімпіадах тощо. Для пошуково-реферативної роботи обираються сучасні актуальні проблеми медицини (кардіологічні, пульмонологічні, гастроентерологічні та ревматологічні захворювання) або нозології. Критерієм оцінки результатів пошукової роботи студента є такі параметри: виразно сформульована проблема; обґрунтування її актуальності; короткий огляд літературних джерел та поглядів різних авторів на суть проблеми; логічна послідовність та аргументованість викладу змісту; наявність власної позиції; пов`язаність змісту із сучасними українськими реаліями (практичними чи теоретичними); наявність висновку і посилань на сучасні джерела. Завдань, що мають репродуктивно-пасивний характер і сформульовані у вигляді фрази "законспектувати...", "прочитати...", "повторити матеріал з теми...", "виписати формулювання термінів..." тощо уникаємо. Для розвитку самостійності та навчальної активності ставляться задачі типу "порівняти...", "систематизувати...", "узагальнити...", "обґрунтувати..." тощо.

Вважаємо, що самостійна робота як важлива складова технології навчання забезпечує самостійне визначення мети і засобів її досягнення на основі пізнавальних потреб та інтересів студентів. Для її інтенсифікації доцільно використовувати інноваційні методи.