Баляс К.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Методика навчання читанню молодших школярів

Процес навчання дітей читання надзвичайно цікавий, але непростий i довготривалий. Він розпочинається ще задовго до того, як дитина вперше візьме до рук книгу i почне складати літери в слова.

Батьки, які прагнуть навчити дитину читати, мають створити в сім`ї книжкове оточення, яке б відповідало вікові та інтересам дитини, а також спрямовувати основні зусилля на розвиток усного мовлення (слухання i говоріння) дитини.

Визначення оптимальних термінів початку навчання дітей дошкільного віку читання на сьогодні залишається одним iз найбільш дискусійних питань. У різних науково-методичних джерелах як оптимальний називається вік від шести до чотирьох—п'яти років.

Із 1989 року в дитячих садках України почали використовувати складову методику навчання грамоти, вдосконалену М. О. Зайцевим відповідно до сучасного стану розвитку науки. За даними автора результати апробації розробленої ним технології показали, що діти 2 — 3 років опановують грамоту за 6 місяців; діти 4—5 років — за 3 місяці; діти 6 років — за 1—2 місяці.

Найпоширенішим у навчанні дітей грамоти в сучасних загальноосвітніх закладах є звуковий аналітико-синтетичний метод (К. Ушинський, Д. Ельконін, О. Бугрименко, Л. Журова, Г. Тумакова, Г. Цукерман та інші). Його використання регламентується чинними програмами навчання i виховання в загальноосвітніх закладах. Навчання за цим методом поділяється на три пepioди: добукварний (підготовчий), букварний, післябукварний. Навчання спрямоване на розвиток фонематичного слуху i мовленнєвої уваги дітей, що готує їx до опанування звукового аналізу слів. Діти набувають yмiння виділяти окремі речення i слова з мовного потоку, удосконалюють навички звукового аналізу cлiв, диференціації голосних, твердих i м'яких приголосних звуків. Вони отримують знання про складову будову слів, про словесний наголос. Навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом будується на основі використання значної кількості дидактичних iгop i сприяє розвитку активної розумової діяльності, працездатності, морально-вольових та естетичних якостей особистості дитини.

Однак якщо в дитини домінує зорова пам'ять, а слухова розвинена гіршe, то це призводить до значних труднощів у набутті навички читання. Читання в початкових класах має свої особливості. Цей предмет сьогодні є своєрідним інтегрованим курсом ( мова, література - класична, сучасна, зарубіжна) з елементами історії, народознавства, образотворчого мистецтва тощо. Підручники з читання для всіх класів початкової школи здебільшого будуються за тематичним принципом і враховують час вивчення матеріалу в певні пори року. Провідними розділами програм і підручників з читання є усна народна творчість («У світі казки чарівної», «З чистого джерела народної мудрості»), твори письменників у яких відображається ставлення людини до Вітчизни, народу, природи («Цікавий світ навколо тебе», «У колі рідної сім’ї») тощо. Залучати дитину до читання треба тоді, коли вона не втомлена і позитивно налаштована на спільну роботу з дорослим. Читання починає дорослий, потім зупиняється і говорить про те, що втомився і пропонує учневі продовжити читання. Успіх у формуванні навички читання залежить від рівня мовленнєвого розвитку дитини, тому вчитель має дбати про розвиток артикуляційного апарату учня, вправляти його у правильній і чіткій вимові звуків рідної мови.

В основі формування механізму читання лежить уміння виділяти склад, або, якщо бути більш точними, - злиття букви, якою позначений приголосний звук. Це пов’язано з особливостями української (російської) графіки. Як відомо, український алфавіт налічує 33 літери. Серед них 10 букв (а, я, о, у, ю, е, є, и, і, ї) використовуються для позначення 6 голосних звуків (а, о, у, е, и, і), решта -23 букви - використовуються для позначення 44 приголосних звуків. Це пояснюється тим, що значна кількість приголосних звуків є парними за м’якістю –твердістю: буква л на письмі може позначати як твердий звук [л] (липа), так i м'який звук [л'] (літо). Для того щоб визначити, який саме звук (м'який чи твердий) позначає та чи інша буква, необхідно орієнтуватися на букву, якою позначений голосний звук. Тому, перш ніж вимовляти звукове значення букви, якою позначений приголосний звук, необхідно спочатку визначити, на що вказує буква, якою позначений голосний звук. Так, для того щоб прочитати слово хвиля, необхідно спочатку впізнати букви першого складу х, в, и; знайти серед них букву, якою позначений голосний звук, з'ясувати, що вона позначає звук [и] i вказує на твердість попередніх приголосних, i лише після цього озвучувати склад хви. У другому складі ля орієнтація відбувається на букву я, яка позначає голосний звук [а] i вказує на м'якість попереднього приголосного. Лише після цього озвучується склад ля.

Нині важливо формувати i підтримувати iнтepec дитини до виконання навчальних завдань, постійно укріплюючи її впевненість в ycпixy. Відчути власне просування i переконатися в тому, що читати стає значно легше, учневі допоможуть вправи, що передбачають ускладнення npoцeciв сприйняття i розуміння прочитаного. Наприклад, вправа на перечитування слів зліва направо i справа наліво: справа-овілан, вперед-дазан.

сир око агинк бирг

кіт корок алокш ансев

куб зараз акчур аварт

Інтерес до виконання подібних завдань підвищується, якщо для читання дитині пропонуються словосполучення, речення або твори дитячої літератури. Наприклад:

КОЗУБ У БУЗОК

Я НЕСУ ГУСЕНЯ

НА РИНОК CIHO HIC КОНИРАН

(вірш-рак)

НА РИНОК ДІД КОНИРАН

CIHO HIC.

КУРКА-БІБ, А КРУК - СИР I РИС. KIT УТІК.

В. Лучук

КОНАДІНС, АБО СН1ДАНОК НАВИВОРІТ

Наш Іванко спозаранку Що це значить?

вже готовий до сніданку — Як це так?

у сорочці, у штанцях, Усміхнулась ложка хитро,

навіть з ложкою в руках. усміхнувся хитро ніж:

Глип на стіл — — Раз навиворіт сорочка,

там БІЛХ, АВАК... КОНАДIНС, будь ласка, їж!

О. Сенатович

Тому основним принципом навчання дітей читання українською (або російською) мовою є складовий принцип. За цим же принципом дітей навчають i писати. Тому навчання читання i письма має здійснюватися паралельно. При цьому необов'язково, щоб дитина безпосередньо ручкою виводила потрібні літери. Вона може складати («писати») слова, наприклад, за допомогою розрізної або магнітної азбуки.

Отже, навчаючи дітей читання, слід розвивати в них навички поскладового, а не побуквеного читання.

Основні етапи процесу формування навички читання були встановлені психологами в 40—50-тi роки XX сторіччя.

Т. Г. Єгоров виділяє три етапи в набутті навички читання: аналігичний, синтетичний i етап автоматизації [1, 2].

Перший, аналітичний, етап характеризується складо-буквеним аналізом i читанням слів по складах. Він поділяється на два специфічні ступені:

• на першому ступені діти запам'ятовують i впізнають букви, а також вчаться поєднувати букви в склади;

• на другому ступені вони легко впізнають склади i поєднують їх у слова.

Одиницею читання на першому ступені формування навички є буква. Дитина спочатку засвоює букви i вже потім вчиться сполучати ix у склади, слова. Тому основні труднощі навчання читання в цей час пов'язані з розпізнаванням букв, злиттям їx у склади, поєднанням складів у слова, розумінням прочитаного.

На другому ступенi навчання одиницею читання стає склад. Це суттєвий крок уперед, хоча опанування складу не знімає зусиль читця під час читання слова в цілому. Слово набуває смислу тільки після усвідомлення всіх його складових елементів, тобто спостерігається значний розрив між процесом сприйняття й осмислюванням прочитаного, що впливає на зростання кількості помилок під час читання. Розуміння відокремлене від читання i йде слідом за ним. Темп читання уповільнений, проте відзначається його зростання завдяки перечитуванню.

Етап синтетичного читання також неоднорідний. Biн починається стадією становлення синтетичних (цілісних) прийомів читання, основна особливість якої полягає в розпізнаванні слова за деякими ознаками: довжиною, конфігурацією букв та їхніми елементами, що виступають за рядок, тобто сприйняття окремих слів на цій стадії не викликає особливих утруднень. Проте синтез у процесі сприйняття характеризується ще недостатньою зрілістю, оскільки зберігається трудність у цілісному сприйнятті словосполучень, речень, частин тексту.

Тому ycпix навчання на стадії становлення синтетичних прийомів читання значною мірою визначається умінням швидко «впізнавати слова в обличчя», тобто чітко виділяти їхні характерні ознаки; зосереджувати зусилля на встановленні смислових зв'язків між фразами, реченнями, частинами тексту, швидко i точно перевіряти здогадку, що виникає, через сприйняття тексту, спираючись на смисл прочитаного.

Ступінь синтетичного читання, основними проявами якого є інтонаційне поєднання речень, контекстне читання, пов'язані iз завершенням процесів аналізу i синтезу графічних елементів тексту відповідно до їx вимови, Т. Г. Єгоров відносить на кінець навчання в початковій школі та вказує на можливість його подальшого безмежного удосконалення шляхом розвитку виразності. Основне завдання-розуміння прочитаного - розв'язується завдяки цілісним процесам сприйняття, які вже не обтяжують читця, i вся його увага спрямовується на осмислення змісту. Темп читання на цьому ступені розвитку продовжує зростати. Помилки, що мають місцe під час читання (пропуски, заміни, додавання букв, складів), характеризуються тим, що не порушують логіки розповіді, повторне читання спрямовується, перш за все, на виправлення інтонаційного аналізу i синтезу. На думку Т. Г. Єгорова, досягнення ступеня синтетичного читання в процесі навчання є важливою передумовою виникнення інтересу до читання як діяльності.

Отже, навчаючи читати, слід дбати про те, щоб допомогти дітям якомога швидше подолати труднощі аналітичного етапу, i формувати інтерес до читацької діяльності.

Література:

1. Кусяк Г. Закріплення навичок читання: Урок читання 1 клас// Б-чка вчителя почат. шк.. – 1998. - №3. – С. 2-4