Івченко В.Є.

Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки»,

Київ, Україна

Європейський досвід державної підтримки сімейного фермерства

Перспективи розвитку сімейного фермерства в ЄС регулюються як національними політиками підтримки окремих країн, так і загальними європейськими стратегіями та заходами, зокрема: «Європа 2020» з акцентом на підвищення рівня зайнятості на сільських територіях та розвитку потенціалу сільських мешканців; пакет програм САП на 2014-2020 рр. з новим напрямом формування системи прямих виплат та заходів підтримки розвитку сільських територій; «Пакет підтримки якості продукції» із визначенням важливості географічних зазначень продукції та ролі фермерів на локальних агропродовольчих ринках та інші [1, с. 47].

Європейська практика державного регулювання доходів як однієї із форм соціального забезпечення передбачає виплати по безробіттю та універсальні державні пенсії, що застосовуються для власників фермерських господарств як і для інших фізичних осіб за умов бідності чи досягнення пенсійного віку. Крім того, існують спеціальні механізми виключно для фермерів для забезпечення як поточних, так і пенсійних доходів (напр. зниження податкових ставок у випадку досягнення певних рівнів річного доходу господарства). Проте такі заходи, направлені на уникнення банкрутства в особливо важкі періоди економічного розвитку, можуть сповільнити процес структурних змін [2].

В даному аспекті цікавим є приклад Польщі, де сімейні фермери звільняються від сплати пенсійних внесків у період господарської діяльності. Практика виплати дострокових пенсій в окремих країнах членах ЄС для сімейних фермерів вже теж провадиться протягом декількох десятиліть.

Зважаючи на тенденцію щорічного зменшення кількості малих фермерських господарств в Польщі, з боку уряду запроваджуються програми стимулювання розвитку малих сімейних фермерських господарств, що передбачають наступні заходи: дотації для молодих фермерів, допомога при створенні кооперативів, доплати для реструктуризації малих фермерських господарств та підтримка при відкритті бізнесу. Крім того, малі фермерські господарства можуть отримати додатково допомогу в переробці виготовленої продукції та виробництві товарів кінцевого споживання за рахунок зниження податкового навантаження [3].

Особливістю сучасних заходів САП є концентрація зусиль на розвитку фермерів, що відносяться до нового поняття «активних фермерів» з метою збереження традиційних сімейних фермерських структур та професій, а також уникнення розвитку так званих «диванних» або корпоративних фермерів, що функціонують лише номінально, здаючи сільськогосподарські угіддя, що знаходяться у їх розпорядженні, в суборенду великим корпоративним структурам (проблема є досить поширеною і у вітчизняному економічному середовищі).

Важливою для дрібних сімейних фермерських господарств є введена з 2013 року в рамках САП «Схема малого фермерства», відповідно до якої фермер може обрати спрощену систему оподаткування. Відповідно до Постанови ЄС № 1307/2013 метою впровадження даної схеми є підтримка існуючої в сільському господарстві ЄС структури малих ферм без обмеження їх розвитку до більш конкурентоздатних структур [4]. Фактична реалізація даної схеми передбачає заміну всіх прямих виплат та відшкодувань фіксованою одноразовою щорічною виплатою в розмірі від 500 до 1250 євро (за винятком мінімально встановлених меж для Кіпру, Хорватії і Словенії – 200 євро, для Мальти – 50 євро). Очікуваними результатами реалізації програми є зменшення податкового навантаження в довгостроковій перспективі, на ряду із забезпеченням більш ефективного способу підтримки малого фермерства.

З метою поліпшення консультаційної системи для власників сімейних фермерських господарств в області інноваційної діяльності та впровадження нових технологій в ЄС посилену увагу приділяють підвищенню ролі Дорадчої системи фермерства (Farm Advisory Systems) та створення інституту Європейського інноваційного партнерства розвитку сільськогосподарської продуктивності та стійкості.

Євроінтеграційні процеси висувають перед Україною додаткові умови, що, в умовах обмеженого бюджетного фінансування вітчизняного аграрного сектору, може стати серйозним викликом. Тому, за даних обставин особлива увага законотворчих та регулюючих органів державної влади має бути приділена саме нефінансовим методам підтримки сільськогосподарського виробника. Крім того, в Україні має бути визнано пріоритетність розвитку сімейного фермерства як ключової складової системи сільськогосподарського виробництва з визначенням перспектив розбудови сприятливого нормативно-правового середовища розвитку ефективних сімейних господарств.

Література:

1. Family farming in Europe: challenges and prospects / Policy department B: Structural and Cohesion Policies. – EU. – 2014. – 59 p.

2. Chang H.H. How Do Health and Social Insurance Programmes Affect the Land and Labour Allocations of Farm Households? / H.H. Chang, C.D. Meyerhoefer, D.R. Just // Evidence from Taiwan, Journal of Agricultural Economics. – 2014. - № 65 (1). – P. 68-86.

3. Konferencja «Rodzinne gospodarstwa rolne – najważniejsze wyzwania i priorytety» [el. res.] / Senat Rzeczypospolitej Polskiej. – Av.at: http://www.senat.gov.pl/aktualnosci/art,6131,konferencja-rodzinne-gospodarstwa-rolne-najwazniejsze-wyzwania-i-priorytety.html.

4. Regulation (EU) No 1307/2013 of the European Parliament and of the Council of 17.12.2013 [el. res.] / Av.at: http://faolex.fao.org/docs/pdf/eur129505.pdf.