УДК 332.1

Козирєва Олена Вадимівна, к.е.н., доцент, здобувач,

Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України

(м. Харків)

Особливості центро-периферійних відносин регіонів України

Соціально-економічний розвиток регіонів у більшості країн світу носить нерівномірний характер, що супроводжується посиленням поляризації регіонів та збільшенням відмінностей між ними. Регіональна нерівність, як правило, є наслідком діє безлічі чинників, пов’язаних з відмінностями в природних ресурсах, географічному положенні, розвитку соціально-економічної інфраструктури, інституціональному середовищі, регіональній політиці всіх рівнів та інших.

Інструментарієм дослідження окреслених проблем та виявлення факторів, що їх створюють, є методи та моделі концепції економічного розвитку «Центр-периферія», що має велике наукове та прикладне значення для визначення типології регіонів в ієрархічній територіальній структурі та окреслення напрямків розробки нових збалансованих національних стратегій та програм регіонального розвитку. Виходячи з цього, важливою проблемою дослідження соціально-економічного розвитку регіонів України є визначення впливу центро-периферійних відносин на нього.

Концепція «Центр-периферія» знайшла своє широке застосовується в рамках теорії нової економічної географії П. Кругмана [1]. Даний напрямок досліджень регіонального зростання базується на більш ранніх припущеннях і дослідженнях Дж. Фрідмана та Г. Мюрдаля «Центр-периферія»: відносини, що існують між центральними (ядро) та периферійними регіонами вважаються двигунами розвитку на регіональному рівні.

Дослідження теоретичних та практичних підходів щодо застосування існуючих регіональних просторових методів та моделей соціально-економічного розвитку в рамках концепції «Центр-периферія» показало наявність широкого спектру таких моделей. Однак, більшість з них носять теоретичний характер, та не можуть бути застосовані на практиці, інші моделі та методи описують один або декілька практичних аспектів й не можуть бути визнаними комплексними. На наш погляд, найбільш прийнятними моделями комплексного дослідження соціально-економічного розвитку в рамках концепції «Центр-периферія» можна визначити методи багатомірного аналізу.

Виходячи з цього найбільш прийнятним інструментарієм для визначення типологізації регіонів в ієрархічній територіальній структурі країни та визначення центро-периферійних відносин між ними є методи розпізнавання образів, а саме кластерний аналіз, головне призначення якого є розбиття множини досліджуваних об’єктів й ознак на однорідні в деякому сенсі групи, або кластери.

Проведений аналіз дозволив запропонувати наступну схему дослідження особливостей центро-периферійних відносин регіонів України (рис. 1).

Рис. 1. Схема дослідження особливостей центро-периферійних відносин регіонів України

В межах проведеного дослідження щодо особливостей центро-периферійних відносин регіонів в Україні, в основу кластеризації регіонів за їх соціально-економічним розвитком було покладено результати попередніх досліджень: визначення системи часткових показників, що характеризують фактори економічного зростання та їхній вплив на економічний розвиток [2; 3]. Соціальний розвиток регіонів країни в рамках концепції «Центр-периферія» визначено за відповідний період шляхом розрахунку інтегрального показника трьох часткових показників: «Наявний доход у розрахунку на одну особу», «Рівень безробіття населення у віці 15 – 70 років» та «Коефіцієнт міграційного приросту населення».

Проведене на базі наведеної на рис. 1 схеми дослідження виявило в країні існування чітко вираженого сталого розподілу регіонів «Центр – Напівпериферія – Периферія», серед яких: «Центр» (Ц) – регіони першого кластеру (м. Київ), що складають 4% від загальної їх кількості; «Напівпериферія» (НП)– регіони другого кластеру (Дніпропетровський, Донецький, Запорізький, Київський, Луганський, Львівський, Одеський, Полтавський, Харківський), що складають 36% від загальної їх кількості; «Периферія» (П) – регіони третього кластеру (Вінницький, Волинський, Житомирський, Закарпатський, Івано-Франківський, Кіровоградський, Миколаївський, Рівненський, Сумський, Тернопільський, Херсонський, Хмельницький, Черкаський, Чернівецький, Чернігівський), що складають 60% від загальної їх кількості.

Аналіз впливу центро-периферійних відносин регіонів країни на їх соціально-економічний розвиток, у визначеній структурі показав, що для даної структури регіонів України підтверджуються основні положення концепції «Центр-Периферія». Для визначеної структури регіонів є характерним перетік «ресурсів» від «Периферії» та «Напівпериферії» до «Центру», особливо людських і фінансових, та дифузія інновацій від «Центру», що підтверджують визначені високі коефіцієнти кореляції між відносними рівнями розвитку відповідних факторів кластерної структури. Однак, аналіз динаміки та рівня факторів, що характеризують соціально-економічний розвиток регіонів, визначеної структури, показав їх високій більшості надмірну наростаючу непропорційну концентрацію у «Центрі», що призводить до наростання нерівномірності соціально-економічного розвитку. Подальші дослідження впливу центро-периферійних відносин регіонів країни на їх соціально-економічний розвиток можуть бути спрямовані на удосконалення методики їх дослідження та визначення на її основі напрямків вирівнювання існуючих диспропорцій розвитку.

Література

1. Krugman P. Increasing returns and economic geography/ P. Krugman // Journal of political economy. – 1991. – № 49. – P. 137–150.

2. Козирєва О. В. Ідентифікація факторів економічного зростання регіонів України // Materials of the XII International scientific and practical conference, Trends of modern science - 2016 . Volume 5. Economic science. Sheffield. Science and education LTD. - Р. 98-101.

3. Козирева О. В., Гейман О.АА Аналіз нерівномірності соціально-економічного розвитку регіонів України // Бізнес Інформ. – № 12. – 2015. – С. 93-104.