Бандура Іван Степанович, аспірант Академії муніципального управління, м. Київ.

ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Проаналізувавши програми соціальної допомоги, які діють в 48 країнах, дослідники з Всесвітнього Банку виявили прямий зв'язок між розширенням кола використовуваних методів адресної допомоги і підвищенням точності її надання. Найбільш поширеним виявилося поєднання методу перевірки матеріального становища з методом географічної адресності, а також поєднання методу перевірки матеріального становища з вимогою відпрацювання, стимулюючим одержувачів допомог братися за будь-яку роботу. Дослідження міжнародного досвіду в розглянутих регіонах призводить до висновку, що в українських умовах доцільно скористатися поєднанням методу перевірки рівня добробуту з методом географічної адресності [1, C. 23]. Має сенс складати карти поширення бідності, які потім, на стадії планування програм, можна буде використовувати для розподілу по, адміністративних витрат на утримання персоналу та інші адміністративні витрати, а також встановлювати квоти на кількість одержувачів допомоги. Крім того, метод перевірки рівня добробуту можна поєднувати з методом відпрацювання, стимулюючим працевлаштування одержувачів допомоги.

Деякі соціальні програми, які довели свою ефективність в наданні адресної допомоги, також в якості підстави для надання допомоги працездатним громадянам використовують результати перевірки одержувачів допомог на готовність до будь-якого працевлаштування. До таких програм можна віднести програми по забезпеченню гарантованого мінімального доходу в Болгарії і Румунії, а також програму економічної допомоги в Албанії [2, C. 68]. Перевірка одержувачів допомог на готовність до будь-якого працевлаштування полягає в тому, що бідних просять відпрацьовувати, частина одержуваного ними допомоги за низьку плату. Дана перевірками, частково психологічна, підтверджує, що лише дійсно-бідні громадяни готові до такого працевлаштування. Подібні механізми актуальні для більшості українських регіонів в разі реалізації в них більш щедрою програми «останньої надії».

Аналіз програм соціальної допомоги, що діють в українських регіонах, дозволив виявити розбіжності в правилах визначення груп населення, що мають право на отримання допомоги, і в правилах безпосередньо надання допомоги. Розбіжності спостерігаються, наприклад в тривалості періодів підтвердження права на отримання соціальної допомоги, в переліках документів, які в ході обов'язкових процедур необхідно надати для підтвердження цього права, в визначеннях складу домогосподарств та тощо [3, C. 21]. Тому існує об'єктивна необхідність в уніфікації правил в регіонах в міру, допустимої рамками федерального законодавства.

Створення єдиної бази даних про рівень добробуту, що включає інформацію про доходи з усіх джерел і ринкової вартості майна, може зіграти тут вирішальну роль. Крім того, слід розробити, стандартизувати і по однакової схемою ввести практику несподіваних відвідувань будинків заявників соціальними працівниками. Повна невідповідність спостережуваного рівня »життя-рівнем доходів, задекларованих за останні 2-3 роки, є підставою для відмови в допомозі. Для підвищення точності процесу звірки органи соціального захисту можуть розглянути можливість застосування наступних механізмів, які відповідають практичним методам, використаним в ході реалізації найкращих програм в світі, в яких проводилася перевірка матеріального добробуту. Перевірити, чи точно вказано склад одержує допомогу економічної, одиниці (сім'ї або домогосподарства) шляхом звірки інформації, наданої заявниками, з інформацією бюро ЗАГС. В ідеальному випадку обмін інформацією повинен відбуватися в електронному вигляді. Перевірити точність декларованого заявниками доходу можливо шляхом звірки поданих заявником даних про добробут з інформацією, що міститься в інших державних базах даних, а саме: в базах даних органів соціального захисту для отримання інформації про інші програми з виплати грошової допомоги, в базах даних центрів зайнятості для отримання інформації про одержувачів допомоги по безробіттю, у базі даних Пенсійного фонду для отримання інформації про пенсії, в базі даних податкової інспекції для отримання інформації про інші доходи та майно [4, C. 69]. Практика розрахунку поставлений дохід за тими видами діяльності, щодо яких неможливо провести перевірку заявлених даних (водії таксі, дрібне підприємництво, сільськогосподарська діяльність, робота в особистому підсобному господарстві), повинна передбачати розроблений порядок умовного розрахунку таких доходів.

Окремо слід сказати про контроль майна як однієї зі складових рівня добробуту одержувачів соціальної допомоги. У країнах ОЕСР програми соціальної допомоги крім перевірки рівня доходів передбачають перевірку майна [5, C. 201]. Остання проводиться для виключення мають дорогим майном заявників з двох причин. Перша причина - бідні домогосподарства за логікою речей не можуть дозволити собі придбання такого майна, друга - домогосподарства, які мають таким майном, але за розміром доходу тимчасово потрапляють в категорію бідних, можуть здати його в оренду або продати його для подолання бідності. Перевірку наявності у власності певного майна провести простіше, ніж перевірку точності наданих даних про дохід.

Рекомендується також обмежити права участі в соціальних програмах для домогосподарств з високим рівнем споживання певних товарів і послуг на основі даних перевірки на наявність марнотратного споживання. В результаті подібних перевірок відмову можуть отримати домогосподарства, структура споживання яких є характерною для багатьох домогосподарств. Наприклад, у Вірменії в отриманні сімейної допомоги по бідності відмовляють домогосподарствам, які мають великі рахунки за комунальні послуги (послуги міжнародного телефонного зв'язку, електроенергія або опалення) [6, C. 102]. База даних, що містить перелік усіх одержувачів допомоги, регулярно порівнюється з базами даних ключових постачальників комунальних послуг, і домогосподарства, споживання послуг якими виходить за рамки певного порогового обсягу, після попередження виключаються з програми.

Література

1. Вітавська Г. Поняття, структура та функції соціальної політики / Г. Вітавська // Економіка та держава. – 2007. – № 8. – С. 63.

2. Григорьева И. А. Социальная политика и социальное реформирование в России в 90-х годах / И. А. Григорьев ; Сев.-Зап. акад. гос. службы. – СПб. : СЗАГС, 1998. –109 с.

3. Капицын В. Социальная политика и право: сущность и взаимозависимости / В. Капицын // Рос. журн. соц. работы. – 1998. – № 8. – С. 18–28.

4. Колков В. Социальная безопасность / В. Колков. – М. : Союз, 1998. – Ч. 1. – 118 с.

5. Крентовська О. Дослідження моделі соціальної політики держави як складної функціональної системи / О. Крентовська // Вісн. Нац. Акад. держ. управління при Президентові України. – 2010. – № 2. – С. 198–207.

6. Новіков В. Подолання бідності – нагальна проблема соціальної політики / В. Новіков // Україна : аспекти праці. – 2001. – №1. – С. 23–26.

7. Скуратівський В. Принципи соціальної політики / В. Скуратівський // Вісн. Укр. акад. держ. управління при Президентові України. –1997. – № 2. – С. 98–108.