О.П. Жаровська

ОСВІТНЬО-ВИХОВНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЯК ДІЄВИЙ ФАКТОР ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ

Поряд з «виховною системою» необхідним та ефективним механізмом розвитку особистості розглядають «виховне середовище», «виховний простір». Виховне середовище утворює такий виховний простір, у якому здійснюється цілеспрямовано педагогічно організований розвиток особистості.

Значний науковий доробок щодо проблеми організації виховного середовища залишили Ж.-Ж. Руссо, Д. Дьюі, М. Монтесорі, К. Вентцель, С. Шацький та інші теоретики освіти. Теоретичні засади патріотичного виховання розглядаються у працях Г. Ващенка, О. Вишневського, С. Русової, М. Стельмаховича, В. Сухомлинського, К. Ушинського.

Виховне середовище створюється всередині педагогічної дійсності завдяки спеціально організованій діяльності. Створення виховного середовища передбачає внутрішні процеси, пов’язані з вибором пріоритетів педагогічної діяльності, і зовнішні, що передбачають освоєння спільнотою дітей та дорослих оточуючого середовища.

Виховне середовище – середовище безпосереднього і опосередкованого впливу на дитину на макрорівні; сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, що створює умови життєдіяльності особистості, передачі їй суспільно-історичного досвіду людства і національної культури, впливає на формування її фізичних, психічних і соціально-адаптивних можливостей, процес і повноту творчої самореалізації [2, c. 95].

Н.Л. Селіванова вважає, що виховне середовище – це результат творчої діяльності, спрямованої на визначення компонентів середовища, виявлення і встановлення зв’язку між компонентами та включення студентів у цю діяльність [5, c. 242 – 259]. Завдання педагога – організувати середовище в такий спосіб, щоб кожен студент був суб’єктом середовища, міг його освоїти та брати участь у його розвитку.

Виховний простір вузу є різновидом педагогічної системи, оскільки володіє усіма притаманними такій системі ознаками і особливостями. Дослідники виділяють такі особливості системи: цілісність (властивості цілого принципово не зводяться до механічної суми властивостей його елементів, разом з тим кожен елемент в системі має своє місце і свої функції); структурність (функціонування системи обумовлено не стільки особливостями окремих елементів, скільки властивостями її структури); ієрархічність (кожен елемент системи може бути розглянутий як відносно самостійна підсистема); взаємозалежність системи і середовища (система функціонує і розвивається в тісній взаємодії з середовищем); множинністю описів (через складність системних об’єктів у процесі їх пізнання можуть бути використані різні схеми, моделі їх опису). З огляду на перелічені особливості, відзначаємо їх наявність у виховному просторі вузу і виділяємо як його особливості – цілісність, структурність, ієрархічність, взаємозалежність простору і середовища і множинність опису.

Таким чином, системний підхід передбачає виділення особливостей виховного простору вузу і розгляд їх з позицій системоутворюючих зв’язків, ієрархічних відносин, структурних характеристик. Системний підхід дозволяє визначити сутність виховного простору вищого навчального закладу філософським розумінням сенсу виховної системи, а також в цілому сенсу соціальної системи. Вона виражається в поєднанні системоутворюючих елементів і передбачає наявність системних якостей - мети, завдань, відповідних органів управління.

Таким чином, ототожнюючи поняття виховний простір з поняттям виховна система з урахуванням безлічі елементів, що знаходяться у відносинах і зв’язках один з одним, утворюють певну цілісну єдність, ми можемо розглядати виховний простір вузу як складну соціально-педагогічну систему, структурні елементи якої використовуються суб’єктами освітнього процесу для освоєння і трансляції гуманістичних цінностей. Цілісність виховного простору, як відзначають дослідники, це результат різноманітності як його елементів, так і зв'язків між ними за єдиної педагогічної концепції. Також цілісність і стабільність виховного простору забезпечуються гнучкістю його структури. У той же час виховний простір не може розвиватися поступально і лінійно, нестабільність і нерівномірність є демонстрацією живого і здатного до розвитку виховного простору.

Відзначаємо, що важливими елементами виховного простору вузу є: діяльність, спілкування, пізнання, педагогічний мікроклімат [4].

Виховне середовище вищого навчального закладу взагалі та педагогічного університету зокрема відображає усі рівні реформування вітчизняної системи освіти, вступ України до Болонського процесу та переходу на дворівневу систему навчання у вищій школі. Особливо значущим є період навчання в педагогічному університеті, оскільки ті знання, досвід, уміння, які студент набуде в навчальному закладі, сприятимуть професійній підготовці та становленню особистості студента. У цей час вплив сім’ї дещо зменшується, організоване виховне середовище посилює роль самовиховання, підвищується роль студентського товариства; набувають чинності педагогічні закономірності та принципи виховання педагогічного університету.

В центрі виховного середовища – особистість, шлях її становлення – це траєкторія руху в даному просторі. Виховне середовище при цьому характеризується: щільністю (інтенсивністю взаємодії та рівнем емоційних переживань); протяжністю (складається з декількох рівнів: від особистого до державницького); багатовимірністю (середовище включає в себе екологічні, освітні, соціокультурні та інші середовища) [1, с. 260].

Виховний простір кожного навчального закладу є унікальним, при його створенні і розвитку використовуються педагогічний досвід, традиції та інновації, з’єднуються минуле і майбутнє навчального закладу, його історія, традиції та перспективи. За своєю суттю виховний простір вищого навчального закладу є авторським [5, с. 45].

Виховне середовище сприяє всебічному розвитку та саморозвитку особистості, характеризується суб’єкт-суб’єктною взаємодією. Виховне середовище педагогічного університету регламентується різноманітними нормативними актами (положеннями, наказами, програмами тощо), передбачає виховні дії в часово-просторових межах вузу. Структура виховного середовища педагогічного університету включає в себе діяльність педагогічного колективу (ректорату, професорсько-викладацького колективу) студентства та інших соціальних інститутів (студентське самоврядування, куратори, дирекції-деканати, виховний відділ, тощо), які динамічно співпрацюють, створюючи необхідні умови для інтегрованого особистісного розвитку. Механізмом створення виховного середовища стає «подія», яка об’єднує суб’єктів виховного процесу.

Серед основних напрямів виховної діяльності в педагогічному університеті розглядаємо виховання у студентів патріотичних почуттів, почуття гордості за свій університет, факультет, спеціальність. Виховне середовище кожного навчального закладу унікальне, за його створення використовується педагогічний досвід, традиції та інновації, поєднується минуле і майбутнє навчального закладу, його історія, традиції та перспективи. За своєю суттю виховне середовище вищого навчального закладу є авторським [3, с. 488].

Патріотичне виховання учителя розглядається як спеціально організована діяльність з формування особистості громадянина, якому притаманні соціальна активність, духовно-моральні, культурно-історичні цінності, національна самосвідомість, громадянський обов’язок, толерантність, любов до своєї Вітчизни, система патріотичних цінностей, спрямована на вихованців. Патріотичне виховання учителя збагачує педагогічний процес в цілому, надає йому соціальної значущості. Патріотичне виховання студентів педагогічних університетів передбачає взаємозв’язок двох видів виховного впливу: патріотичне виховання студентів як громадян України та підготовку майбутніх учителів до патріотичного виховання учнів, яка не лише готує студентів до майбутньої діяльності, зокрема до патріотичного виховання молоді, але й додатково впливає на особистісний розвиток. Патріотичне виховання варто розглядати як складову загального виховного процесу, який передбачає систематичну та цілеспрямовану діяльність з формування патріотичної свідомості, почуття відданості своїй Батьківщині, готовності до виконання громадянського обов’язку та конституційних обов’язків на захист інтересів України.

Висновки. Отже, створення виховного середовища є важливим завданням для керівників вищих навчальних закладів взагалі та педагогічних університетів зокрема, оскільки виховання майбутнього громадянина-патріота здійснюється передусім педагогами.

Література:

1. Гаврилін О.В. Виховний простір: основні характеристики / О.В.Гаврилін // Стратегія виховання в освітній системі Росії: підходи і проблеми / Під ред. проф. І.О.Зимньої. – М.: Агентство «Издательский сервис», 2004. С. 260 – 266. – ISBN 5 – 98425 – 009 – 8.

2. Енциклопедія освіти / Акад пед. наук України ; головний ред. В.Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

3. Педагогическая энциклопедия. / М.: Советская энциклопедия,1968. – т.4 Сн-Я. – 912 с.

4. Рогалева Г. И. О воспитательном пространстве вуза [Текст] / Г.И. Рогалева // Молодой ученый. – ж 2012. – №5. – С. 488–492. / [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.moluch.ru/archive/40/4802/

5. Селіванова, Н.Л. Виховна система і виховний простір – ефективні механізми виховання особистості / Н.Л.Селіванова // Стратегія виховання в освітній системі Росії: підходи і проблеми / Під ред. проф. І.О.Зимньої. – М.: Агентство «Издательский сервис», 2004. С. 242 – 259.