Матковська Наталія Вікторівна

Національний Технічний Університет України «КПІ»

Індивідуалізація в процесі роботи з учнями при навчанні іноземної мови

Система роботи в школі з невстигаючими, неврівноваженими, важковиховуваними дітьми - це дуже актуально для нашої педагогіки. Одна з причин відносно низької ефективності навчання на думку багатьох авторів - це низька індивідуалізація навчального процесу.

Також дуже важливою і актуальною проблемою є проблема взаємовідносин вчителя і учня. І тому вчителеві, насамперед, треба подолати чи попередити  байдужість та відчуженість зростаючого покоління, розвиваючи індивідуальність кожного з учнів.

Компонент процесу індивідуалізації - це диференційований підхід до процесу навчання, який передбачає варіативність змісту, форм, методів навчання та виховання. Історія індивідуального підходу включає в себе досягнення американської педагогіки (педоцентризм - Д. Дьюі), європейської (система шкіл Ж. Піаже.)

Взагалі питанням індивідуалізації процесу навчання почали займатись з початку 20 сторіччя. На сьогоднішній день не досить розробленими залишаються методи практичного застосування індивідуалізації. Особливо здається важливим питання застосування індивідуалізації процесу навчання в роботі з невстигаючими, проблемними дітьми.

         Дослідження індивідуальних особливостей учня. Установлення контакту з учнями. Необхідно відзначити відмінності в поняттях “індивідуальний” та “особистий” підхід. За Платоновим, індивідуальний підхід включає особистісні властивості індивіда та індивідуальні властивості особистості. Тому кожен особистісний підхід є разом з тим і індивідуальним.

Особистісний підхід можливий лише у ставленні до людини, та здійснюється враховуючи все багатство його індивідуальних психічних процесів, властивостей, стану з соціальним фактором.

         Засоби дослідження психологічних особливостей школяра: - спостерігання; - бесіди; - експеримент. 3авдяки спостеріганню за ходою, манерами, поведінки, одягу, почерку можна здогадатися про риси характеру людини (мова, пантоміміка, жестоміміка, міміка обличчя, зовнішні признаки характеру, “очі - люстерко душі”, посмішка та руки безпосередньо відбивають мозкову психіку - основу людського характеру. Маску людина знімає в конфліктних ситуаціях, а типові риси характеру ненавмисно проявляються в екстремальних ситуаціях.

Визначення характеру за зовнішністю - це складна справа. Спостереження треба поєднувати з бесідою. Бесіда - її не треба починати прямо з питання про шкідливі звички. Внаслідок цього дитина замкнеться і не зможе розкритися перед педагогом. Треба спочатку ознайомитися з інтересами і нахилами школяра, розпізнати його духовний світ. В бесіді не слід одразу лаяти учня за його недоліки. З виразу к.п.н. Цукермана слідує те, що треба критикувати не саму людину, а її працю: ”Такі задачі треба вирішувати не в одну дію, а в дві”. Звідси правило: хвалити треба виконавця, а критикувати - тільки виконане, хвалити необхідно персонально, а критикувати більш байдуже.

Вивчення особливостей особистості школяра:

1.     Цілеспрямоване вивчення;

2.     Індивідуальне вивчення особистості враховуючи особливості особистості;

3.     Виявлення позитивних якостей, оскільки в ході розвитку позитивних якостей вдосконалюється особистість;

4.     Вивчення особливостей потребує комплексного ознайомлення з нею, виявлення широких аспектів діяльності;

5.     Поєднання бесіди зі спостеріганням виявляє соціальну підструктуру нахилу особистості: які цілі учень переслідує? що для нього головне в житті? до чого прагне? які виявляються нахили та інтереси?

Вивчаючи підлітка, потрібно виявляти причини, які заважають навчанню.

Також, вивчення особистості учня включає в себе вивчення емоційних особливостей і особливостей уваги учня; оцінка продуктивності пам’яті (зорова, слухова, моторна і т.д.). Також дуже важливо оцінювати кмітливість, виявляючи швидкість розуміння учнем поставлених питань,звертати увагу на те, чи виявляє він винахідливість у відповідях, чи має він нахили до необдуманих відповідей, чи правильно він дає відповіді на питання по пройденому матеріалу, а може виявляє творчість, винаходжуючи своє рішення задачі.

Врешті-решт, враховуючи, що погані звички і порушення поведінки частіше виявляється в учня при порушення вольових процесів, слід прояснити ці характеристики опираючись на наступні показники: чи володіє собою дитина при складних обставинах? Чи може при сильному збудженні стримуватись? Легко чи з трудом долає в собі спалахи гніву?

Для переліку способів виконання учнем якої-небудь діяльності та для виявлення особливостей проходження психічних процесів, стана і якості учня, влаштовуються спеціальні умови. Це експеримент частіше природний ніж лабораторний

Завдяки отриманим результатам може бути створена психологічна характеристика особистості учня, яка є основою педагогічної характеристики.

Характеристика повинна бути докладною, лаконічною, структурною, в якій виявляються ті чи інші якості та в які форми поведінки вона може перерости. Необхідно скомпонувати характеристики декількох педагогів, шкільного лікаря, а іноді і друзів. Лише тоді її можна назвати достовірною.

Необхідно час від часу розбирати, порівнювати, узагальнювати такі характеристики на педагогічному звіті. Вони можуть не співпадати, як в наслідок різнобічного відношення учня до різних предметів, так і в силу динаміки особистих якостей учня (психологічний розвиток, наявність хронічних захворювань і т. д.) Але рекомендоване вивчення допоможе краще зрозуміти особистість учня.

Вивчення   особистості,  індивідуально-психологічних особливостей учня  стосовно їх вікових груп (молодший, середній вік старший) включає:  - вивчення особистості учня; - періодизація психічного розвитку;  - план психолого-педагогічної характеристики; - ознайомлення з документацією учнів; - знайомство з батьками; - написання учнями автобіографічних творів, чи виконання творчих робіт; - ведення щоденника з характеристикою на кожного учня та загальної характеристики групи, чи класу.

Психологічна структура індивідуальності за Платоновим. У процесі оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю виділяють 4 напрямки дослідження індивідуальності, щоб визначити які саме види індивідуалізації треба застосувати для впливу на якість оволодіння учнем іншомовним мовленням.

Перший - це дослідження мотиваційного фактору. В учнів проявляються різні види мотивації, головними з яких виступають “зовнішня”, або широка соціальна мотивація та “внутрішня”, зумовлена самою навчальною діяльністю. Найвищий інтерес та успішність при вивченні іноземної мови досягаються при співвідношенні зовнішньої та внутрішньої мотивації як 70% до 30%.

Кузовлев В.П. пропонує анкету на визначення причин, які впливають на інтерес та на зниження мотивації: «Причины, влияющие на интерес и на снижение мотивации:

1.     Отсутствие возможности выразить свое мнение, поспорить, высказаться о том, что волнует (как это делается на родном языке);

2.     Не учитывается контекст деятельности учеников;

3.     Применяется мало иллюстративной наглядности;

4.     Не учитывается фактор межличностного общения учеников;

5.     Не интересны упражнения (по способу выполнения и содержанию);

6.     Отсутствие ситуативности;

7.     Мало проводится внекласной работы.

8.     Мало сравниваются поступки героев текстов с жизнью учеников;

9.     Низкий уровень речемыслительной активности каждого из учеников на уроке и малый коэффициент эффективного использования времени;

10. Мало применяется ТСО;

11. Не интересны домашние задания;

12. Отсутствие практической необходимости в изучении язика;

13. Отсутствие должного психологического климата на уроке;

14. Отрицательная семейная обстановка;

15. Лень, чувство безответственности»

Друге - це визначення рівня сформованості іншомовних навичок і вмінь на кожному з етапів навчального процесу. Рівень сформованості іншомовних навичок визначається дидактичним тестуванням.

Література:

1.     Кузовлев В.П. Структура индивидуальности учащихся как основа индивидуализации процесса обучения речевой деятельности // Иностранные языки в школе - 1979. - №1. - С.21 - 29.

2.     Матвеев В.Ф., Гройсман А Л. Профилактика вредных привычек школьников // Книга для учителя - М.:, 1987.С. 44-45.

3.     Поможем учиться успешно // Семья и школа. - 1986.