Право / 2.Административное и финансовое право

Кравцова К.Ю.

студент Національного авіаційного університету, Україна

Астаф’єва К. Ю.

курсант Інституту кримінально-виконавчої служби, Україна

НАПРЯМИ ОПТИМІЗАЦІЇ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Сучасний етап розвитку України цілком обґрунтовано можна охарактеризувати як складний економічний стан. Оскільки громадяни нашої держави є вкладниками банків, діяльність яких є ризиковою і тісно пов’язаною з загальним станом економіки, тому важливим завданням перед державою постає – це захист банківської системи України. Дане завдання є актуальним для багатьох країн світу; а в умовах інтеграції української держави до світового співтовариства, для нас воно має пріоритетне значення.

Відомо, що системи гарантування вкладів існують у більш як 70 країнах світу. Загалом ці системи умовно можна поділити на два види: американську та німецьку. Американська система гарантування вкладів передбачає створення особливого державного органу, діяльність якого фінансується спільно банками та державою. При цьому всі банки зобов’язані брати участь у гарантуванні вкладів. Подібна модель застосовується в Канаді, Великобританії, Японії. За німецькою моделлю системою гарантування вкладів керують асоціації банків. Участь банків у такій системі є добровільною, а державне фінансування відсутнє. Німецька модель гарантування вкладів застосовується у Франції, Швейцарії, Нідерландах [1, c. 168]. Україна пішла шляхом покладання обов’язків з управління системою гарантування вкладів на спеціально створену для цього самостійну організацію.

На сучасному етапі діє Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», прийнятий у 2012 році. З цього закону ми дізнаємось, що фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі ФГВФО) є установою, яка виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Як слідує з вказаного закону, джерелами формування коштів Фонду є: початкові збори з учасників Фонду; регулярні збори з учасників Фонду; спеціальний збір до Фонду; доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України; кошти, залучені Фондом шляхом розміщення облігацій та/або видачі векселів Фонду; доходи, одержані у вигляді процентів, нарахованих Національним банком України за залишками коштів на рахунках Фонду, відкритих в Національному банку України; кредити, залучені від Національного банку України; неустойка (штрафи, пеня), що стягується відповідно до Закону України № 4452-VI та ін. джерела визначені ст. 19 цього закону [2]. Виходячи зі змісту закону, також стає зрозумілим, що суб’єктами фінансування Фонду є виключно юридичні особи, а саме: банки-учасники Фонду, НБУ, КМУ, банки та іноземні кредитори. За інформацією Фонду на розмір фінансових ресурсів на 01.03.2016 р. становить 12336,3 млн. грн.

Серед основних завдань Фонду гарантування основним є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб. Принагідно відмітимо, що вкладами у цьому випадку законодавцем розуміються кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Разом з тим, маємо акцентувати на існуванні певних неузгодженостей, зокрема, з Постановою Правління НБУ «Про затвердження положення про порядок здійснення банками України вкладних операцій з юридичними і фізичними особами» [3], якою до вкладів також відносять рахунки у банківських металах. Відкритим на сьогодні залишається питання відшкодування вкладів, виражених в іноземній валюті. Фонд відшкодовує їх у національній валюті, а це спричиняє певні ризики як для вкладника, так і для ФГВФО. Крім того, під сферу повноважень ФГВФО потрапляють також зобов’язання виплати коштів за зарплатними програмами, які були відкриті працівниками у банках, що були у подальшому ліквідовані, тощо.

Наведене дозволяє висунути декілька пропозицій, спрямованих на вирішення правових протиріч. Так, убачаємо доцільним передбачити в Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» механізм щодо: 1) включення до об’єкту захисту рахунки у банківських металах; 2) дозволу конвертування активів Фонду в іноземну валюту та банківські метали; 3) відшкодовування недоступних вкладів у тій валюті, в якій був оформлений депозит; 4) виключення з числа зобов’язань Фонду виплату коштів за зарплатними проектами, пенсійними рахунками, тощо. Також, доцільним є зменшення напрямів витрат коштів на відмінні від відшкодування вкладів фізичних осіб, таких як утримання тимчасових адміністрацій Фонду,які загалом по року становлять додатково майже 1,8 мільярди гривень, що можна було відправити на виплату депозитів. Система страхування Фонду також не передбачає відшкодування втрат за вкладами і депозитами юридичних осіб, яка активно застосовується в розвинених країнах.

Література

1. Бобиль В. В. Управління банківськими ризиками в умовах фінансової кризи: дис. … доктора економічних наук : 08.00.08 / Бобиль Володимир Володимирович. – Полтава, 2015. – 442 с.

2. Про систему гарантування вкладів фізичних осіб [Електронний ресурс] : Закон України від 23.02.2012 № 4452-VI. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4452-17/print1460276412586201.

3. Про затвердження положення про порядок здійснення банками України вкладних операцій з юридичними і фізичними особами [Електронний ресурс] : Постанова Правління Національного Банку України від 03.12.2003 № 516. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1256-03.