здобувач кафедри екологічного права

Дроваль Ольга Миколаївна

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого», Україна

 

Особливості цивільно-правової відповідальності

 за правопорушення проти земель водного фонду України

 

         Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Крім того, ЗУ «Про охорону навколишнє природнє середовище» зобов’язує громадян раціонально використовувати природні ресурси, здійснювати заходи щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан довкілля. А серед основних екологічних обов’язків громадян визначає обов’язок відшкодувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природнє середовище (ст. 12), що покладається в основу цивільно-правової відповідальності, сутність якої полягає в: покладенні на особу, винну у вчиненні екологічного правопорушення, несприятливих майнових наслідків; обов’язку особи, винної в порушенні земельного (екологічного) законодавства, зазнати співмірні правопорушенню адекватні позбавлення благ особистісного або майнового характеру [1, с. 180]. Так, визначається, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

         Особливістю цивільно-правової відповідальності в сфері земельних відносин є те, що вона настає за наявності факту порушення земельного законодавства (неправомірність дій особи), наслідком яких є майнова шкода (природним ресурсам, землям, правам та інтересам власників землі, землекористувачів) незалежно від притягнення правопорушника до інших видів відповідальності [2, с. 337]. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих (ст. 68 ЗУ «Про охорону н.п.с.»). Потрібно відмітити, що крім збитків, які виражені у грошовій формі, в результаті неправомірних дій особи можливе завдання ще і екологічної шкоди [1, с. 180]. Тобто спричинення певного погіршення якісного стану навколишнього середовища [3, с. 3–45].

         Фактично це є видом майнової відповідальності, що полягає у примусовому застосуванні до порушника прав і законних інтересів власників землі та землекористувачів (існуючого земельного правопорядку) заходів (санкцій) майнового характеру, які впливають на економічну сферу порушника та забезпечують таке майнове положення власника земельної ділянки або землекористувача, яке було б при утриманні винної особи від здійснення ним земельного правопорушення, а також відшкодування реальних збитків та упущеної вигоди [4, с. 6].

Крім того ЗК України відносить відшкодування збитків, заподіяних землевласникам, землекористувачам до способів захисту прав на земельні ділянки (ст. 152 ЗК України). Спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, місцевими радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України. Цивільно-правова відповідальність за загальним правилом настає при наявності вини особи, яка заподіяла шкоду. Але, відповідно до ст. 1187 ЦК України, передбачаються випадки відповідальності без вини, зокрема, відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки [5].

         На нашу думку, особливості цивільно-правової відповідальності за правопорушення проти земель водного фонду, в першу чергу, проявляються в комплексному правовому регулюванні даної категорії земель. Тобто, при застосуванні цього виду відповідальності, будуть застосовуватись норми як земельного, так і водного законодавства. Так, зазначимо, що оскільки загальні принципи цивільно-правової відповідальності у сфері земельних відносин закріплені земельним законодавством, норми цивільного законодавства застосовуються субсидіарно, якщо ці відносини не регулюються спеціальним законодавством [2, с. 337]. Отже, при визначенні порушень законодавства щодо земель водного фонду первинно будуть застосовуватись норми земельного і водного законодавства, а додатково норми ЦК України та інші нормативно-правових актів. Наприклад, відшкодування шкоди буде здійснюватися відповідно до положень ст.ст. 156, 157 ЗК України та Глави 82 ЦК України. Аналогічної позиції дотримується і Х.А.О. Джавадов, який вказує, що шкода, заподіяна в результаті здійснення земельних правопорушень, хоч і відшкодовується за нормами цивільного законодавства, але з урахуванням у необхідних випадках вимог земельного і екологічного законодавства [4]. Крім того, відповідно до Постанови ПВСУ від 10.12.2004 № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» при вирішенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої порушенням законодавства про охорону природи, необхідно керуватися нормами екологічного законодавства, а в питаннях, не врегульованих цим законодавством – відповідними положеннями Цивільного кодексу України.

         За загальною теорією цивільного права юридичною підставою цивільно-правової відповідальності є закон, а фактичною – склад цивільного правопорушення [6]. Також існує позиція, що підставою цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства є сам факт вчинення відповідного правопорушення [4, с. 7]. Взагалі, даний вид відповідальності настає за наявності: а) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; б) шкідливого результату такої поведінки (шкоди); в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; г) вини особи, яка заподіяла шкоду. Перші три умови – протиправність, шкода та причинний зв'язок – є об'єктивними, а четверта – вина – є суб'єктивною підставою цивільно-правової відповідальності [6].

         Для настання цивільно-правової відповідальності в означеній сфері протиправна поведінка особи буде виражатися в порушенні закону чи іншого нормативного акту, або у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання. Наприклад, якщо особа порушує умови договору оренди земель водного фонду. А наслідки правопорушення є визначальними при виборі процесуальних заходів застосування цивільно-правової відповідальності за земельні правопорушення [4].

Що ж стосується шкоди – другої неодмінної умови цивільно-правової відповідальності, то потрібно відмітити, що під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага [4, с. 8]. Залежно від об'єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (наприклад, моральну) шкоду. Грошовий вираз майнової шкоди називають ще збитками [6]. До складу збитків (шкоди), заподіяних внаслідок земельного правопорушення, включаються: витрати, які особа чиє право порушене, зробила або повинна буде зробити для відновлення порушеного права; невикористані витрати власника земельної ділянки, що становить його збитки й підлягають відшкодуванню [4, с. 12–13]. На думку Розовського Б. Г. ці два поняття взаємозалежні, однак володіють і відносною самостійністю. Шкода – більш широке поняття, ніж збитки. Під шкодою законодавець розуміє соціальні, моральні, матеріальні та інші наслідки правопорушення в натурі. Збитки – це матеріальні наслідки правопорушення у вартісній оцінці. В праві шкода поділяється на види – матеріальна, фізична, моральна та інше. Даний поділ не виключає, а навпаки, передбачає існування єдиного поняття шкоди, якому властиві різні якості [7, с. 11–12]. А відповідно до ст. 22 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів відшкодування шкоди. Разом із тим, у ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст.ст. 68, 69), ВК України (ст. 110), ЗК України (ст. 111) мова йде лише про відшкодування майнової шкоди, що є складовою частиною цивільно-правової відповідальності. Майнова відповідальність настає як у разі порушення екологічного, водного, земельного законодавства (зокрема землям водного фонду), так і спричинення шкоди життю та здоров’ю людей, іншим природним ресурсам, майну організацій і громадян.

Таким чином, можна зробити висновок, що правопорушники, притягаючись до цивільно-правової відповідальності за порушення законодавства щодо земель водного фонду повинні компенсувати як реальну шкоду, спричинену землям водного фонду в повному обсязі, а також відшкодувати законним влласникам або користувачам цих земель неодержаний прибуткок  за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням (ст. 69 ЗУ «Про охорону н.п.с.».).

         Також потрібно відмітити, що особливості цивільно-правової відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони та використання земель водного фонду виразно проявляються в орендних відносинах (враховуючи необхідність укладення двох договорів оренди – на відповідний водний об’єкт та певну земельну ділянку). У зв’язку із чим, при наявності факта правопорушення використання таких природних ресурсів при орендних відносинах, то підрахунок завданих збитків буде включати, як збитки завдані водному об’єкту, так і земельній ділянці. Спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку (ст. 35 ЗУ «Про оренду землі»). Разом із тим, орендодавець несе також відповідальність за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були передбачені договором оренди і перешкоджають використанню земельної ділянки за договором. У разі виявлення таких недоліків орендар має право вимагати: зменшення орендної плати або відшкодування витрат на усунення недоліків; відрахування з орендної плати певної суми своїх витрат на усунення таких недоліків з попереднім повідомленням про це орендодавця; дострокового розірвання договору. Орендодавець не несе відповідальності за наслідки, пов'язані з недоліками переданої в оренду земельної ділянки, якщо такі недоліки обумовлені договором оренди (ст. 36 ЗУ «Про оренду землі»).

         Відшкодування шкоди за загальним правилом регулюється нормами цивільного законодавства. Однак, в земельному праві існують спеціальні нормативно-правові акти, які встановлюють порядок розрахунків і відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення земельного законодавства, наприклад, Постанова КМУ «Про порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам» від 19 квітня 1993 року [8]. Згідно з якою, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. У разі, коли збитки заподіяні погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням, до складу комісій включаються також представники природоохоронних і контролюючих органів, які розраховують попередній розмір збитків. Відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво, на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані.

         Так само існує спеціальний підзаконний нормативно-правовий акт, який визначає розрахунок збитків спричинених забрудненням вод, а саме затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів [9]. Яка встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі: 1) забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; 2) забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів; 4) забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Література:

1.                 Екологічне право України : підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / М-во освіти і науки України, Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого ; за ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. – Харків : Право, 2005. – 382 с.

2.                 Земельне право : підручник / М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого» ; за ред. М. В. Шульги. – Харків : Право, 2013. – 520 с.

3.                 Розовский Б. Г. Правовое стимулирование рационального природопользования / Б. Г. Розовский. – Киев : Наук. думка, 1981. – 238 с.

4.                 Джавадов Хікмет Аловсат огли. Цивільно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства (на прикладі України, Азербайджану та Росії) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 / Джавадов Хікмет Аловсат огли ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ; наук. керівник Ю. С. Шемшученко. – Київ, 2008. – 18 с.

 

5.                 Цивільний кодекс України : від 16 січ. 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40–44. – Ст. 356.

6.                 Цивільне право України : підруч. у 2-х кн. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред.: О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – Київ : Юрінком Інтер, 1999. – Кн. 1. – 864 с.

7.                 Розовский Б. Г. Правовое стимулирование рационального природопользования / Б. Г. Розовский. – Киев : Наук. думка, 1981. – 238 с.

8.                 Порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам [Електронний ресурс] : затв. постановою Каб. Міністрів України від 19 квіт. 1993 р. № 284 // Верховна Рада України : офіц. веб-портал. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/284-93-%D0%BF (дата звернення: 01.06.2016). – Назва з екрана.

9.                 Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів : затв. наказом М-ва охорони навколиш. природ. середовища України від 20.07.2009 р. № 389 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 63. – Ст. 2242.