Психология и социология. 5. Психолого-воспитательные проблемы

развития личности в современных условиях.

Канд. психол. наук Панасенко Н.М.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

ПСИХОЛОГІЧНІ РЕСУРСИ ОСОБИСТОСТІ

В ПОДОЛАННІ КРИЗИ

Сучасна особистість постійно перебуває у непередбачуваних та важко контрольованих життєвих обставинах, які істотно впливають на її особистісний розвиток. Такі ситуації позначають термінами «кризова», «проблемна», «негативна», «важка життєва», «екстремальна», «напружена», «травмуюча» тощо. Вони містять загрозу життєдіяльності людини, можуть призвести до непоправної фізичної та психічної шкоди, а отже, потребують високого рівня розвитку психологічних ресурсів особистості, що забезпечують її здатність до успішного подолання складних життєвих обставин.

Акумулюючи вдалий конструктивний досвід виходу з кризи, особистість навчається жити, перемагаючи себе і перемагаючи обставини.

Якщо ми візьмемо за приклад вікову кризу, то вона знаменує собою завершення одного етапу розвитку особистості і початок іншого нового етапу. Але не завжди особистість здатна швидко адаптуватися до абсолютно нової життєвої ситуації, яка вимагає від неї розвитку нових властивостей і рис.

Саме проживання, усвідомлення і вирішення цієї складної життєвої ситуації робить особистість більш зрілою, психологічно адекватною і інтегрованою. В результаті проживання і подолання кризи особистість починає усвідомлювати все більше нових потреб. Якщо ж нові потреби пригнічуються зовнішніми соціальними вимогами, то тоді криза буде загострюватися і затягуватися. Психологічні симптоми кризи характеризуються різними змінами в психологічному благополуччі особистості (відчуттям невпевненості в завтрашньому дні і залежності від зовнішніх обставин, високим рівнем стресу, низькою самоефективністю).

Вихід з кризи може бути конструктивним або деструктивним. І це у першу чергу пов’язано з наявними у особистості психологічними ресурсами

У самому широкому розумінні особистісні ресурси В. Марков тлумачить як все те, що належить особистості – риси характеру, здібності, цінності та ін. властивості, які є цілісною системою, що постійно оновлюється та розвивається [3]. А. Деркач до внутрішніх ресурсів особистості відніс психічні стани, здібності, особистісні якості, що можуть забезпечувати оптимізацію діяльності, підвищувати її ефективність. Цим феноменам дослідник надав значення психотехнологій саморегуляції та самокерування діяльністю людини [1]. В. Бодров визначив внутрішні ресурси людини як «функціональний потенціал, що забезпечує високий рівень реалізації її активності, виконання трудових завдань, досягнення завданих показників протягом певного часу». А до особистісних ресурсів було віднесено «особистісні якості та установки, які впливають на регуляцію поведінки» [2, с. 116-117]. Також виділяються і такі ресурси подолання кризи, як толерантність до невизначеності (tolerance for ambiguity), життєстійкість (hardiness), конструктивна копінг поведінка (coping behavior), самоповага, професійні уміння, самоконтроль, життєві цінності. Водночас ресурс визначають і як стан, і як засіб досягнення мети, і як внутрішні сили, які необхідні людині для конструктивного долання життєвих криз, тому атрибутами ресурсності вбачають ініціативність, відповідальність, прагнення сенсу (В. Розенберг, 2012) [4].

Ресурси особистості – це всі ті життєві опори, які є в розпорядженні людини і дозволяють їй забезпечувати свої основні потреби: 1) виживання, 2) фізичний комфорт, 3) безпеку, 4) залученість у соціум, 5) повагу з боку соціуму, 6) самореалізацію в соціумі.

Ресурси поділяються на соціальні та особисті, інакше кажучи – зовнішні і внутрішні.

Зовнішні ресурси – це матеріальні цінності, соціальні статуси (ролі) і соціальні зв’язки, які забезпечують підтримку соціуму, допомагають людині зовні. Внутрішні ресурси – це психологічний особистісний потенціал, характер і навички людини, які допомагають їй зсередини. Однак поділ на зовнішні і внутрішні ресурси досить умовний. Ті й інші ресурси тісно пов’язані, і при втраті зовнішніх ресурсів поступово відбувається втрата ресурсів внутрішніх. Надійні зовнішні ресурси забезпечують збереження ресурсів внутрішніх, але тільки в тому випадку, якщо ці внутрішні ресурси вже є.

Отже, виходячи з вищенаведеного, психологічні ресурси особистості в подоланні кризи можна вважати багатовимірним феноменом, що визначається певними особистісними якостями людини, які сприяють досягненню значущих життєвих цілей у важких кризових ситуаціях, актуалізуючись за необхідності задля вирішення тих чи інших завдань.

Література

1. Акмеологическая оценка профессиональной компетентности гос. служащих / Под общ. ред.А. А. Деркача. – М. : Изд-во РАГС, 2006. – 108 с.

2. Бодров В. А. Проблема преодоления стресса. Часть 2. Процессы и ресурсы преодоления стресса / В. А. Бодров // Психологический журнал. – 2006. Т. 27. – № 2. – С. 113–123.

3. Марков В. Н. Личностно-профессиональный потенциал кадров управления : психолого-акмеологическая оценка и оптимизация: дис. ... д-ра психол. наук : спец. 19.00.13 / В. Н. Марков. – М., 2004 – 453 c.

4. Штепа О. С. Особливості зв’язку психологічної та персональної ресурсності особистості / О. Штепа // Проблеми сучасної психології: Зб. наук. праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН. – Вип. 21. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2013. – С. 782-791.