Экология/4.Промышленная экология и медицина труда

Вакула Ю.В.

Національний університет харчових технологій

Розвиток технології вермикультивування в Україні

Однією із найбільш важливих проблем сучасної науки і практики є утилізація і переробка органічних відходів тваринницьких комплексів, птахофабрик і інших підприємств, які накопичуються  як побічні продукти техногенезу, є чужими біосфері. Це призводить до забруднення повітря, води, землі, с/г продукції, в кінцевому результаті, негативно впливає на здоров’я людини.

Сьогодні в світі існує багато технологій переробки органічних відходів, більшість з яких не є безвідходними. Вагомою альтернативою існуючим технологіям утилізації і переробки органічних відходів, згідно даних світової і вітчизняної науки, є їх біоконверсія з допомогою вермикультури.

Вермикультивування - режим роботи, спрямований на вирощування дощових черв'яків   промислової   популяції та вермикомпостування - режим роботи спрямований на виробництво біогумусу.

Використання технології вермикультивування є найдоцільнішим способом біологізації землеробства, а його продукт – біогумус – сприяє оздоровленню ґрунтів та підвищенню їх родючості, що забезпечує одержання високих і стабільних врожаїв, екологічно безпечної продукції. Вермікультивування є дуже ефективним винаходом у процесі очистки каналізаційного мулу. Як відомо, основними факторами, які стримують застосування осаду стічних вод, є наявність в них яєць гельмінтів, високий вміст солей важких металів та інших токсичних речовин. Значна тривалість процесу природного знезараження призводить до значного накопичення осаду стічних вод на станціях очисних споруд, що призводить до забруднення навколишнього середовища. Вермикомпостування осаду стічних вод може зменшити вміст важких металів і патогенної мікрофлори до гранично допустимої концентрації. Експериментальні дослідження показали, що в процесі біоконверсії зменшуються популяції трьох основних форм патогенних мікроорганізмів: кишкової палички, сальмонели, тифозної палички, а також яєць гельмінтів [1].

Вермигосподарство складається із чотирьох виробничих ділянок, де здійснюються збалансовані за об'ємом і послідовно взаємозв'язані технологічні цикли переробки сировини і виробництва продукції .

На першій ділянці (ферментації) ведеться прийом сировини, приготування компосту, ферментація і знезараження компосту від патогенної мікрофлори, яєць гельмінтів і насіння бур'янів .

На другій ділянці компост під дією дощових черв'яків і супутньої мікрофлори переробляється в неповністю гуміфіковану сировину. Основний технологічний процес відбувається в ложах, послідовна робота в яких забезпечує ритмічність і рівномірність виробництва.

Отриманий на другій ділянці сирець направляється на третю виробничу ділянку (гуміфікації), де відбувається його очистка від баластових з'єднань, повна гуміфікація органічної складової частини біогумусу, гранулювання і доведення вологості до заданих параметрів .

Отриманий біогумус направляється на четверту виробничу ділянку (готової продукції), де визначається його якість. Тут біогумус сортують, фасують, складають, звідси він відправляється до споживача.

При проектуванні господарства треба виходити із його профілю, тобто, чи це господарство буде вирощувати тільки маточне поголів'я черв'яків, чи організує промислове виробництво біогумусу і біомаси. Розраховується кількість лож, підбирається площа, на якій вони будуть розміщені [2].

На території України набирають розповсюдження ферми, які займаються розведенням дощових черв’яків для виготовлення біогумусу. Більшість господарств займаються виведенням різноманітних видів рослин, гібриди кукурудзи та інші. Тоді як господарств вермикультивування досить мало, одна з таких ферм знаходиться в Полтавській області.

Застосування технології вермикультивування дає змогу створити замкнуті безвідходні технології аграрного виробництва з метою одержання екологічно чистої сільгосппродукції.

Крім того, фахівці в галузі охорони довкілля та економісти вказують, що вирощування каліфорнійських червоних черв'яків – не тільки «екологічно корисна», а й високоприбуткова справа.

На Прикарпатті черв'яки для промислових потреб та одержання біогумусу з'явились у 1989 році, коли з Польщі було завезено 7 млн каліфорнійських черв'яків у село Локитка Тлумацького району Івано-Франківської області. Друга партія – 10 млн шт. надійшла з Угорщини від фірми «БіотряД» у господарство ім. Дзержинського Снятинського району Івано-Франківщини.

Проведені фахівцями асоціації наукові дослідження і виробнича практика свідчать, що за рахунок трансформації органічних відходів у біогумус можна значно підвищити врожайність сільгоспкультур. Біогумус з успіхом використовують для реанімації ґрунтів, очищення від радіонуклідів, важких металів, залишків пестицидів. Найбільш раціональним способом отримання кормового білкового продукту є подрібнення черв'яка і ретельне змішування отриманої маси з наповнювачем (розсипний комбікорм та інші).

Інтерес до вермикультури поставив питання підготовки фахівців цієї галузі – вермитехнологів і створення нових робочих місць на селі [3].

Література

1. Бацила А.А. и др. Органические удобрения, К.: Урожай, 1988. – 184 с.

2. Городний Н.М., Мельник И.А., Повхан М.Ф. Биоконверсия органических отходов в биодинамическом хозяйстве. – К.: Урожай, 1990.– 256с.

3.Сиденко В.П., Войтенко А.М. Современная биотехнология переработки органических отходов как перспективный путь решения санитарно-экологических проблем // Тез. докл. 2 Международной конференции «Сотрудничество для решения проблемы отходов». – Харьков, 2005. – С.269.