Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Аспірант Лісковець С.В.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ТА ЗАСОБИ УДОСКОНАЛЕННЯ КОНТРОЛІНГУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Діяльність вітчизняних аграрних підприємств орієнтована на ринкову економіку, тому перед ними виникає необхідність працювати, враховуючи закони та вимоги ринку. Сьогодні відбуваються зміни в системі виробництва та управління, що також має вплив на форми та методи контролю. Контролінг є принципово новим напрямом в управлінні підприємствами, який дозволяє здійснювати ефективний менеджмент. Для вивчення даних змін на діяльність підприємства необхідно дослідити їх сучасний стан та практику застосування.

Одним з факторів, у результаті якого вітчизняні підприємства стають збитковими, є низький рівень управління. Внаслідок необхідності швидкого та ефективного реагування на зміни, які відбуваються в законодавстві та економічному середовищі, важливо постійно удосконалювати менеджмент. Так, контролінг допомагає передбачити несприятливі ситуації та уникати їх. Передумовами розвитку контролінгу в сучасних умовах є: нестабільність як зовнішніх ( глобальні ризики, загострення конкуренції на внутрішніх і світових ринках), так і внутрішніх (обсяги виробництва, пошук надійних партнерів) чинників; потреба пошуку новітніх та вдосконалення вже існуючих систем управління, що забезпечують гнучкість та надійність функціонування підприємства; істотні зміни в організації та методології системи інформаційного забезпечення; відсутність коментарів різних варіантів управлінських рішень [3].

Контролінг – це система управління, орієнтована на майбутній розвиток підприємства. Його завданням є направленість управлінського процесу на максимізацію прибутку і вартості капіталу при мінімізації ризику та збереженні ліквідності й платоспроможності підприємства. Контролінг ґрунтується на системності управлінських рішень й автоматизованому порядку управління. За відсутності хоч би однієї складової система управління не є контролінгом.

Для визначення місця і ролі контролінгу в системі управління аграрним підприємством варто зазначити, що він є складовою виробничо-організаційної та фінансово-економічної структури та здійснює координацію елементів управлінської системи, значення якої полягає у визначенні основної мети діяльності підприємства (організації), формулюванні основних завдань, в основному, на багаторічну перспективу (перспективний план), складання кошторисів (бюджетування) і координація підрозділів, служб та організацій підприємства для вирішення основних планів (завдань).

Основними проблемами при впровадженні системи контролінгу в аграрних підприємствах є: неправильне розуміння суті та завдань контролінгу; помилки при виборі цілей; надлишкова або недостатня кількість інформації; надмірність контрольованих показників; впровадження контролінгу без попереднього аналізу достовірності інформаційної бази підприємства і організаційно-технологічних процесів; вбудовування контролінгу в структуру фінансової або планово- економічної служби підприємства; фокусування уваги на витратах і суворий контроль бюджетів; спроби впроваджувати контролінг “знизу догори” [2]. Усунення даних помилок та проблем забезпечить ефективне функціонування системи контролінгу на підприємствах.

Для вдосконалення фінансового контролінгу на підприємстві необхідно розробити: поточні і стратегічні завдання по підприємству в цілому і по окремих структурних підрозділах і службах; схему організаційної структури, центрів витрат і відповідальності; формування аналітичного і регулятивного блоку в системі контролінгу; методику аналізу підприємницької діяльності; оціночні показники діяльності підприємства і структурних підрозділів; інформаційні потоки, забезпечуючи своєчасну інформацію по результатах діяльності підрозділів підприємства; терміни проведення аналізу фактичного стану по центрах витрат і відповідальності, підприємству в цілому; терміни подачі результатів аналізу і підготовлених проектів управлінських рішень керівнику підприємства; систему контролю за виконанням управлінських рішень; способи повідомлення керівника про виявлені недоліки та ін. [1].

Невід’ємною складовою контролінгу є постійне його здійснення, що включає в себе діагностику, яка спрямована на своєчасне інформування про переростання нормальних господарських ситуацій у проблемні, а також своєчасне спрямування менеджерів на усунення проблемних ситуацій. На основі комплексного аналізу здійснюють стратегічне та оперативне планування. Для виконання службою контролінгу своїх функцій використовується багато методів. Поряд із окремими загальнометодологічними та загальноекономічними методами (спостереження, порівняння, групування, аналіз, синтез тощо), використовуються і специфічні, зокрема аналіз точки беззбитковості, бенчмаркінг, функціонально-вартісний аналіз, портфельний аналіз, АВС-аналіз, аналіз сильних та слабких місць на підприємстві.

Варто відмітити, що контролінг орієнтований, насамперед, на майбутнє. Минуле цікавить тільки тією мірою, як воно впливає на майбутнє, сприяє кращій реалізації завдань майбутнього. Здійснення даного виду планування потребує визначення особи, якій буде надаватись інформація про його результати. Слід зазначити, що служба не виконує функції управління підприємством, а лише створює передумови для здійснення ефективного менеджменту. Даний підхід дозволить забезпечити ефективну взаємодію служби контролінгу з керівництвом. Проте такий спосіб управління буде ефективним за умови здійснення даних функцій висококваліфікованими спеціалістами.

На даному етапі в Україні таких спеціалістів недостатньо. Також варто розробити посадові обов’язки та схему взаємодії служби контролінгу з підрозділами підприємства та перелік інформації, яку вони можуть отримати від працівників. Необхідно забезпечити нерозголошення інформації працівниками даного відділу. Важливою умовою ефективного здійснення контролінгу є визначення строків, у які працівники повинні подати звіт про результати вивчення тих чи інших явищ або процесів керівництву.

Отже, контролінг є дуже важливим напрямом оптимізації прибутку підприємства, що може бути реалізований за умови ретельного вивчення проблем та передумов його організації, а також визначення шляхів адаптації до вітчизняної теорії і практики. Таким чином, контролінг є важливим засобом успішного функціонування підприємств, оскільки забезпечує керівництво і акціонерів необхідною інформацією для прийняття ефективних управлінських рішень, надає інформацію для управління ресурсами, сприяє оптимізації основної діяльності підприємства.

Література:

1. Адаменко М. Перспективи використання системи контролінгу на підприємствах України // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal

2. Зоріна О. Організація контролінгу в Україні: питання теорії та практики // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/VNULP

3. Гудзинський О.Д. Контролінг в системі менеджменту : [монографія] / О.Д. Гудзинський, М.М. Аксентюк, О.М. Деменіна; за заг. ред. : О.Д. Гудзинський ; Ін-т підготов. кадрів держ. служби зайнятості України. – К. : ІПК ДСЗУ, 2009. – 225 с.