Экономические науки/10.Экономика предприятия

Студент Гурмак Н. В.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Економічна криза 2013-2015 років в Україні: причини та шляхи подолання

Україна – єдина серед європейських країн, яка застрягла у міжкризовому просторі. Після глобальної кризи 2008-2009 років більшість країн відновили позитивну економічну динаміку, Україна ж сьогодні знову потерпає від кризових проявів. Нинішня вкрай слабка економічна динаміка України в умовах триваючої військової агресії, поглиблення негативних тенденцій в економіці, низького рівня довіри до системи державного управління, високої корупції, слабкої фінансової дисципліни, низької інвестиційної привабливості та надмірного боргового навантаження вказує на утримання “переддефолтних” ризиків для України і втрату країною достойного місця у світовій економіці.

Економічна криза – це значне порушення рівноваги в господарській системі, що в кінцевому підсумку призводить до дисбалансу функціонування економічної системи в цілому. Існує багато видів економічних криз, і з часом будуть з’являтися нові види криз, але разом з цим – і нові методи їх подолання. Вивчення шляхів виходу з фінансової та економічної кризи в державі є актуальним питанням на нинішній день, і буде актуальним доти, доки існують фінансово-економічні кризи [1, с. 3-4].

Причини кризових явищ в економічній системі є достатньо різними. Серед них виділяють: 1) об’єктивні, пов’язані із циклічними потребами модернізації й реструктуризації; 2) суб’єктивні, що відображають помилки й недоліки в процесі управління; 3) природні, що передбачають виникнення несприятливих кліматичних явищ, землетрусів і т.д.

Причини кризи також можуть бути зовнішніми й внутрішніми: перші пов’язані з тенденціями й стратегією розвитку світової економіки, конкуренцією, політичною ситуацією в сусідніх країнах; другі – з ризикованою стратегією щодо запозичень, внутрішніми конфліктами, недоліками у фінансовій політиці, неправильною фіскальною політикою держави, недосконалістю управління, недостатньою активністю у реалізації інноваційної й інвестиційної політики, відсутністю індикативного планування макроекономічних показників, незбалансованістю емісійної політики, значною ресурсоємністю виробництва і т.д. Особливої уваги заслуговують в даному випадку внутрішні причини кризових явищ в економіці, що спричинені недоліками при реалізації органами державної влади своїх повноважень. Тобто саме внутрішнім причинам виникнення кризових явищ можна протидіяти найбільш ефективно, адже запровадження та застосування антикризового управління дозволить вберегти національну економіку навіть від несприятливих факторів, що виникають на глобальному рівні.

Також причини виникнення та розвитку економічних криз можна поділити за сферою суспільних відносин, де вони виникають, на наступні групи: 1) власне економічні – загальний спад виробництва, інфляція, нестабільність фінансової системи, ріст цін на ресурси, зміна кон’юнктури ринку, поширення неплатоспроможності й банкрутства, значна монополізація; 2) соціальні – безробіття, скорочення зарплат працівникам бюджетної сфери, збільшення диференціації доходів населення, кадрова криза, скорочення мінімального рівня заробітної плати, криза політики соціального й медичного страхування, інтелектуальна криза, ріст соціальних конфліктів; 3) політичні – політична нестабільність суспільства, несприятлива зовнішньоекономічна політика держави, розриви економічних зв’язків, втрата ринків збуту, зміна умов експорту й імпорту, недосконалість законодавства в області господарського права, антимонопольної політики, підприємницької діяльності й інших проявів регулюючої функції держави; 4) демографічні – чисельність і склад населення, рівень добробуту, що визначають розмір і структуру потреб, а також платоспроможний попит; 5) посилення міжнародної конкуренції у зв’язку з розвитком науково-технічного прогресу [2, с. 10].

Нинішнє економічне падіння в Україні є не стільки наслідком короткострокового політико-економічного шоку та російської агресії, скільки результатом слабкої економічної політики влади попередніми роками. Більше того, в Україні кризові процеси 2013-2015 років можуть інтерпретуватись як поновлення і подовження кризових процесів 2008-2009 років. Тому неналежна увага до чинників розгортання та поглиблення кризових впливів формує високі ризики поновлення кризових шоків. Загалом фінансова криза в Україні характеризується неоптимальним рівнем податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів, незбалансованістю бюджетних доходів і видатків, зростанням державного боргу, нераціональною структурою бюджетних витрат.

Проаналізувавши дослідження українських науковців та вчених-економістів [1; 3], вважаємо, що основними шляхами виходу України з економічної та фінансової кризи є дотримання таких вимог: забезпечення низького рівня інфляції разом із забезпеченням гнучкого валютного курсу; зниження рівня дефіциту й темпів зростання державного боргу; оптимізація управління державними фінансами; запровадження режиму економії щодо витрачання бюджетних коштів на управління чи різні видів дотацій; визначення доцільності фінансування деяких соціальних витрат; забезпечення фінансової підтримки малого бізнесу й посилення відповідальності суб’єктів господарювання за дотримання вимог податкового законодавства; оптимізація рівня податкових вилучень до бюджету; посилення інвестиційного сприяння; стимулювання ведення інноваційної діяльності.

Література:

1. Шмігельська З. К. Криза в Україні: характеристика, наслідки, пропозиції / Шмігельська З. К. // Вісник УБСНБУ. – 2011. – № 3(12). – с. 3-5.

2. Татарников Е.А. Антикризисное управление: Учеб. пособие. – М.: Издательство РИОР, 2005. – 95 с.

3. Олешко А. А. Генезис антикризового регулювання економіки країни / А. А. Олешко// Ефективна економіка. – 2012. – № 7 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1253