Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н., доц. Новицька С.С., студ. Савенко С.В.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова, Україна

Організація професійного розвитку персоналу на підприємстві

Перехід до інноваційної моделі економіки обумовлює активізацію інноваційної діяльності підприємств, яка спрямована на випуск якісної високотехнологічної продукції, конкурентоздатної як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. В оцінці інноваційної діяльності важливими стають такі складові, як: річне оновлення підприємницьких структур, творча активність, винахідництво, патентна діяльність. Через це необхідною умовою розвитку інноваційної діяльності є розвиток людських ресурсів, формування нового трудового менталітету в умовах розробки і впровадження інновацій, освоєння професійних знань, нового відношення до економічної діяльності.

Сучасні тенденції у виробництві, пов’язані з науково-технічним прогресом і посиленням конкуренції, призводять до підвищення вимог до професіоналізму працівників, їх інтелектуального рівня, і як наслідок, якості їх праці. В процесі удосконалення кадрових технологій, яке диктується вимогами інноваційної економіки, кожне підприємство повинно бути спрямовано в своїй діяльності на довгостроковий і стабільний розвиток, тому персонал визнається його головним стратегічним ресурсом, який повинен творчо виявляти себе в роботі. На жаль, в Україні стійкою залишається тенденція, згідно якої швидкими темпами зменшується кількість наукових кадрів і дослідників, про що свідчить скорочення майже вдвічі за останні десять років чисельності наукових кадрів, їх фінансування, зниження основних показників діяльності — публікацій, патентів, дослідницьких тем і проектів, еміграція учених високої кваліфікації і молодих учених, старіння наукового персоналу.

З метою збереження і накопичення інноваційного потенціалу політика розвитку персоналу повинна бути підпорядкована державній стратегії активізації інноваційного потенціалу людських ресурсів. Серед проблем, які вимагають теоретико-методологічного опрацювання в контексті ринкової економіки, особливо актуальною є проблема підвищення інноваційної активності персоналу як вирішального чинника високої якості праці.

Український ринок диктує власні умови для забезпечення конкурентоздатності підприємств. Ринок ставить підприємства в принципово нові відносини із працівниками. Установлюються нові економічні й правові регулятори. У зв'язку із цим міняються відносини між керівниками організацій, між керівниками й підлеглими, між працівниками усередині організації. Міняється і відношення до персоналу організацій, тому що соціальна спрямованість економічних реформ повертає їх до людини, персоналу.

Проста і ємка формула «продуктивність – від людини», точно виражає головну умову роботи процвітаючих підприємств.

На думку експертів ООН, соціально-економічний розвиток країн буде залежати не від матеріальних і навіть не від фінансових ресурсів, а від кваліфікації робочої сили, тобто насамперед від якості людських ресурсів. Людські ресурси являють собою сукупність різних якостей людей, що визначають їхню здатність провадити матеріальні й духовні блага, і є узагальнюючим показником людського фактору.

Особливе значення людський фактор здобуває в сучасних умовах, коли світ переходить від переважно індустріального розвитку до інформаційного, де головну роль будуть грати знання, і, отже, освітньо-кваліфікаційний рівень людських ресурсів.

В умовах зростаючої конкуренції основною цінністю є персонал і як би ретельно не була відпрацьована стратегія розвитку підприємства, реалізують її конкретні люди. Завдання будь-якого керівника – це створення такої системи управління персоналом на підприємстві, при якій ефективність використання трудових ресурсів буде максимальною.

У даний час розвиток персоналу підприємства проводять самостійно, незалежно від інших організацій, що має як позитивні, так і негативні моменти. В ринкових умовах функції підприємств у сфері розвитку персоналу значно розширились. Система підготовки, підвищення кваліфікації й перепідготовки працівників на підприємстві в ринкових умовах, з одного боку, повинна швидко реагувати на зміни потреб виробництва в робочій силі, а з іншого — надати можливість працівникам відповідно до їх інтересів підвищувати свій професійний рівень і навчатись.

Отже, система розвитку персоналу на підприємстві має бути гнучкою, здатною змінювати зміст, методи та організаційні форми згідно з потребами виробництва і ситуацією, яка складається на ринку праці. У зв'язку з цим управління персоналом повинно сконцентрувати свої зусилля на вирішення таких проблем:

- розробка стратегії з питань формування кваліфікованого персоналу;

- визначення потреб у навчанні працівників в розрізі спеціальностей та професії;

- вибір форм і методів професійного розвитку персоналу;

- вибір програмно-методичного та матеріально-технічного забезпечення процесу;

- навчання як важливої умови його якості;

- фінансове забезпечення всіх видів навчання в потрібній кількості.