Поліщук В. М., Бондарчук І. П., Стецюк В. О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Характерні стримуючі особливості прийняття адміністративно-управлінських рішень на місцевому рівні

Система місцевого самоврядування на сьогодні не задовольняє потреб суспільства, їх функціонування у більшості територіальних громад не забезпечує створення та підтримку сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку людини. Принципово важливо, щоб повноваження органів влади та органів місцевого самоврядування не дублювалися [1].

Ефективна діяльність органів місцевого самоврядування України буде можливою лише за чіткого законодавчого розподілу повноважень та відповідальності. Нині вже назріла необхідність внесення змін до чинних Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації», прийняття нових законів, зокрема, про комунальну власність, про адміністративно-територіальний устрій тощо.

З метою досягнення високої якості надання соціальних благ та послуг населенню необхідно забезпечити стабільне фінансування місцевих соціальних програм і враховувати реальну ситуацію під час розрахунку обсягів соціальних трансфертів [2].

Визначення перспективних напрямів удосконалення системи прийняття управлінських рішень в контексті демократичного врядування обумовлюється багатьма факторами соціально-економічного розвитку регіону: посиленням ролі рішень в управлінському процесі переходом від адміністративно-командних до ринкових методів господарювання, ускладненням економічних, виробничих, фінансових, політичних, соціальних, екологічних проблем розширенням обсягів вхідної інформації та її ретельною обробкою [1].

Специфіку перетворення регіонального управління на сучасному етапі визначає показова тенденція до використання дедалі більшої кількості різновидів організаційних нововведень на рівні основної ланки управління регіоном (сьогодні це місцеві державні адміністрації), запровадження нових структурних підрозділів, допоміжних структур, широкої розмаїтості сфер і способів їхнього впливу.

Серед основних проблем у прийнятті управлінських рішень на регіональному рівні можна виділити такі:

– велика кількість прийнятих рішень («перенасичення») часто спричинює невиконання значної їхньої кількості;

– прийняті рішення не враховують попередні, дублюють одне одного;

– відбувається трансформація мети рішення в процесі його руху ієрархічними рівнями;

– технологічні недоліки процесу підготовки й прийняття рішень (передусім, типових, тих, які повторюються);

– відсутність процедури узгодження рішень з їхніми виконавцями;

– тривалий термін процесу підготовки й прийняття рішень, їхні «запізнювання»;

– нереальні «мобілізуючі» терміни, установлені для виконання рішень;

– низька питома вага інноваційних, стратегічних підходів;

Сучасний розвиток світової економіки свідчить, що головною рушійною силою будь-якої національної господарської системи є регіони. Саме на рівні регіонів вирішуються питання відтворення продуктивних сил, реалізуються проекти соціально-економічного розвитку, задовольняються ключові соціальні потреби населення. Саме показники розвитку регіональної економіки є критерієм визначення рівня економічного розвитку держави в цілому.

Останнім часом на законодавчому рівні було прийнято декілька концепцій реформування місцевого самоврядування. Серед таких документів необхідно відзначити «Концепцію реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні», яку розроблено з урахуванням вимог Європейської хартії місцевого самоврядування, положень Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

У Концепції зазначається, що метою реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади є підвищення спроможності органів місцевого самоврядування створювати умови розвитку територіальних громад та їх об’єднань, а також забезпечення місцевими органами виконавчої влади, територіальними органів центральних органів виконавчої влади територіальної доступності для мешканців цих громад адміністративних, соціальних та інших послуг [3].

Регіональний розвиток як об’єкт державного управління є складною системою взаємопов’язаних елементів зі своєю специфічною структурою, культурою та рівнем розвитку, яка суттєво впливає на соціально-економічну ситуацію в державі й безпосередньо залежить від неї щодо впровадження дієвих механізмів власної динаміки зростання, вирішує ряд внутрішніх проблем стосовно ефективного використання всіх наявних ресурсів на засадах самозабезпечення та самодостатності [2].

Вирішення зазначених проблем розвитку та зміцнення системи місцевого самоврядування в Україні допоможе вирішити одну з найважливіших проблем сучасної системи місцевого управління в цілому – служіння народові України, забезпечення його потреб у послугах, ефективного їх надання, забезпечення соціально-економічного розвитку країни та її регіонів.

Література:

1. Мамонова В.В. Методологія управління територіальним розвитком: [Монографія] / В.В. Мамонова. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2010. – 196 с.

2. Масловська Л.Ц. Синергетичний підхід у становленні регіонального менеджменту / Л.Ц. Масловська. // Регіональна економіка. – 2012. – № 4. – С. 19 – 26.

3. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку: [Монографія] / За ред. З.С.Варналія.- К.: Знання України, 2010. – 498 с.