Економічні науки / 13. Регіональна економіка

К.е.н. Трофименко Г.С., Гуренко Ю.О.

Національна металургійна академія України

Тенденції розвитку та регулювання економіки України

Економіка України цілестпрямовано розвивається у ринковому напрямі. Саме цей крок вимагає змін у суспільстві, методах господарювання, а також обумовлює потребу в більш ефективному управлінні економічних процесів.

Одним з важливіших головних кроків регулюючих економічних взаємин є товаровиробників з державою.

За нинішніх геополітичних та економічних умов двигуном економічного зростання може стати аграрний сектор України з огляду на перспективи розширення географічного простору експортного збуту продукції. Завдяки відкриттю європейського ринку для українських товарів та скасуванню ввізних мит можна очікувати зростання обсягів експорту сільськогосподарської продукції до ЄС. Не менше третини сільськогосподарських товаровиробників виробляють продукцію, сертифіковану в Європі,

Слід зазначити, що для успішного і достатньо швидкого формування ринкової системи господарства, а також для зменшення соціальної напруженості у суспільстві необхідні значні обсяги фінансових ресурсів.

Зважаючи на сьогоднішні українські умови відповідна політика має бути спрямована на досягнення загальних цілей та відповідати таким принципам:

- свобода підприємництва у зовнішньоекономічній сфері за активної регулятивної ролі держави;

- безумовне дотримання законів усіма суб’єктами зовнішньоекономічної підприємницької діяльності та їх рівність перед законом, а також недискримінація;

- захист інтересів національного товаровиробника як на території України, так і за її межами;

- еквівалентність міжнародного товарообміну, неприпустимість недобросовісної конкуренції та демпінгу при вивезенні та ввезенні товарів та послуг;

- підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.

Головною проблемою на сьогодні день залишається перехід до економічних форм виробників держави та подолання економічного та необґрунтованого втручання державної діяльності в підприємства.

Україна, найбільша країна Європи, одна з перших стала на шлях глибокого реформування національної економіки в пострадянському просторі. Однак очікувана стабілізація господарського життя на шляхах лібералізації соціально-економічних відносин і впровадження ринкових принципів здійснюється повільно. Більше того, утвердилася загальна тенденція не тільки скорочення обсягів виробництва промисловості, а й спаду виробництва в сільському господарстві.

В Україні реалізується урядова програма підтримки підприємництва, яка зумовила створення спеціальних фондів фінансування, що функціонують у всіх областях і містах. Засоби вишукуються в основному з місцевих бюджетів, а також залучаються дотації міжнародних фінансових організацій.

Ефективність розвитку малого та середнього підприємництва в Україні могла бути вищою, якби зняти ряд перешкод, які чинить недосконалістю законодавчої бази. А це – надмірна зарегульованість, невпорядкованість відносин власності, відсутність системи фінансування і кредитування, невизначеність податкового законодавства, ускладнений організаційний механізм обліку та звітності.

Грунтовно українській економіці змогли б допомогти капіталовкладення транснаціональних компаній. Однак особливого інтересу міжнародні гіганти до української економіки не виявляють: за вісім останніх років Україна отримала від них всього лише 2,9 млрд. дол. Більшість же ТНК поки що утримуються від великих капіталовкладень в економіку України.

З метою залучити іноземні інвестиції в економіку уряд України вдається до різних заходів, включаючи і створення в країні вільних економічних зон. Останні, повинні сприяти відкритості української економіки в світовий ринок, сприяти розвитку національних регіонів, збільшувати робочі місця і випускати конкурентоспроможну продукцію на світовий ринок.

На Україні є декілька економічних районів, таких як: Придніпровський, Центрально-Західний та Південний. У самому Придніпровському районі зосереджені підприємства, які працюють у галузі гірничодобувної, металургійної, хімічної і важкої промисловості. У Центрально-Західному зосередженні підприємства обробної, легкоі та харчовї промисловість. На Півдні є важливими суднобудування, портове господарство та індустрія, яка зв язана з відпочинку. Райони Криму та Карпат найбільш привабливі для громадян у свері туризму.

У цей момент основною метою вітчизняної науки є – розробка різноманітних моделей, та шляхів поступового розвитку національної економіки. Основною причиною такого рішення є те що, перспективи України в глобальному економічному просторі є не достатньо вивчені та потребують додаткових досліджень. Україна зараз має досить високу частку експорту у сфері виробництва внутрішньо-валового продукту, а на зовнішніх ринках, головнім є продаж сировини та напівфабрикати, на відміну від високорозвинених країн світу, котрі шляхом виробництва та експорту наукомісткої та високої затребуваності продукції забезпечують 85-90% приросту зовнішньоекономічної політики.

Вироблені товари виробничо-технічного призначення, які експортуються Україною до світових ринків, характеризуються дуже низьким ступенем переробки та незначною доданою вартістю. Україна, яка здійснюючи їх експорт, спустошує свої запаси природних ресурсів та взамін отримує за це незначні кошти, які дають можливість частково вирішувати проблеми з надходженням валюти, щоб покупки енергоносіїв та підтримувати технічний рівень експортоорієнтованих галузей, але не можуть зробити істотного впливу на економічний потенціал самої України, як держави та вплинуть на добробут її громадян. У світі така модель економічного розвитку, яка є у теперішній час на Україні, за ознаками відтворювальних процесів може характеризуватися як експортно-сировинна.

Прямим шляхом розвитку та побудови нової економіки України в XXI ст. має стати створення економіки значно відкритого типу, тобто такої прозорої економічної системи, яка останнім часом заволоділа та придбалана найбільше число прихильників у в сьому світі. Це, по-перше, дозволить Україні, як країні з великими можливостями світові, що відкрилася світові, стати зрозумілою країнам-партнерам і розмовлят з ними на рівних, однією мовою бізнесу, а по-другез, відкриє для ТНК (територіально-національних комплексів) дорогу в Україні.

З цілью входження до світового економічног простору Україна зобов'язана впровадити та поліпшити в практиці принципи вільної торгівлі та у зв язку з чим сповідувати відкритість економіки, неухильно, послідовно, невідступно і досконально проводити приватизацію і створити ефективну, скорочену до мінімуму державну адміністрацію.

Для України вихід до міжнародної економінчої арени є достатньо складни та довготривалим. Але не зважаючи не це, Україна має достатньо потужний ресурсний потенціал, грамотне використання якого, може сприяти налагодженню та зміцненню всебічних зв’язків за кордоном та дозволити зайняти високі позиції у світовому просторі.

Література:

1. Кулішов С.В. Економіка соціально-економічного розвитку країн. – М .: Наука, 2000.

2. Рибалкін В.Є. Щербанін Ю.А. Міжнародні економічні відносини: Підручник для вузів 5-е вид. перераб. і доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004.