Очевидно, що справжня ринкова
економіка неможлива без конкуренції. Остання є
її корінною ознакою. Конкуренція наближає нас до реальних, точних і
ефективних цін і стимулює зниження витрат та інновації.
Головними перепонами для конкуренції є
монополії і державне втручання у сферу реального обміну.
Варто зазначити, що ринкова система -
суб'єкт незручний як для монополістичних корпорацій, так і для держави, або
навіть заважає їм. З іншого боку, важко не помітити, що у багатьох випадках
держава є найкращим другом монополістів, хоча іноді вона робить вигляд, що
намагається їх приборкати.
Монополія в економіці
може виникнути природним шляхом, коли внаслідок конкурентної боротьби
формуються найпотужніші, конкурентноспроможні, економічно ефективні та
рентабельні підприємства, які згодом починають чинити тиск на інших учасників
ринку. Проте монополія в економіці може
з’являтися і штучним шляхом, коли органи державної влади та управління
встановлюють для якої-небудь особи особливий правовий режим чи надають їй
виключне право на яку-небудь діяльність.
Поняття “монополія” можна визначити як ситуацію на
ринку, за якої кількість продавців чи покупців настільки мала, що продавець чи
покупець у змозі впливати на загальний обсяг пропозиції та ціну продукту, що
реалізується, тобто контролювати ринок.
Монополізм — це стан економіки,
за якого окремі суб’єкти господарювання можуть нав’язувати власні інтереси
іншім суб’єктам господарювання та суспільству, ігноруючи при цьому їх потреби.
Відносини, що виникають між монополістами та іншими учасниками ринку свідчать
про нерівноправність цих суб’єктів у здійснюваній ними виробничій, комерційній
та іншій діяльності, про зловживання своїм монопольним становищем з боку
суб’єктів, що є економічно сильнішими, та складність здійснення діяльності на
ринку на конкурентних засадах.
У ринковій економіці поширена монополія, яка
обумовлена диференціацією продукту. Монополістичний ефект досягається не
великим обсягом виробництва, не контролем за цінами, а своєрідністю, новизною
продукту, своєрідністю послуг, популярністю торговельної марки. Така монополія
не пов'язана з концентрацією та централізацією виробництва і може бути
здійснена не тільки великою, а й невеликою фірмою. Світовий досвід
показує, що при виборі певної моделі економіки та її реалізації потрібно
враховувати загальне і специфічне, яке є змістом перехідної економіки, у стадії
якої перебуває Україна.
Особливістю сучасної
монополізації народного господарства є її міжнаціональний характер, посилення
ролі транснаціональних корпорацій, особливо — міжгалузевих. В рамках
багатогалузевих транснаціональних концернів створюється своєрідний
“управлінський холдинг”, який передає господарське управління виробництвом,
реалізацію продукції своїм підрозділам, філіям, тобто підсилює їх
самостійність.
Процес монополізації
активно відбувається не лише у сфері промисловості, але і за її межами — в
роздрібному товарообігу, громадському харчуванні, сфері послуг, у тому числі
соціальних, сільському господарстві. Крім того, в сучасних умовах посилюється
роль таких форм співпраці між монополістами, як організація спільних
підприємств, обмін патентами, науково-технічною інформацією і так далі.
Процеси монополізації
внесли істотні зміни в соціальне і господарське життя суспільства. Вони
зумовили зміну господарського механізму, підсиливши в нім свідомі регулюючі
сили. Прискорене виникнення крупних господарських об'єктів, координація
діяльності в масштабі галузі і міжгалузевому просторі розширюють сферу
планомірного розвитку економіки.
Монополія, як економічний процес має результатами
своєї діяльності певні наслідки. Переважна частина з них була перерахована в
роботі, та слід зазначити, що серед цих наслідків, як і скрізь, є позитивні, а
є й негативні. І реальність на сьогодні така, що негативні, на жаль, набагато
переважають позитивні. Одним з найголовніших таких наслідків є придушення
конкуренції, без якої неможливе нормальне існування ринку.
Можна сказати, що вплив монополій
на розвиток світового господарства був різноманітний, шкідливий і корисний, і
відповідним може бути відношення до них різних людей, проте їх існування — це
частина історії розвитку світового суспільного виробництва, і сутність цього
суперечливого явища ніколи не залишить байдужими провідних спеціалістів від
економіки.
Антимонопольна служба України ще дуже молода, але вже
зроблені її перші кроки до нормалізації ситуації за даними
проблемам. Їй ще багато потрібно зробити рішучих дій, та ці дії повинні
здійснюватися одночасно з удосконаленням антимонопольного законодавства
України. У даному напрямку потрібно звернути особливу увагу на більш ніж
віковий досвід антимонопольного законодавства США і на антимонопольну практику
інших розвитих країн.
1.
Завада О., Талах. В.
Антимонопольному комітету України – 5 років. «Економіка. Фінанси. Право» № 1,
1999, с. 6.
2.
Кривенко К. Теорія
ринкової економіки і практика переходу України до ринку // Економіка України. —
1992. — №7
3.
Клинка Г. Н., Несторенка
В. П. Основи економічної теорії/ Політекономічний аспект, К – Вища школа 1997,
с 195
4.
Сальніков Е. «Монополія:
учора, сьогодні, завтра» «Економіка і життя», 2013 р., № 10