Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

Загородня І.О., доц. Даценко Г.В.

Вінницький торгівельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Податок на нерухоме майно в Україні та необхідність застосування закордонної практики

Одним з найважливіших питань, що має вагоме значення для економічного розвитку України, адаптації національного законодавства до європейських стандартів, є введення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Цей податок здатний виконати функцію компенсаційного податку та стати додатковим джерелом збільшення надходжень до місцевих бюджетів [1, с. 50].

Дослідження сутності теоретичних аспектів впровадження та аналіз зарубіжного досвіду майнового оподаткування здійснювали такі провідні вітчизняні науковці як: В. Андрущенко, А. Багрій, Т. Бондарук, О. Буряк, Г. Вознюк, О. Данілов, А. Загородній, М. Карлін, О. Кириленко, І. Криницький, А. Крисоватий, М. Кучерявенко, Лекарь, І. Луніна, В. Мельник та інші.

Проте, навіть зважаючи на вагомі наукові напрацювання з цієї тематики, на сьогодні, методологія справляння податку недопрацьована, постійні законодавчі зміни, які стосуються платників податку, його ставок, оподатковуваної площі, системи обліку платників, тощо, вимагають подальших досліджень системи майнового оподаткування.

Вдалою є система оподаткування нерухомості у Словаччині та Чеській республіці, де місцеві органи самоврядування визначають ставку оподаткування з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, які коливаються від 1% в селищах та до 4,5% у столиці. Вони встановлюються в залежності від величини населеного пункту, від якої, в свою чергу, залежить вартість житла.

В системі місцевих бюджетів Польщі податок на нерухоме майно складає понад 15% всіх надходжень до бюджету. Податок сплачується за кожний квадратний метр будівлі чи незабудованої ділянки. Ставка щороку збільшується з урахуванням інфляції [2, с.147].

Незважаючи на численні зміни ПК України протягом останніх двох років, без відповідей залишаються основні проблемні питання. Чому базою оподаткування є квадратний метр житлової площі, а не ринкова, економічно обґрунтована вартість нерухомості, що відповідає економічній суті податку? В основу податку на нерухомість від початку покладено хибний принцип оподаткування нерухомості – виходячи з її форми (метраж), а не економічної вартості. Такий підхід прямо суперечить основному принципу податкової системи – справедливості оподаткування [3, с. 58].

Європейський досвід податків на нерухоме майно опирається на такі основні віхи:

1. до об’єктів оподаткування переважно зараховують землю, будівлі, споруди, землі сільгосппризначення, що мають особливий статус;

2. об’єктом оподаткування визначається ринкова чи оціночна вартість, а не площа приміщення;

3. пільги надаються або за категоріями платників податків, або з урахуванням характеру власності;

4. оподаткування нерухомості є дохідним джерелом місцевих органів влади та підлягає зарахуванню до місцевих бюджетів [2, с.146].

Система оподаткування нерухомого майна в Україні лише формується, відповідно, на стадії формування перебуває і механізм оподаткування нерухомого майна. На сьогодні в Україні функціонує лише механізм оподаткування операцій з нерухомим майном та земельних ділянок, хоча вони також потребують удосконалення, адже плата за землю не повною мірою виконує покладені на неї фіскальну і стимулювальну функції. Основним недоліком оподаткування операцій з нерухомим майном є недосконалий механізм оцінювання об’єктів нерухомості, що дає змогу занижувати суми податків [3, с. 58].

Для зменшення податкового навантаження, зменшення соціальної напруги та встановлення справедливого рівня оподаткування доцільним є:

По-перше: підвищення неоподаткованої площі житлових приміщень для квартир до 70 квадратних метрів. Для приватних будинків виключити з переліку споруди сільськогосподарського призначення;

По-друге: розробити систему корегуючих коефіцієнтів, в залежності від розташування нерухомості, беручи до уваги місце розташування, новизну, навколишню інфраструктуру, тощо.

По-третє: надати пільгу щодо податку на майно, чи звільнити від оподаткування на термін понад 2 роки регіональні малі та середні підприємства, що працюють у важливих для регіону галузях та сферах та отримують незначні доходи [2, с.153-154].

Таким чином, усі проблеми, пов’язані з недосконалістю нового податку, необхідно вирішувати комплексно й відповідально, з урахуванням справедливості оподаткування як одного з основних принципів податкового права, а також економічної суті податку на нерухомість і найбільш ефективної практики регулювання аналогічних податків в інших країнах.

Література:

1. Коваль О.О. До питання вдосконалення нормативно-правової бази щодо порядку справлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в Україні / О.О. Коваль //Держава та регіони. – 2014. − № 1 (43). – С. 50-55.

2. Науменко А.М. Оподаткування нерухомості: закордонна практика та українські реалії / А.М. Науменко // Вісник Волинського інституту економіки та менеджменту. – 2015. − №11. – С. 144-155.

3. Покатаєва О.В. Правове регулювання податку на нерухоме майно в Україні / О.В. Покатаєва, Є.Є. Головко // Держава та регіони. – 2014. − № 1 (43). – С. 56-61.