Шенгелія Я. Т.,

(науковий керівник – к. е. н., доц. Смоляк В. А.)

Харківський національний економічний університет

імені Семена Кузнеця, Україна

Управління фінансовими ресурсами підприємства

як складова процесу стратегічного управління

Останнім часом особливого значення набуває проблема подальшого вдосконалення теоретичної бази, яка б з'ясовувала особливості й сутність фінансових ресурсів, сприяла розробленню методичного забезпечення щодо підходів і механізмів їх використання, визначення шляхів ефективного заполучення джерел фінансування в умовах трансформаційного середовища.

Мета роботи полягала в узагальнені та уточнені положення та поняття теоретичного підґрунтя процесу управління фінансовими ресурсами підприємств.

Фінансові ресурси підприємства являють грошові прибутки, надходження, що знаходяться у розпорядженні суб’єкта господарювання, а також ті потенційні ресурси, які можуть бути залучені на фінансовому ринку до бізнес-діяльності завдяки досягнутому реальному положенню та потенційним можливостям [1].

Аналіз літературних джерел довів, що серед методів фінансування розвитку підприємства найбільшу перевагу в сучасних умовах мають зовнішні, оскільки вони дозволяють акумулювати достатні обсяги фінансових ресурсів, зменшуючи витрати щодо їх залучення за рахунок вибору таких методів, які у конкретній ситуації є найвигіднішими. До таких методів доцільно віднести інвестиційний лізинг і селенг, акціонування, венчурне фінансування. Ефективне стратегічне управління розвитком фінансових ресурсів має включати такі основні етапи: визначення стратегічних цілей управління фінансовими ресурсами підприємства, які не повинні конфронтувати із загальними цілями його функціонування і розвитку та іншими функціональними (підтримуючими і забезпечуючими) цілями; формування фінансових стратегій у відповідності до стратегічного набору альтернатив поведінки суб’єкта господарювання, впровадження якого дозволить реалізувати обрані цілі; постановку задач; вибір методів їх реалізації; розробку критеріальних показників оцінки досягнення цілей; трансформацію організаційної структури підприємства згідно з обраними стратегіями, що забезпечує його перетворення в здатну до саморозвитку структуру; впровадження обраних стратегічних альтернатив; мотивація персоналу і партнерів до досягнення стратегічних цілей; моніторинг реалізації стратегій за обраними критеріальними показниками та прийняття управлінських рішень щодо їх продовження, реабілітації або зміни.

Узагальнення теоретичних положень з проблеми стратегічного управління фінансовими ресурсами, як підґрунтям розвитку підприємств, дозволило зробити висновок про те, що вони вимагають подальшого уточнення з метою урахування особливостей впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства [2]. Концептуальні положення стратегічного управління розвитком фінансових ресурсів підприємства полягають у такому:

– промислове підприємство є складною відкритою економіко-соціальною системою, підґрунтям функціонування і розвитку якої є процеси фінансування;

– фінансові ресурси доцільно розглядати як реальні й потенційні, тобто ті, що підприємство має у своєму розпорядженні безпосередньо та такі, що воно може з високою вірогідністю залучити із зовнішнього середовища;

– стратегічне управління підприємством необхідно розглядати у динаміці, як свідомий, цілеспрямований процес виконання суб’єктом управління своїх функцій, сукупність фінансових стратегій дозволяє підприємству визначитися з необхідністю або доцільністю фінансування;

– розвиток підприємства характеризується наявністю якісних змін у його характеристиках і складових, що мають позитивний характер; якщо темпи розвитку ресурсних складових на певному проміжку часу будуть синхронізуватися з темпами розвитку підприємства, останній доцільно розглядати як активний, якщо на тактичному періоді темпи розвитку складових будуть випереджати темпи розвитку суб’єкта господарювання в цілому, то розвиток цілісного майнового комплексу у стратегічному періоді буде інтенсивним;

– розвиток фінансових ресурсів підприємства характеризується якісною зміною співвідношення джерел і методів їх формування, результатом якої є забезпечення фінансової стійкості і позитивної динаміки рентабельності діяльності суб’єкта господарювання;

– розвиток фінансових ресурсів, як і загальний розвиток підприємства доцільно супроводжувати активним позиціонуванням останнього у зовнішньому середовищі для підвищення рівня його привабливості і зменшення прояву ризику за допомогою фінансової прозорості на основі комплексу інструментів інтегрованих комунікацій;

Таким чином можна зробити висновок, що процеси фінансування розвитку підприємства і розвитку фінансових ресурсів безпосередньо є складними і багатоетапними, що вимагає їх упорядкованості, тобто організації. Організацію розвитку фінансових ресурсів з позицій стратегічного управління ними доцільно покласти на спеціально організований відділ фінансового розвитку на великих підприємствах, або сектор чи групу у складі фінансового відділу на середніх і малих. Такий підрозділ необхідно розглядати як складну систему, що пристосовується до умов зовнішнього і внутрішнього оточення шляхом оптимізації діяльності складових її ланок, тобто на основі системного підходу, що виходить з того, що будь-який підрозділ є системою, кожен елемент якого прагне досягнення поставлених цілей.

Література.

1. Карман З.М. Фінансова прозорість підприємства в управлінні розвитком фінансових ресурсів / З.М. Карман // Управління розвитком: Зб. наук. ст. ХНЕУ. – Харків: ХНЕУ, 2005. – №1. – С. 131 – 138

2. Методологічні засади розробки та оцінки стратегій розвитку промислового комплексу регіону: монографія / Б.В. Буркинський, М.А. Коваленко. – Херсон: Олді-плюс, 2008. – 408 с.