Економічні науки / 3. Фінансові відносини

Студент Добровольський В. В.

Науковий керівник: асистент Гатаулліна Е. І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Світовий банк та його вплив на подальший соціально-

економічний розвиток в Україні

Світовий банк є одним з найважливіших джерел фінансової та технічної допомоги, яка надається країнам, що розвиваються. Україна співпрацює з цією міжнародною фінансовою організацією майже з початку здобуття незалежності, а саме з 1992 р. Надавши понад 6,0 млрд дол. США з початку співробітництва, Світовий банк є чинником, який суттєво впливає на розвиток економіки України та реалізацію державних програм та стратегій, спрямованих на ринкове реформування, підвищення конкурентоспроможності та структурну перебудову національного господарства. Світовий банк також сприяє інтеграції України у світову спільноту та отримання доступу до найкращого міжнародного досвіду та сучасних технологій.

Серед відомих учених, які зробили вклад у дослідження питання співпраці України зі Світовим банком, слід відмітити роботи С. Бикон, П.Іжика, Дж. Стігліца, Г. Климко, В. Колосової, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, Л. Саакадзе, В. Хорошковського, А. Філіпенка та ін.

Метою даної тези є визначення напрямків вдосконалення шляхів щодо форм та механізмів співпраці України зі Світовим банком з метою підвищення її ефективності, результативності та впливу на подальший соціально-економічний розвиток нашої країни.

Світовий банк, утворений за підсумками міжнародної конференції 44 країн – учасниць антигітлерівської коаліції у 1944 році, став одним із головних зовнішніх кредиторів України. При чому не простим кредитором, а таким, що має мандат впливу на соціально-економічні та політичні перетворення в державі. Банк за Статутом має право давати політичну оцінку розвиткові країни-позичальника та ставити вимоги щодо інституційно-правових змін (робітництва з цією міжнародною установою [2].

Україна зможе отримати максимальний соціально-економічний ефект за умови побудови співпраці з цією установою на таких засадах:

1) основним принципом співробітництва має стати максимальна відповідність форм та способів надання допомоги Банку потребам економічного та соціального економічному та фінансовому плані держави. Тобто, вона повинна забезпечувати економічне зростання, що підтверджуватиметься якісними змінами важливих соціально-економічних показників;

2) рішення про залучення позичкових коштів Світового банку слід приймати на основі ретельного аналізу порівняльних переваг 93 запозичення у Банку щодо фінансування з інших джерел на основі чітко встановлених критеріїв і тільки за умови неможливості виділення коштів з державного бюджету, комерційного кредитування або надання приватних гарантій;

3) залучення коштів Світового банку може здійснюватися тільки за умови забезпечення їх ефективного і повного використання та отримання відповідних вигод, які будуть реальними джерелами погашення боргів;

4) диверсифікація механізмів співпраці зі Світовим банком як один з ключових принципів передбачає необхідність урізноманітнення тих механізмів і використання в кожному конкретному випадку найбільш оптимального з них, що дозволить з найбільшою віддачею використовувати існуючі можливості співпраці;

5) характер, обсяги і форми співпраці не повинні негативно впливати на національну економічну безпеку, а тому рівень заборгованості має бути лімітованим з метою недопущення боргової залежності нашої країни [1].

Подальший розвиток співробітництва зі Світовим банком має ґрунтуватися на посиленні ролі та відповідальності української сторони. Вона повинна брати активнішу участь в ініціюванні проектів, а не чекати на пропозиції, що надійдуть від Світового банку. Не фахівці Світовий банку, а саме українські державні органи та національні незалежні експерти повинні визначати, чи є 94 заходи, що заплановані та впроваджуються в рамках проектів, є ефективними та дієвими для досягнення поставлених цілей та чи відповідають вони інтересам національного розвитку.

Важливим кроком до підвищенні ефективності співпраці має стати проведення всеохоплюючої оцінки ефективності проектів до початку їх реалізації та під час його впровадження, а також забезпечення регулярного моніторингу перебігу процесу реалізації проектів.

Оцінка ефективності має формуватися з трьох складових, що відображають фінансову (фінансові наслідки реалізації проекту для його учасників), бюджетну (фінансові наслідки реалізації проекту для національного та регіональних бюджетів), а також економічну ефективність проекту (що характеризує узагальнюючі соціально-економічні результати — вигоди та втрати, що отримує країна у зв’язку з реалізацією проекту, включаючи оцінку додаткових вигод та суспільних благ). Оцінка має здійснюватися на основі розробленої під конкретний проект системи якісних та кількісних показників результативності, що надасть інформацію про вихідні витрати, процеси, продукти, результати та ефекти проекту. Також необхідно ретельно стежити за якістю системи управління проектами. Для цього слід посилити системи контролю та моніторингу використання фінансових ресурсів Світового банку.

Для деяких проектів можливо буде необхідним проведення формальних досліджень, які уможливлюють збір стандартизованої інформації від ретельно відібраної групи населення, або використання швидких методів оцінки, що забезпечать отримання думок та інших зацікавлених осіб про проект та його результати. Для всіх проектів, вважаємо за необхідне проведення оцінки ефектів, що забезпечить систематичне визначення впливу проекту (позитивного та негативного, безпосереднього або опосередкованого) на окремі родини, організації та оточуюче середовище [3].

Беручи до уваги можливості Світового банку щодо сприяння реалізації програм соціально-економічних трансформацій у нашій країні, вважаємо, що Україна не повинна повністю відмовлятися від позик Банку у найближчій перспективі, особливо в умовах економічної кризи. Разом з тим, на перший план у співпраці з цією установою мають виходять такі переваги співробітництва, як можливості реалізації проектного підходу та використання міжнародного досвіду при підготовці та реалізації стратегічно важливих програм реформ.

Література:

1. Плотніков О. В. Проблеми оптимізації взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями / О. В. Плотніков // Актуальні проблеми міжнародних відносин: [зб. наук. праць]; Київський національний університет імені Тараса Шевченка; Інститут міжнародних відносин. — 2013. — Вип. 46. — Ч. І. — С. 21—25. 3. Розпорядження Кабінету Міністрів України.

2. Про результати аналізу внутрішніх і зовнішніх запозичень на фінансування державного бюджету України / Підготовлено департаментом з питань державного боргу, міжнародної діяльності та фінансових установ і затверджено постановою Колегії Рахункової палати від 27.04.2012 р. // Київ: Рахункова палата України, 2012. – Випуск 11. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ac-rada. gov.ua/control/main/uk/publish/ printable_article/681072.

3. Стратегія партнерства з Україною на період 2012–2016 фінансових років. Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Міжнародна фінансова корпорація. Багатостороннє агентство гарантування інвестицій. Документ Світового банку. Проект 28 жовтня 2011 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: www. worldbank.org/csa/ua/2011.