Экономические науки/5. Управление трудовыми ресурсами

Д.е.н., проф. Комарова О.А.

Кіровоградський національний технічний університет, Україна

Пріоритетні напрямки підвищення якості освіти

В умовах інформаційного суспільства розвиваються інноваційні моделі освітнього процесу, спрямовані не лише на адаптацію до швидко змінюваного зовнішнього середовища, а й на його перманентне перетворення через зростання ролі знань та інформації як ключових економічних ресурсів. Так, І.Д. Похило зазначає, що в умовах інформаційного суспільства „створюються засади для формування надматеріальної системи цінностей, де пріоритети належать не матеріальним інтересам та споживацьким орієнтаціям, а оволодінню знаннями і формуванню етичного підґрунтя взаємодії людей один з одним та з навколишнім середовищем …основним джерелом розвитку суспільства стає саме індивідуальна творчість кожної людини, що зовсім по-новому ставить саму проблему взаємодії інтересів соціального розвитку та всебічного розвитку людини” [2]. З цього ж приводу Е. Маймінас підкреслює: „якість навчання, тобто обсяг засвоєної людиною необхідної інформації стає найважливішою характеристикою працівника” [1, с. 87].

Дослідники актуальних проблем випереджаючої освіти відзначають провідну роль якості освіти в розвитку останньої. Так, А.І. Субетто акцентує увагу на тому, що „провідними стають духовне відтворення, висхідне відтворення якості людини, якості суспільного інтелекту та якості освіти, як соціального інституту, що відповідає за висхідне відтворення якості людини і всіх компонентів якості суспільного інтелекту, і в першу чергу – якості науки і якості культури. А це означає, що уособленням ноосферної якості життя суспільства стає науково-освітнє товариство, що реалізує ... Закон Випереджаючого Розвитку якості людини, якості суспільного інтелекту та якості освітніх систем суспільства ... ” [3, с. 87]. А.Д. Урсул наголошує, що освіта має „перетворитися із соціального механізму, що концентрує застарілу наукову та іншу соціальну інформацію для передачі її наступним поколінням, в пріоритетний засіб виходу із системно-глобальної кризи цивілізації та виживання людства через сталий розвиток” [4, с. 18].

Для України підвищення якості освіти стає першочерговим завданням освітньої політики не лише з точки зору розвитку випереджаючої освіти з метою вирішення глобальних проблем цивілізації, а й з метою подолання проблем забезпечення зайнятості випускників навчальних закладів через підвищення рівня їх конкурентоспроможності.

Підвищення якості освіти повинно відбуватися в усіх ланках освітньої системи. Тільки так може бути сформований освітній потенціал населення, який за своїми якісними характеристиками забезпечуватиме прогресивний розвиток держави.

Особливу увагу при формуванні моделі випереджаючої освіти слід надати дошкільній ланці освітньої системи, оскільки саме вона здійснює підготовку дитини до школи, забезпечує її початкову соціалізацію та закладає основи для успішного навчання в наступних освітніх ланках. Однак низькі показники охоплення дітей дошкільною освітою та щорічне погіршення рівня забезпеченості місцями в дошкільних закладах освіти свідчать про те, що дошкільна освіта залишилась поза увагою держави. Водночас підвищення рівня інформаційної наповнюваності навчальних програм у загальноосвітніх навчальних закладах вимагає покращення підготовки дітей до школи на базі дошкільних закладів освіти. В зв’язку з цим є доцільною розробка та реалізація програми зі створення гнучкої мережі дошкільних закладів освіти. Такою програмою має передбачатися: створення дошкільних закладів освіти, інтегрованих з початковою школою; розвиток нетрадиційних форм дошкільної освіти – групи короткострокового перебування, груп з гнучким графіком роботи, груп розвитку індивідуальних здібностей; сприяння дошкільному вихованню дітей вдома за допомогою спеціально підготовлених гувернерів та нянь. Диверсифікація послуг дошкільних закладів освіти дозволить підвищити рівень підготовленості дітей до школи та забезпечить їх безболісну соціальну адаптацію в початковій школі.

Підвищення якості дошкільної підготовки вимагає:

· оновлення програмно-методичного забезпечення дошкільних закладів освіти на підставі запровадження новітніх розвиваючих технологій навчання та виховання, спрямованих на виявлення та розвиток індивідуальних творчих і пізнавальних здібностей дитини;

· розширення допомоги батькам у вихованні дітей дошкільного віку шляхом надання психолого-медико-педагогічних консультацій (на базі дошкільних закладів освіти), організації курсів для молодих батьків, створення розвиваючих тематичних теле- та радіопрограм;

· посилення професійної психолого-педагогічної експертизи дитячої літератури, іграшок, теле- та радіопрограм.

Пріоритетними напрямками підвищення якості загальноосвітньої підготовки є:

· приведення змісту навчання у відповідність з останніми досягненнями науки та суспільними потребами;

· зміцнення матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів (ліквідація аварійних закладів, покращення рівня їх оснащення кабінетами для викладання окремих дисциплін, басейнами, фізкультурними залами, центральним опаленням), подальша їх комп’ютеризація;

· поширення практики профільного навчання в старших класах як механізму, який, по-перше, забезпечує максимальний розвиток індивідуальних інтересів та здібностей учнів і, таким чином, полегшує їх професійний вибір, по-друге, дозволяє реалізовувати завдання професійної орієнтації відповідно з регіональними потребами в кадрах певного профілю;

· посилення практико-орієнтованої спрямованості загальноосвітньої підготовки;

· збільшення навчальних годин на вивчення дисциплін, що сприяють успішній соціалізації випускників загальноосвітніх навчальних закладів – історія, право, економіка, рідна та іноземна мови, інформатика та ін.;

· покращення рівня комплектації шкільних бібліотек, розвиток державно-суспільної експертизи та контролю якості навчальної літератури.

Пріоритетними напрямками підвищення якості підготовки у вищих навчальних закладах є:

1. Забезпечення максимального зв’язку отриманих теоретичних знань з практикою шляхом переходу від інформаційного підходу до навчання до системно-діяльнісного підходу. Такий перехід вимагає відмови від розповідального характеру лекцій, проведення практичних і семінарських занять у формі запитань і відповідей та усвідомлення всіма учасниками навчального процесу знань не як кінцевої мети навчання, а як знаряддя для майбутньої праці та життя в умовах становлення інформаційного суспільства. Системно-діяльнісний підхід передбачає розширення можливостей студентів щодо стажування та праці під час навчання, стимулювання участі студентів у науково-дослідних роботах кафедр.

2. Міждисциплінарний характер навчання. Відмінною особливістю наукової культури останніх десятиліть був монодисциплінарний принцип організації науки та навчання, при якому панувала вузька спеціалізація наукового знання. В результаті наука позбавлялася системності на рівні виробництва знань. Проте сьогодні спостерігається тенденція щодо розширення кола комплексних проблем, які повинні вміти вирішувати сучасні випускники вищої школи ґрунтуючись на інтеграції знань різних областей. Це завдання може бути вирішеним тільки на підставі запровадження міждисциплінарного принципу навчання, реалізація якого можлива в двох формах: внутрішньовузівькій та міжвузівській інтеграції.

3. Забезпечення мовної підготовки спеціалістів та високого рівня їх комп’ютерної грамотності. Посилення інтеграційних процесів та інформатизація суспільства висувають високі вимоги щодо володіння спеціалістами іноземними мовами, сучасними комп’ютерними засобами та інформаційними технологіями. Тому особливої актуальності набуває збільшення навчального навантаження, що відводиться на вивчення іноземних мов та інформаційних технологій, які сьогодні розглядаються як провідні професійні компетенції, що формують міжнародну конкурентоспроможність випускника.

Сьогодні актуальність проблем забезпечення якості освіти значною мірою визначається приєднанням України до загальноєвропейського освітнього простору (Болонський процес). Для повноцінної участі в Болонському процесі українській вищій школі необхідно вирішити наступні проблеми:

· переорієнтуватись на двохступеневу систему підготовки фахівців (освітньо-кваліфікаційні рівні бакалавра та магістра);

· запровадити нову систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах на підставі використання Європейської системи взаємозарахування кредитів (ЕСТS), яка рекомендується як зразкова система обліку трудомісткості навчальної роботи. ЕСТS є нагромаджувальною системою, здатною працювати в рамках концепції безперервної освіти;

· введення в практику загальних ступенів, кваліфікацій та Додатків до диплома про вищу освіту, які повинні забезпечити працевлаштування випускників ВНЗ на європейських ринках;

· забезпечення якості освітніх програм відповідно з вимогами європейського співтовариства;

· створення умов для розвитку академічної мобільності студентів і викладачів шляхом розвитку спільних освітніх програм, які б розроблялися та реалізовувалися навчальними закладами-партнерами [158, с. 13-14].

Практична реалізація запропонованих напрямків покращення якості освіти сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності випускників навчальних закладів, забезпечуватиме їх професійну та територіальну мобільність, що особливо актуально в умовах прискорення темпів старіння знань та інформатизації всіх сфер життєдіяльності суспільства..

Литература:

1. Майминас Е. Информационное общество и парадигма экономической теории / Е. Майминас // Вопросы экономики. – 1997. – № 11. – С. 86-95.

2. Похило І. Д. Гуманізація освіти як основа розвитку сучасної освіти України (матеріали ІХ міжнар. наук.-практ. конф.) [Електронний ресурс] / І. Д. Похило // Гуманізм та освіта. – Режим доступу до ресурсу : http://www.conf.vstu.edu.ua/humed/2008/txt/pohilo.php.

3. Субетто А. И. Сочинения. Ноосферизм : в 13 томах / А. И. Субетто ; под ред. Л. А. Зеленова. – С.-Петербург – Кострома : КГУ им. Н.А.Некрасова, 2008. – Т. 1 : Введение в ноосферизм, 2006. – 644 с.

4. Урсул А. Д. Глобальное знание и глобальное образование (эволюционный подход) : [монография] / А. Д. Урсул. – Красноярск : СФУ, 2011. – 324 с.