Буднік М. М., Шпичка С. М.

Харківський торгово-економічний інститут

Київського національного торгово-економічного університету, Україна

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ТОВАРНИМ АСОРТИМЕНТОМ НА ТОРГОВЕЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

З переходом до ринкових відносин ускладнюються проблеми реалізації товарів та надання послуг, внаслідок зміни структури ринкового попиту, його кон'юнктурних коливань і все більшого загострення конкуренції на ринку України.

Процес збуту товарів характеризується наявністю жорсткої конкуренції. Перш за все, це конкуренція в плануванні асортименту і розробці нових зразків товару. Слід також відзначити конкуренцію цін, по яких товари пропонуються на ринку. Щоб краще зрозуміти проблеми в процесі вибору асортиментної політики торговельного підприємства, слід зупинитися на основних чинниках, що визначають формування асортименту.

Правильний вибір асортиментної політики підприємства служить свого роду гарантією, що найкращі можливості не будуть упущені.

Асортимент продукції – це сукупність її видів, різноманітність та асортамент, які об’єднані конкретною ознакою. Формування асортименту – процес підбору груп видів і різновидів товарів у відповідності з попитом населення з метою більш повного його задоволення [1].

Актуальність дослідження визначається тим, що в умовах ринкової економіки цілеспрямоване формування перспективного товарного асортименту підприємства є одним із засобів підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Метою роботи є розробка та обґрунтування загальних рекомендацій щодо удосконалення механізму управління товарним асортиментом на торговельному підприємстві

Предметом дослідження є управління товарним асортиментом у сфері роздрібної торгівлі

Стабільність роздрібної торгівлі визначається раціональністю, повнотою і стійкістю асортименту товарів. Від складу й оновлення асортименту безпосередньо залежать зростання товарообігу і швидкість реалізації товарів. Відсутність у торгівлі потрібних товарів, їх вузький, нестабільний чи невідповідний запитам споживачів асортимент породжують незадоволений попит, що негативно позначається на ефективності торгівлі.

Асортиментна політика – система заходів, по визначенню переліку товарних груп, які мають найбільшу перевагу для успішної діяльності на ринку, і які забезпечують економічну ефективність діяльності підприємства в цілому [2]. Основними завданнями асортиментної політики є:

1. Задоволення потреб споживачів.

2. Завоювання нових покупців.

3. Оптимізація фінансових результатів.

Проте перед тим як почати формувати асортимент, підприємство повинно розробити певні стратегічні дії щодо асортименту та номенклатури.

Управління асортиментом передбачає координацію взаємозалежних видів діяльності – науково-технічної та проектної, комплексного дослідження ринку, організації збуту, сервісу, реклами, стимулювання попиту. Складність вирішення даної задачі полягає в складності об'єднання всіх цих елементів для досягнення кінцевої мети оптимізації асортименту з урахуванням поставлених стратегічних ринкових цілей підприємством. Якщо цього досягти не вдається, то може вийти, що в асортимент почнуть включатися вироби, розроблені скоріше для зручності виробничих підрозділів підприємства, ніж для споживача [3].

Здійснюючи асортиментну політику, підприємство завжди стикається з деякими тактичними складнощами (недостатня кваліфікація персоналу, що відповідає за закупівлі, важкий постачальник, затримка у поставках, наслідки прийняття нового закону про акцизні марки та інше).

Для вирішення проблем управління асортиментною політикою для торговельного підприємства можуть стати:

1. Використання чіткої та зрозумілої для всіх співробітників стратегії розвитку компанії, що має форму документу, з яким ознайлмлені всі працівники.

2. Наявність положення про формування асортименту, що прописує посадові обов’язки працівників, що відповіда.nm за розвиток і управління асортиментом.

3. Використання додаткових послуг при пропозиції і продажі товару та післяпродажного сервісу.

4. Включення в асортименті ексклюзивних, нових унікальних товарів або послуг, що будуть виділяти ваше підприємство серед конкурентів.

5. Використання моніторінгу ринку нових або вдосконалених товарів, включаючи питання цін, собівартості і рентабельності.

6. Підтримання наявності оптимального співвідношення товарів з різною тривалістю життєвого циклу.

7. Досягнення відповідності між структурно-асортиментною пропозицією товарів підприємством і попитом на них покупців.

8. Прогнозування структури асортименту на довгостроковий період, з урахування естетичних характеристик, точних розмірів, ціни.

Ретельно розроблена асортиментна політика підприємства служить керівництву покажчиком, стратегічним напрямом, на яке повинне орієнтуватися підприємство, що у свою чергу дозволяє співробітникам підприємства орієнтувати свою роботу з найбільшою віддачею.

Література:

1. Бланк И. А. Торговый менеджмент : [учеб. курс] / И. А. Бланк. – К. : Эльга, Ника – Центр, 2004. – 488 с.

2. Маркетинг: Курс лекций. / Л. Е. Басовский. – М.: ИНФРА-М, 2003.
– 219 с.

3. Апопій В. В., Міщук І. П., Ребицький В. М. та ін. Організація торгівлі: Підручник; 2-ге вид., перероб. та доп. / За редакцією В. Апопія. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 616 с.