Економічні науки/Облік і аудит

Смаглюк Ю. В., асист. Майстер Л. А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Організація бухгалтерського обліку у бюджетних установах – проблеми і перспективи розвитку.

Схема бухгалтерського обліку та фінансової звітності у державному секторі є важливим елементом інфраструктури ринкової економіки. Актуальності ця тема набула в сучасних умовах трансформації до міжнародних стандартів, коли перед обліком у бюджетних установах постає низка специфічних проблем, які неможливо розв’язати без ефективної організації бухгалтерського обліку.

Незважаючи на значні успіхи в організації обліку в установах невиробничої сфери, що спостерігаються останніми роками є низка теоретичних, методологічних та організаційних проблем, що вимагають термінового вирішення, а саме:

- у процесі економічної реформи відбувається пере форматування джерел;

- зростає частка позабюджетних коштів у складі джерел фінансування бюджетних установ;

- галузева специфіка окремих установ вимагає специфічного підходу до обліку їх діяльності [1, c. 347-348].

Реформуванню підлягають облік фінансових результатів бюджетних установ. Зокрема, розбіжність з міжнародною обліковою практикою має система обліку основних засобів.

Удосконалення бухгалтерського обліку у державному секторі повинно гармонізувати зі статистикою державних фінансів та створенням системи національних рахунків України. Це дасть змогу: забезпечити прозорість і контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів; своєчасно здійснювати перерахування коштів усім рівням бюджетів.

Питанню побудови Плану рахунків відводиться особливе місце в процесі реформування бухгалтерського обліку. На сьогодні в державному секторі України використовують План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевого бюджетів та План рахунків бухгалтерського обліку виконання кошторисів розпорядників бюджетних коштів. Це вплинуло на прийняття рішення про необхідність розробки і впровадження Єдиного плану рахунків в державному секторі.

Міжнародна практика обліку в державному секторі свідчить, що процес реформування фінансового управління було зосереджено на розвитку класифікації доходів і видатків для бюджетних цілей. Набуваючи досвіду все більше і більше територіальних органів дійшло висновків, що потрібно впроваджувати цілісні та інтегровані системи управління фінансами, які складаються за методом нарахування. Метод нарахувань сприяє розширення управлінських можливостей, а також надає повну інформацію про державні активи й зобов’язання [2, c. 36-37].

У реформуванні бухгалтерського обліку важливим методичним підходом є визначення сутності і значень управлінського обліку в фінансово-господарському механізмі бюджетних установ, який забезпечить адаптацію обліку до сучасних умов господарювання бюджетних установ і посилення контролю за ефективністю використання бюджетних коштів.

Таким чином, бухгалтерський облік у бюджетних установах є одним із важливих галузевих обліків в Україні. До основних напрямів реформування бухгалтерського обліку бюджетних установ можна віднести:

1. розробка і впровадження Єдиного плану рахунків у бюджетній сфері;

2. упровадження цілісних та інтегрованих систем управління фінансами, які складаються за методом нарахувань;

3. удосконалення використання засад управлінського обліку у діяльності бюджетних установ;

4. збільшення масштабів використання ЕОМ у діяльності бюджетних установ.

Реалізація вищезазначених пропозицій забезпечить проведення ефективнішого бухгалтерського обліку в бюджетних установах, що в свою чергу передбачить адаптацію обліку до сучасних умов господарювання бюджетних установ і посилення контролю за ефективністю використання бюджетних коштів.

Література:

1. Марценяк Н.О. Реформування бухгалтерського обліку бюджетних установ: проблеми та перспективи / Н.О. Марценюк // Науковий вісник БДФА. – 2009, – вип. 4. – С. 346-351.

2. Левицька С. Окремі питання реформування бюджетного обліку: стратегія модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі / С. Левицька // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. – №6. – С. 35-38