ЗАСАДИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ АДМІНІСТРУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

Малихін Дмитро Михайлович,

Аспірант Академії муніципального управління

Розвиток земельних відносин кожної держави ґрунтується на притаманних цій країні пріоритетах розвитку. Незалежно від механізмів державного регулювання такими пріоритетами є стабільність економічного розвитку, яка має на меті досягнення максимального прибутку з урахуванням інтересів окремих територіальних громад, фізичних та юридичних осіб; розвитку соціальної та інженерно-технічної інфраструктури територій; раціонального використання земельних ресурсів з урахуванням факторів їх охорони і охорони довкілля. В цьому випадку належне адміністрування земельних ресурсів повинно ґрунтуватися на об’єктивних даних щодо них, основаних на кадастровій інформації.

Найважливішою проблемою в системі адміністрування земельних відносин залишаються питання управління земельними ресурсами, що включають: розмежування власності на землю; акумулювання та витрачання коштів, що надходять від земельного податку, орендної плати, продажу земельних ділянок та інших угод з ними. Тому, необхідно розробити чіткі критерії, відповідно до яких землям сільськогосподарського призначення має бути присвоєний державний статус. Тільки після цього, можна визначати порядок передачі решти земель у користування, володіння, оренду або власність підприємствам і громадянам, що включає і землі сільськогосподарського призначення [1, с. 206].

Сучасне земельне адміністрування охоплює земельні ресурси, будівлі та споруди, інженерно-технічну інфраструктуру, трудові, водні та природні ресурси тощо. Воно повинно бути спрямоване, передусім, на сталий соціально-економічний розвиток окремих адміністративно-територіальних утворень, регіонів та всієї країни. При цьому стратегія земельного адміністрування повинна гармонійно поєднувати аспекти соціально-економічного розвитку територій та проблеми збереження і охорони довкілля.

Адміністрування земельних ресурсів на національному рівні реалізується на основі Конституції, кодексів та законів України, указів Президента, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів, відомчих розпоряджень, наказів, вказівок, стандартів центральних органів виконавчої влади в частині, що стосується земельних відносин [2, с. 223].

Вирішення задач і управління можливо лише шляхом створення на рівні регіону цілісної системи управління земельними ресурсами, здатної забезпечувати їх раціональне, комплексне використання, незалежно від форм власності на них та галузевої структури економіки регіону. Ця система включає в себе ряд елементів, що дозволяють врахувати все різноманіття землі, єдиного нерухомого майна, встановити найбільш ефективні варіанти їх використання, направити діяльність господарюючих суб’єктів на раціональну експлуатацію об’єктів нерухомості, нарешті, забезпечити необхідний рівень надходжень фінансових коштів до бюджету різних рівнів.

Створення системи адміністрування земельних відносин на державному, регіональному та місцевому рівнях, можливо лише з переходом від економіки з державними формами власності до економіки, що базується на сформованому комплексі державної та приватної власності на засоби виробництва і, відповідно, на системі ринкових механізмів організації господарювання в країні. Тому створення системи управління земельними ресурсами стає необхідною умовою раціонального використання землі - як найважливішого елемента економічного ресурсу, що дозволяє забезпечити формування дохідної частини бюджетів різних рівнів з метою забезпечення розвитку земельних відносин.

На регіональному рівні адміністрування земельних відносин здійснюється обласними (регіональними) держадміністраціями, реалізуючи програми розвитку територій та охорони довкілля, затверджені відповідними ухвалами органів регіонального самоврядування. При цьому розроблені регіональні програми повинні ґрунтуватись на національній законодавчій та нормативно-правовій базі, з урахуванням чинних національних програм.

Місцевий (локальний) рівень адміністрування земельних ресурсів передбачає здійснення земельної політики та розвитку територій на окремо взятій адміністративно-територіальній одиниці (сільській, міській, селищній, районній). Практично реалізують земельне адміністрування, затверджуючи відповідні програми та приймаючи рішення і ухвали.

Будучи підсистемою, в системі державного управління в цілому, система адміністрування земельних ресурсів може виконувати свої функції при дотриманні наступних принципів:

- формування системи платності земельних ресурсів - як необхідної умови доступу до них для всіх категорій користувачів нерухомості до інструментів регулювання використання нерухомого майна;

- забезпечення пріоритету інтересів суспільства та його регіональних соціально-економічних утворень, при встановленні режиму використання окремих територій, земельних ділянок та об’єктів нерухомості;

- використання механізмів формування режимів землекористування - як інструменту, що дозволяє забезпечити найбільш раціональне використання нерухомості з точки зору інтересів суспільства і його окремих громадян;

- комбінування різних форм власності та інших прав на землю - як інструмента регулювання землекористування та вирішення суперечностей між приватними і суспільними інтересами;

- поєднання адміністративних та економічних методів регулювання при впливі на різні суб’єкти економічної та соціальної діяльності;

- розподіл функцій між різними рівнями державного управління та органами місцевого самоврядування, що забезпечують паритет інтересів суспільства, регіону при використанні нерухомого майна.

Реалізація зазначених принципів передбачає створення системи адміністрування земельних відносин - як складної багаторівневої системи, що включає в себе ряд підсистем, які взаємодоповнюють одна одну і підсилюють їх взаємодію. При цьому, всередині себе, дана система може бути структурована різним чином. Так, з точки зору виділення основних складових, система управління земельними відносинами, як і система державного управління в цілому, може бути представлена єдністю трьох основних елементів: законодавчо-нормативна база; організаційні структури та процедури; правові, адміністративні та економічні методи регулювання.

Поєднання зазначених елементів у системі адміністрування земельних відносин дозволяє створити необхідне правове поле для будь-якої соціально-економічної діяльності у сфері земельного обігу, додасть організаційну завершеність розвитку земельних відносин, включаючи створення необхідних адміністративних структур.

Література

1. Плаксін О.А. Особливості формування земельних відносин / О. А. Плаксін // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки) . - 2014. - № 1. - С. 205-208.

2. Ільчак О.В. Облікові аспекти земельних відносин в умовах інтеграційних процесів / О.В. Ільчак // Бізнес Інформ . - 2014. - № 8. - С. 223-228.

References

1. Plaksin, O. A. (2014) “Features of formation of land relations”, Zbirnik naukovih prats Tavriyskogo derzhavnogo agrotehnologichnogo universitetu (ekonomichni nauki), vol. 1, pp. 205-208.

2. Ilchak, O.V. (2014) “Accounting aspects of land relations in the conditions of integration processes”, Bіznes Inform, vol. 8, pp. 223-228.