В.М. Шевчук

E-mail: vika_makarevich@i.ua

Професійно-педагогічна діяльність запорука створення позитивного іміджу корекційного педагога.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Особистість корекційного педагога відіграє важливу роль у навчанні і вихованні дітей з особливими потребами. Рівень професійної компетентності спеціаліста залежить передусім від його професійної спрямованості, ціннісних орієнтацій. Психологію іміджу можна визначити як розділ психологічної науки, наукову теорію, предметом якої є імідж як соціально-психологічний феномен, а також закономірності його виникнення й функціонування. Одними з головних напрямків дослідження іміджу, являється вивчення образу та теорій діяльності. Цими напрямками формування іміджу ми будемо оперувати.

Аналіз літературно-наукових джерел свідчить, що проблема професійної діяльності корекційного педагога привертає увагу майже всіх провідних вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері спеціальної освіти. Але взаємозв’язок професійно-педагогічної діяльності дефектолога та власне його професійного іміджу мало досліджений, тому це питання залишається відкритим і професійно значущим. Давню історію має розробка теорії діяльності, згідно з якою свідомість людини формується, розвивається і виявляється у діяльності, яка завжди має соціальну природу. У рамках цього підходу в теоретичних та експериментальних дослідженнях Б. Ананьєва, Л. Виготського, А. Леонтьєва, О. Лурії, В. М’ясищева, С. Рубінштейна та ін. Саме через аналіз діяльності обґрунтовувалася соціальна зумовленість психіки людини, зв’язок індивіда з соціумом.

Праця дефектолога (корекційного педагога) виходить за межі традиційних видів роботи вчителя, оскільки охоплює: консультаційну, діагностичну, соціально-педагогічну, реабілітаційну, психотерапевтичну та корекційну діяльність. Ця багатогранність підпорядкована меті професійної діяльності корекційного педагога: а саме соціальну адаптацію та інтеграцію дитини з особливими освітніми потребами у систему суспільних відносин. Для реалізації цієї мети всі компоненти педагогічної діяльності дефектолога мають бути корекційно спрямованими, а власне корекційна робота – виділятись у специфічний вид діяльності [1].

О. Гонєєв вважає, що корекційно-педагогічна діяльність – це складне психофізіологічне і соціально-педагогічне явище, що охоплює весь освітній процес (навчання, виховання і розвиток)[2]. В. Сластьонін пропонує розглядати корекційно-педагогічну діяльність як невід’ємну складову педагогічного процесу, що є динамічною педагогічною системою, спрямованою на розв’язання розвивальних і освітніх завдань.

Важливе значення в структурі визначення іміджу має й поняття суб’єкт-субєктної взаємодії. Включення цього поняття у визначення іміджу вказує на те, що імідж створюється не просто в процесі діяльності, а в процесі такого специфічного виду діяльності, як спілкування, яке й описується як суб’єкт-субєктна взаємодія.

Відомо, що проблема створення іміджу педагога – це проблема пошуку, розробки та застосування психолого-педагогічних, пізнавальних і емоційних, раціональних і художніх засобів створення позитивного образу сучасного педагога, відображення в цьому образі внутрішніх,сутнісних смислів, особливостей його діяльності. Імідж виступає не тільки як явище, включене в систему діяльності суб’єкта, використане в процесі діяльності, але й таке, що виникає в результаті діяльності, є її продуктом. На це вказує термін «створюваний» імідж, а не «такий, що виникає».

Сучасний корекційний педагог, стверджує І. Ковальова, який бажає істотно вплинути на майбутнє дитини, зобов’язаний постійно шукати й знаходити оптимальні шляхи створення власного позитивного іміджу. Поняття педагогічного іміджу може розглядатися і як полісемантична категорія, що характеризує стиль професійно-педагогічної діяльності, манеру спілкування, уміння індивідуалізовувати свій образ, надавати йому естетичної виразності [3].

Професійно-педагогічна діяльність дефектолога має бути спрямована на: 1)потребу у спілкуванні з дітьми; 2)оволодіння спеціальними педагогічними знаннями, вміннями і навичками; 3)проведення корекційно-виховної, освітньої, розвивальної роботи з дітьми; 4)постійному поповненні своїх знань, проведенні педагогічних досліджень; 5)професійне самовиховання; 6)громадянськість, соціальну активність; 7)впевненість в оптимістичні перспективи корекційного впливу та ін. Але найголовнішим лишається любов до особливих дітей та самовідданість педагога.

На думку С. Миронової, професія корекційного педагога ускладнюється багатьма об’єктивними і суб’єктивними факторами. Це, зокрема: підвищена напруженість нервової системи; робота з неблагополучними сім’ями; невисока заробітна платня; недостатня зацікавленість і упередженість громадськості, влади, батьків щодо проблем дітей з вадами психофізичного розвитку; відсутність достатнього навчально-методичного забезпечення спеціальних освітніх закладів; певна ізольованість спеціальних освітніх закладів. Всі ці фактори впливають негативно на створення професійного іміджу корекційного педагога.

Працювати самовіддано і долати ці труднощі може лише педагог, який щиро захоплений своєю професією, професійно працездатний і передусім слугує інтересам дітей з психофізичними вадами[1].

Список літератури:

1. Миронова С.П. Цілісність особистості педагога як необхідна передумова ефективності колекційної роботи/ С.П. Миронова //Дефектологія. – 2007. –№ 3. – С. 41-44.

2. Гонеев А.Д. и др. Основы коррекционной педагогики: Уч. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений/ А.Д. Гонеев, Н.И. Лифинцева, Н.В. Ялпаева; Под ред. В.А. Сластенина. – М.: Академия, 1999.

3. Ковальова І.О. Педагогічна іміджеологія: сутність, етимологія, шляхи креативного використання у сучасному вищому навчальному закладі / І.О. Ковальова // Міжнародний науковий форму: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент. – Вип. 6. – С. 213-226.