Мізун А., студентка
ДВНЗ «Криворізький
національний університет»
ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
СТУДЕНТІВ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
Впровадження Болонського процессу у вищій школі спрямоване
на підготовку освіченого фахівця, який уміє ініціативно, творчо мислити,
самостійно поповнювати свої знання та застосовувати їх у діяльності.
Успіх підготовки
фахівців залежить від багатьох факторів, одним з яких є самостійна робота
студентів. В процесі впровадження кредитно-модульної системи навчання у ВНЗ,
значна частина навчального матеріалу виноситься на самостійне
опрацювання студентами. Тому основним завданням викладача виступає не репродуктивне
викладання набору готових знань, а організація активної самостійної роботи
студентів.
Щоб виконати завдання,
які постали перед вищою школою, потрібно вдосконалювати навчально-виховний
процес, розробляти нові методи і форми взаємодії викладача і студента,
стимулювати самостійну навчальну діяльність молоді. Тільки
ті знання, які людина набула самостійно, завдяки власному досвіду, думці й
діям, стають справді її здобутком. У вищих навчальних
закладах останнім часом спостерігається тенденція до збільшення годин на
самостійну роботу. Оволодіння уміннями та навичками самостійної діяльності є
найважливішою умовою здійснення безперервної освіти.
Відомі науковці, а саме:
Астахова О.В., Прокопенко І.Ф., Євдокимов В.І., Підкасистий П.І., Харламов І.Ф.
[3, 14, 13, 8] надають великого значення самостійній
роботі в процесі формування особистості, розглядають основні принципи, форми,
методи організації, а також облік і контроль цієї діяльності.
Так, І.Ф. Харламов
підкреслює, що «…на уроках, як би гарно вони не проводились, має місце
концентроване запам’ятовування, і завдання переводиться лише в оперативну пам’ять
…,
а потрібне розосередження запам’ятовування» [6.
с. 67]. Для досягнення цієї мети пропонується суттєво покращити
самостійну роботу учнів за рахунок вдосконалення домашніх завдань. Навіть, якщо
самостійна робота обмежується тільки домашнім завданням, вона повинна мати
дидактичний зміст у вигляді завдання, яке формує вчитель відповідно до навчальної
дисципліни.
В іншій роботі,
Журавської Н.С. [5.с. 5], підкреслюється, «під самостійною
роботою ми будемо розуміти кожну організовану викладачем активну діяльність
студентів, спрямовану
на виконання поставленої дидактичної мети в спеціально відведений для цього
час». Згадані
вище автори визначають такі дидактичні
завдання самостійної роботи учнів: пошук знань, їх осмислення і закріплення;
формування і розвиток практичних навичок, а також інтелектуальних, і гностичних
умінь; систематизацію знань тощо. Звідси можемо виділити, що самостійна робота
визначається як засіб організації навчально-пізнавальної діяльності учня.
Мета самостійної роботи полягає у
розвитку
творчих здібностей та активізації розумової діяльності учнів; формуванні
вмінь і навичок самостійної праці; розвитку морально-вольових
зусиль; формуванні в учнів потреби безперервного
самостійного поповнення знань.
Організація самостійної
роботи
відбувається через систему домашніх
завдань, виконання яких оцінюється викладачем. Завдання
самостійної роботи можуть виконуватися індивідуально або групою по 2-5 осіб. Види
завдань для самостійної роботи залежать від особливостей курсу [1; 2]. Це
можуть бути: реферування наукової літератури; пошук
наукової літератури за певною темою; вирішення проблем; виконання певної
практичної роботи; аналіз ситуаційних вправ або їхне створення;
опрацювання певного матеріалу за навчальною літературою та створення структурних
схем [3; 4].
Організація самостійної
роботи вимагає від вчителя ґрунтовної підготов-
ки, навіть більшої, ніж
тоді, коли навчальний матеріал він викладає сам. Завдання
сформувати в учнів уміння і навички самостійної роботи, потребує продумування та визначення наступних складових:
- мети,
часу
і характеру
самостійної роботи, а також уміння і навичок, що
формуються у ході
самостійної праці;
- способу
повторення того мінімуму фактичних знань і вмінь, без якого неможливе виконання
будь-якої
самостійної роботи;
- виду
роботи з книгою, для повторення, просто
для пошуку інформації довідкового характеру, для знайомства з новим матеріалом.
Виявивши основні поняття та ідеї, необхідно визначити, які з них мають
подаватися в готовому вигляді, а які учні повинні отримати в результаті
самостійної роботи;
- виду
роботи з вправами: виконання завдань репродуктивного, продуктивного характеру
або завдань на повторення;
- методики
усунення в учнів труднощів, які можуть виникнути у процесі виконання завдань, а
також способу
швидкої перевірки і методики аналізу допущених помилок.
Найбільш поширеною точкою зору стосовно здійснення самостійної роботи є
твердження про необхідність її організації в умовах особистісно-орієнтованого
підходу. Отже, насамперед, необхідно виявити індивідуальні особливості учнів і відповідність
закономірностей функціонування пізнавальних процесів та оптимальних умов їх
перебігу.
На нашу думку, діяльність викладача щодо організації самостійної роботи
студентів в умовах особистісно-орієнтованого підходу має включати такі напрями:
1) розробка системи
нових завдань із предмета на різних рівнях складності;
2) індивідуалізація
навчальних завдань;
3) зміна рівнів
складності навчальних завдань для студентів різних типо-
логічних груп з тим, щоб
зростав
ступінь самостійності у процесі їх виконання;
4) створення позитивного
емоційного фону заняття;
5) співвіднесення
оптимальних поєднань фронтальної, групової і індивідуальної форм роботи з
урахуванням специфічних відмінностей кожної групи студентів;
6) надання викладачем
консультативно-дозованої допомоги при виконан-
ні студентами
самостійної роботи залежно від їх типологічних особливостей і рівня складності
навчального завдання;
7) регулювання частоти і
глибини контролю за продуктивністю виконання.
Також важливе значення має розуміння сутності самостійної роботи студентів
як форми організації навчання, що потребує відповідного нормативного
забезпечення – розробки «Положення про організацію самостійної та
індивідуально-консультативної роботи».
Інтенсифікація навчального процесу відбувається шляхом наповнення якісно
новим змістом самостійної роботи студентів, їхньої контактної роботи з
викладачем та підвищенням рівня проінформованості з питань освітньої
діяльності.
Література:
1. Бабанський, Ю.К.
Педагогіка [Текст]: підручник / Ю.К. Бабанський. – М.: Знання, 1998. -386 с.
2. Балл, Г.В. Гуманістичні засади
педагогічноїдіяльності [Текст]: підручник / Г.В. Балл. – К.: Академія. – 1994. – 311 с.
3. Белкін, Є. – Педагогічніосновиорганізаціїсамостійноїроботистудентів
у ВНЗ [Текст]: навч. посібник / Белкін; підзаг. ред. Є.Л. Белкіна. – О.:
Знання, 1989. – 165 с.
4. Буряк, В.
Керуваннясамостійноюроботоюстудентів [Текст]:/ Володимир Буряк // Вища школа. –
2001. - № 4-5. – С. 48-52.
5. Журавська, А.С. Організація самостійної роботи студентів
сільськогосптехнікумі /на матеріалі предметів агрохімічного циклу / [Текст]:
автореф. дис. … канд. пед. наук: /13.00.04 – професійна педагогіка) / Журавська
Ніна Станіславівна; Київськ. нац. аграр. унів. – Київ, 1996. 24 с.
6. Лернер, І.Я. Дидактичніосновинавчання
[Текст]: навч. посібник / І.Я. Лернер.
– М.: Педагогіка, 1981. – 185 с.