І. Ю. Сіняговська,

к. пед. н., докторант лабораторії дидактики

Інституту педагогіки НАПН України

АКТУАЛЬНІСТЬ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ

ІНТЕРІОРИЗАЦІЇ ЗНАНЬ

У ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ

Звернення до проблеми виявлення сутнісного змісту поняття інтеріоризації знань у контексті його дидактичного розуміння – це реалізація спроби введення в активний тезаурус педагогічної науки суто психологічної категорії за її походженням («інтеріоризація знань») та наповнення її власне педагогічним (дидактичним) змістом на ґрунті глибинного аналізу психолого-педагогічних зв’язків між складниками, на які може бути розкладено поняття у суто психологічній та суто педагогічній площинах, а також винайдення зони перетину цих площин.

Інтеріоризація як психолого-педагогічний феномен розглядається у роботах Б. Ананьєва, В. Буряка, Н. Анікеєвої, А. Асмолова, Н. Асташової, Т. Ахутіної, В. Бехтєрєва, А. Бодальова, О. Буділової, Л. Виготського, П. Гальперіна, В. Давидова, І. Ільясова, Г. Ковальова, Н. Кузьміної, А. Лазурського, О. Леонтьєва, Б. Ломова, С. Максименко, В. М’ясищева, Н. Обозова, О. Петровського, М. Примуш, Л. Радзіховського, С. Рубінштейна, С. Сенющенкова, В. Сластьоніна, О. Соколової, Н. Тализіної, Д. Узнадзе, М. Ярошевського та ін.

Виходячи з наведених положень мета даної роботи полягає в тому, щоб розглянути та проаналізувати основні положення дослідження проблеми інтеріоризації знань у психолого-педагогічній науці. Окреслити основні методологічні підходи до дослідження феномену

У педагогіці інтеріоризація (фр. intériorization – перехід зовнішнього у внутрішнє, лат. interior – внутрішній) розглядається як формування внутрішніх структур людської психіки за допомогою засвоєння зовнішньої соціальної діяльності, привласнення життєвого досвіду, становлення психічних функцій і розвитку в цілому. Саме тому звертаємося до актуалізації інтеріоризаційних процесів у сучасних умовах переорієнтації освітнього процесу на компетентнісній основі. Пам’ятаємо, що набуття та подальше використання досвіду є невід’ємною складовою структури будь-якої компетенції як кваліфікаційної вимоги та компетентності як особистісної якості.

У Великому психологічному словнику «інтеріоризація» розглядається як психологічне явище, що означає формування стабільних структурно-функціональних одиниць свідомості через засвоєння зовнішніх дій з предметами й оволодіння зовнішніми знаковими засобами (наприклад, формування внутрішнього мовлення із зовнішнього мовлення) [1, с. 206].

О. Петровський, М. Ярошевський визначають поняття інтеріоризації через формування внутрішніх структур людської психіки завдяки засвоєнню структур зовнішньої соціальної діяльності. Аналогічні визначення поняття «інтеріоризація» як формування структур людської психіки завдяки засвоєнню структур зовнішньої соціальної діяльності знаходимо й в інших словниках [3].

Поняття, що співпадають з інтеріоризацією, використовуються у психоаналізі під час пояснення того, яким чином в онтогенезі й філогенезі під впливом структури міжіндивідуальних відносин, що переходять «усередину» психіки, формується структура несвідомого (індивідуального або колективного), що визначає, у свою чергу, структуру свідомості.

Поняття «інтеріоризація» було введено в науковий обіг представниками французької соціологічної школи (Е. Дюркгейм та ін.).

Поняття «інтеріоризація» у французькій соціологічній школі було пов’язано з поняттям соціалізації й означало запозичення основних категорій індивідуальної свідомості зі сфери громадських уявлень; перенос громадської свідомості в індивідуальну, завдяки чому змінювалося місцезнаходження, але не природа уявлення. У близькому значенні воно використовувалось французькими психологами П. Жане, Ж. Піаже, А. Валлоном та ін.

Розроблена П. Гальперіним теорія планомірно-поетапного формування розумових дій і понять є фактично теорією інтеріоризації. Найважливіше місце в цій теорії займає вчення про орієнтовну основу дій, що складає головну структурну одиницю діяльності людини [2].

Дослідження П. Гальперіна змінили уявлення про природу «внутрішнього плану» і процесу інтеріоризації: йому вдалося показати, що розумовий план – не порожній посуд, у який щось вміщується, розумовий план утворюється, формується в ході й результаті інтеріоризації.

Різноманітність визначень і концепцій говорить про неоднозначність підходів до терміну «інтеріоризація».

Таким чином, між цими розглянутими психологічними концепціями існують не протиріччя, а відмінності, не змістовні розходження, а аналіз різних аспектів складного явища інтеріоризації. Це свідчить про неоднозначність поняття інтеріоризації у психолого-педагогічній науці. Недостатній стан розробки досліджуваної проблеми і її теоретико-методологічного обґрунтування, а також потреба в розробці ефективних механізмів її реалізації відкривають перспективи подальшої розробки даної проблеми – виявлення сутнісного змісту поняття інтеріоризації знань у контексті його дидактичного розуміння.

Література:

1. Большой психологический словарь / Под ред. Б. Г. Мещерякова, В. П.Зинченко. – Санкт-Петербург, 2003. – 672 с.

2. Гальперин П.  Я. Введение в психологию : Учебное пособие для вузов. / Петр Яковлевич Гальперин – М. : Книжный дом «Университет», 1999. – 332 с.

3. Психология развития. Словарь. / Под общей ред. Петровского А. В., редактор-составитель Карпенко Л.  А. – М., ПЭР СЭ, 2005. – 176 с.